WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Вікові й індивідуальні особливості дітей - Реферат

Вікові й індивідуальні особливості дітей - Реферат

конкретизації, спрямуванні педагогічних умов розвитку, оскільки, як зауважувала Софія Русова, індивідуалізація є найважливішою вимогою справедливого виховання.
Дитину зі збудливим типом нервової системи необхідно підтримувати і спрямовувати на корисні справи; виключити з навколишнього оточення все, що збуджує, суворо дотримуватися режиму дня, розвивати і закріплювати процеси гальмування за допомогою організації спокійної діяльності, навчання самоконтролю.
Дитині із сильною, рухливою, врівноваженою нервовою системою потрібно допомогти стабілізувати її інтереси, пред'являти постійні вимоги до поведінки, контролювати, чи ретельно доводить вона до кінця розпочату справу.
У вихованні малорухливої дитини важливо розвивати інтерес до діяльності, заохочувати до роботи цікавим результатом, схвалювати вияви активності, ініціативи.
Особливої уваги потребує дитина зі слабкою нервовою системою, якій не можна пред'являти завищені вимоги, а тим більше осуджувати її за невдачі. Вміло використовуючи метод навіювання, педагоги, батьки допоможуть їй впевнитися у своїх силах.
Недостатнє врахування особливостей вищої нервової діяльності дітей породжує дисгармонію їхніх взаємин із навколишнім світом, людьми, собою. Актуальність цієї проблеми спричинена тим, що у ранньому дитячому віці формується акцентуація (лат. accentus - наголос) особистості - граничний вияв окремих психологічних якостей, рис характеру особистості.
Залежно від домінування певних якостей дитина сприймає світ і себе у світі, реагує на зовнішні впливи щодо себе. У несприятливих для неї ситуаціях можливі різноманітні відхилення в її поведінці, неврози. Це вимагає від педагога знання особливостей кожного типу акцентуації особистості, особистісних якостей дітей і відповідного спрямування своєї роботи.
Діти демонстративного типу є абсолютним центром сім'ї, вимагають постійної уваги до себе і схвальних оцінок.
Нестійкий тип дитини формується за недостатньої уваги до її виховання, тому необхідно, щоб дитина більшість часу займалася цікавою і корисною справою, а спілкування з однолітками було змістовним і рівноправним.
Діти гіпертимного типу виявляють самостійність, невтомність. Слід визнавати і підтримувати ці переваги, поступово навчаючи аналізувати свої можливості, бачити помилки і прагнути виправити їх.
Представники психоастенічного типу перебувають у постійному страху за себе, своє здоров'я, стосунки з іншими людьми, наслідки своєї поведінки. Тому педагогічна робота повинна бути спрямована на підвищення їхньої самооцінки і зміцнення зв'язків з навколишнім світом. При цьому слід спиратися на позитивні аспекти їхньої поведінки, забезпечувати формування повноцінної особистості.
У процесі виховання необхідно враховувати статеві відмінності психічного розвитку, правильно формувати психологічну стать дитини, основи усвідомлення якої закладаються у 6-8-місячному віці, коли малюки вчаться розпізнавати чоловіків і жінок. У дошкільному дитинстві відбувається поступове усвідомлення своєї статі, формується адекватна поведінка, стосунки з однолітками іншої статі. Тому слід працювати з тими батьками, які спрощено бачать тендерні аспекти формування дитини, заперечуючи значення ласки у вихованні хлопчиків або вважаючи дівчинку нездатною до участі у прийнятті серйозних рішень. У майбутньому ці батьківські помилки можуть спричинити жорстокість або нерішучість їхніх дітей.
В індивідуалізації виховання важливо враховувати особливості психічного розвитку дітей різних статей. Згідно з дослідженнями у хлопчиків і дівчаток дошкільного віку різна "стратегія мозку", їхні емоції мають різну генетичну основу. Дівчатка частіше і яскравіше виражають співчуття іншій людині, у них вища опірність стресовим ситуаціям, гнучкість в адаптації до нових умов. Дещо раніше за хлопчиків вони починають говорити, мають більший запас слів, вживають більше іменників і прикметників, використовують складніші граматичні конструкції. Дівчатка надають перевагу процесу міжособистісного спілкування, а не результату, виразніше виявляють ставлення до дорослих і емоційніше реагують на їхні оцінки, охоче запрошують до гри хлопчиків. У початковій школі відмінників більше серед дівчаток, що зумовлене їхньою акуратністю, старанністю, схильністю до заучування і відтворення готових способів виконання завдань. Хлопчики краще орієнтуються у просторі, раніше починають відрізняти головне від другорядного, узагальнювати. Вони схильні до результативного спілкування, частіше використовують дієслова, рідко прагнуть до спільних з дівчатками ігор, самостійніші у виборі товаришів для спільної діяльності.
