WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Значення дошкільного дитинства. Дитинство як соціально-педагогічне явище - Реферат

Значення дошкільного дитинства. Дитинство як соціально-педагогічне явище - Реферат

суспільства на певному історичному етапі установок, цінностей, шляхів і механізмів їх реалізації в галузі педагогічної підтримки, освіти і виховання дітей.
За твердженням французького демографа Філіппа Арієса (1914-1984), сутність дитинства пов'язана не з біологічним станом незрілості, а з певним соціальним статусом, сукупністю доступних форм і видів діяльності. З розвитком суспільства змінюється і ставлення до дітей.
Американський психоісторик Ллойд Демоз головною проблемою виховання вважав ставлення батьків до дітей, а провідною силою історії - психогенні зміни в особистості, що відбуваються внаслідок взаємодії поколінь батьків і дітей. З цього погляду він описав шість послідовних періодів трансформації ставлення людства до дитинства.
1. Від давніх часів до IV ст. - "інфантицидний" стиль, для якого характерне насильство над дитиною.
2. IV - XIII ст. - "покидаючий" стиль, для якого було характерне запровадження виховання дітей у чужих сім'ях, монастирях. У сім'ях побутувала холодна, сувора атмосфера.
3. XIV-XVII ст. - "амбівалентний" стиль, який поєднував увагу до дітей і впливи, спрямовані на подолання "злої" сутності волі, на заперечення самостійного духовного життя дитини.
4. XVIII ст. - "нав'язливий" стиль, особливістю якого був суворий контроль дорослих над поведінкою та внутрішнім світом дитини.
5. XIX - середина XX ст. - "соціалізуючий" стиль, що ознаменував зародження інтересу до внутрішнього світу дитини, створення умов для підготовки дітей до самостійного життя.
6. Друга половина XX ст. - "допомагаючий" стиль, якому властиве прагнення батьків до емоційного контакту з дітьми, увага до їхнього індивідуального розвитку.
Кожна суспільно-економічна формація породжує відповідну стратегію виховання, яка ґрунтується на моральних, релігійних, соціальних засадах суспільства, що зумовлюють пріоритетність дисциплінуючого чи активізуючого педагогічного впливу на дитину. За цим критерієм виокремлюють (І. Кон) такі типи суспільств:
- суспільства, яким властива слабка дисципліна в ранньому і пізньому дитинстві;
- суспільства, що відзначаються суворою дисципліною у ранньому і пізньому дитинстві;
- суспільства, в яких на етапі раннього дитинства дисципліна сувора, пізнього - слабка;
- суспільства, в яких раннє дитинство характеризує слабка дисципліна, пізнє - сувора.
Європейську модель виховання І. Кон відніс до третього типу, якому властиве суворе дисциплінуюче виховання у ранньому дитинстві та поступове послаблення контролю. У первісному суспільстві невеликі племена, будучи змушені протистояти грізним силам природи, турбувалися про те, щоб діти володіли необхідними для виживання навичками і формами поведінки. Не практикувалися тоді фізичні покарання дітей, їхню поведінку регламентували спільні з дорослими табу, а виховувались вони на безпосередніх реакціях дорослих на їхні вчинки.
Американська дослідниця етнографії дитинства Маргарет Мід (1901-1978), аналізуючи з культурологічних позицій зв'язок особливостей стосунків дорослих і дітей з темпами історичного розвитку, виокремила такі три типи культур:
1. Постфігуративна. Діти переймають у старшого покоління, чий авторитет був беззастережним, культуру стосунків, традиції, які передаються з покоління в покоління (переважають великі багатодітні сім'ї, що складаються з кількох поколінь).
2. Кофігуративна. Діти й дорослі вчаться у своїх сучасників і ровесників культури, зорієнтованої на сучасність; традиційність за такої культури є нестійкою, переважають сім'ї нуклеарного типу (батьки і несімейні діти).
3. Префігуративна. Роль дорослих полягає у створенні умов для розвитку дітей, які краще знають, що їм необхідно на кожному етапі життя. Відповідно дорослі багато чого навчаються у своїх дітей. У культурі дорослих (мистецтві, рекламі, шоу-бізнесі) спостерігаються використання дитячих психологічних образів і характеристик, перенесення типово дитячого виду діяльності (гри) на сучасну ігрову цивілізацію, інші явища запозичення дорослими дитячої субкультури.