Неоднаковими є реакції дітей різної статі на оцінювання їхньої діяльності. Хлопчикам важливо, що саме оцінюється в їхній діяльності, дівчаткам - хто їх оцінює і як. Тобто хлопчиків цікавить суть оцінювання, дівчаток - емоційне спілкування з дорослими, для них важливо, яке вони створили враження. Дуже емоційно реагують дівчатка на позитивні і негативні оцінки. При цьому в них активізуються всі відділи мозку (зорові, слухові, асоціативні) незалежно від того, що в їхній діяльності оцінюють. Хлопчики реагують тільки на значущі для них оцінки.
Правильно організоване навчання дітей дошкільного віку передбачає використання диференційованих навчальних програм (завдань, змісту і методів навчальних впливів) з урахуванням темпів засвоєння матеріалу, адже саме в дошкільному віці виявляються рівні можливостей дітей. Важливо при цьому знати, що середній рівеньрозвитку є не недоліком, а нормою. Батьки і педагоги, які намагаються "витягнути" дитину на високий рівень, травмують її постійними завищеними вимогами і незадоволенням.
Диференційований підхід відрізняється від індивідуального тим, що, знаючи про особливості дітей, вихователь розподіляє їх на умовні підгрупи, добираючи для них відповідний за обсягом і складністю навчальний матеріал.
Загалом, без знання і врахування закономірностей вікового та індивідуального розвитку дітей неможлива ефективна педагогічна діяльність.
Література
1. Бех І. Д. Виховання особистості: У 2-х кн. - К., 2003.
2. Выготский Л. С. Проблема возраста // Собр. соч.: В 6 т. - Т. 4. - М., 1984.
3. Галузинський В. М., Євтух М. Б. Педагогіка: Теорія та історія. - К., 1995.
4. Пльбух Ю. 3. Розумове обдарована дитина: Психологія, діагностика, педагогіка. - К., 1992.
5. Державна національна програма "Освіта. Україна XXI століття" // Освіта. - 1993. - № 44-46.
6. Гончаренко С. У. Педагогічні дослідження. - К., 1995.
7. Дичківська І. Інноваційні педагогічні технології. - К., 2004.
8. Довженок Г. В. Український дитячий фольклор. - К., 1974.
9. Доман Г., Доман Д. Дошкольное обучение ребенка. - М., 1995.
10. Жерносек І. Педагогічний досвід: головні ознаки і критерії // Рідна школа. - 1999. - № 9.
11. Запорожец А. В. Основные проблемы онтогенеза психики // Избр. психол. труды: В 2 т. - Т. 1. - М., 1986.
12. Кононко Е. Л. Психологічні основи особистісного становлення дошкільника. - К., 2000.
13. Корчак Я. Педагогическое наследие. - М., 1991.
14. Костюк Г. С. Розвиток і виховання // Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. - К., 1989.
15. Кудрявцев В. Т. Смысл человеческого детства и психическое развитие ребенка. - М., 1997.
16. Кулачківська С. Е., Ладивір С. О. Я - дошкільник: вікові та індивідуальні особливості психічного розвитку. - К., 1996.
17. Максименко С. Д. Теорія і практика психолого-педагогічного дослідження. - К., 1990.
18. Одаренные дети: Пер. с англ. - М., 1991.
19. Основи національного виховання. - К., 1994.
20. Передовий педагогічний досвід: теорія і методика / За ред. Л. Л. Mo-мот. - К., 1990.
21. Педагогіка / За ред. М. Д. Ярмаченка. - К., 1986.
22. Педагогика: педагогические теории, системы, технологии / Смирнов С. А., Котова И. Б., Шиянов Е. Н. и др. - М., 1999.
23. Про освіту: Закон України. - К., 1996.
24. Савенков А. И. Детская одаренность: развитие средствами искусства. - М., 1999.
25. Стельмахович М. Г. Українська родинна педагогіка. - К., 1996.
26. Сухомлинский В. А. Хрестоматия по этике / Сост. О. В. Сухомлинская. - М., 1990.
27. Сявавко Є. І. Українська етнопедагогіка в її історичному розвитку. - К., 1974.
28. Титаренко Т. М. Такие разные дети. - К., 1989.
29. Фельдштейн Д. И. Социальное развитие в пространстве-времени Детства. - М., 1997.
30. Ягупов В. В. Педагогіка. - К., 2002.
Loading...

 
 

Цікаве