Сучасна концепція дитинства ґрунтується на визнанні його провідної ролі у психічному розвитку і становленні особистості. Щодо розуміння соціально-історичної природи психічного розвитку окреслилися традиційний і нетрадиційний погляди.
Представники традиційного погляду наголошують на залежності закономірностей, механізмів і темпів психічного розвитку дитини від суспільно-історичних умов її життя. Дитинство вони розглядають як "соціальний винахід".
Нетрадиційний погляд ґрунтується на спробах тлумачити дитинство і розвиток дитини передусім як історичний феномен, що передбачає виявлення унікальної й самобутньої функції дитинства у соціокультурних процесах. Його теоретики розглядають дитинство як особливу форму культурної творчості, механізм, що реалізує наступність і поступальність історичного розвитку культури. Цей підхід відповідає реальному статусу розвиненого дитинства наприкінці XX - на початку XXI ст.
Історія не раз підтверджувала влучність вислову чеського мислителя-гуманіста й педагога Яна-Амоса Коменського (1592-1670): "Діти приносять батькам правила". Не є винятком і сучасний етап буття людства, на якому особливого прискорення набули темпи саморозвитку дитини, і цей процес впливає на розвиток світу дорослих. Ілюстрацією цього є дитяча ініціатива у пізнанні світу, складні питання, які діти щодня ставлять дорослим, змушуючи їх по-новому бачити, осмислювати явища дійсності. Така загальна тенденція впливу дитинства на світ дорослих.
Отже, формування методології полідисциплінарного вивчення проблематики дитинства забезпечує вдосконалення практики навчання і виховання дітей. Зрушення у цій сфері пов'язаніз визнанням самоцінності дитинства, гуманістичною спрямованістю виховання на розвиток особистості дитини.
Література
1. Бех І. Д. Виховання особистості: У 2-х кн. - К., 2003.
2. Выготский Л. С. Проблема возраста // Собр. соч.: В 6 т. - Т. 4. - М., 1984.
3. Галузинський В. М., Євтух М. Б. Педагогіка: Теорія та історія. - К., 1995.
4. Пльбух Ю. 3. Розумове обдарована дитина: Психологія, діагностика, педагогіка. - К., 1992.
5. Державна національна програма "Освіта. Україна XXI століття" // Освіта. - 1993. - № 44-46.
6. Гончаренко С. У. Педагогічні дослідження. - К., 1995.
7. Дичківська І. Інноваційні педагогічні технології. - К., 2004.
8. Довженок Г. В. Український дитячий фольклор. - К., 1974.
9. Доман Г., Доман Д. Дошкольное обучение ребенка. - М., 1995.
10. Жерносек І. Педагогічний досвід: головні ознаки і критерії // Рідна школа. - 1999. - № 9.
11. Запорожец А. В. Основные проблемы онтогенеза психики // Избр. психол. труды: В 2 т. - Т. 1. - М., 1986.
12. Кононко Е. Л. Психологічні основи особистісного становлення дошкільника. - К., 2000.
13. Корчак Я. Педагогическое наследие. - М., 1991.
14. Костюк Г. С. Розвиток і виховання // Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. - К., 1989.
15. Кудрявцев В. Т. Смысл человеческого детства и психическое развитие ребенка. - М., 1997.
16. Кулачківська С. Е., Ладивір С. О. Я - дошкільник: вікові та індивідуальні особливості психічного розвитку. - К., 1996.
17. Максименко С. Д. Теорія і практика психолого-педагогічного дослідження. - К., 1990.
18. Одаренные дети: Пер. с англ. - М., 1991.
19. Основи національного виховання. - К., 1994.
20. Передовий педагогічний досвід: теорія і методика / За ред. Л. Л. Mo-мот. - К., 1990.
21. Педагогіка / За ред. М. Д. Ярмаченка. - К., 1986.
22. Педагогика: педагогические теории, системы, технологии / Смирнов С. А., Котова И. Б., Шиянов Е. Н. и др. - М., 1999.
23. Про освіту: Закон України. - К., 1996.
24. Савенков А. И. Детская одаренность: развитие средствами искусства. - М., 1999.
25. Стельмахович М. Г. Українська родинна педагогіка. - К., 1996.
26. Сухомлинский В. А. Хрестоматия по этике / Сост. О. В. Сухомлинская. - М., 1990.
27. Сявавко Є. І. Українська етнопедагогіка в її історичному розвитку. - К., 1974.
28. Титаренко Т. М. Такие разные дети. - К., 1989.
29. Фельдштейн Д. И. Социальное развитие в пространстве-времени Детства. - М., 1997.
30. Ягупов В. В. Педагогіка. - К., 2002.
Loading...

 
 

Цікаве