WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Розвиток вітчизняної дошкільної педагогіки у другій половині XX ст. - Реферат

Розвиток вітчизняної дошкільної педагогіки у другій половині XX ст. - Реферат


Реферат на тему:
Розвиток вітчизняної дошкільної педагогіки у другій половині XX ст.
Подальший розвиток вітчизняної дошкільної педагогіки пов'язаний із широким використанням надбань психології, науковими дослідженнями та узагальненням педагогічного досвіду дошкільних закладів, створенням програм удосконалення методик у дошкільних закладах.
Істотний вплив на розвиток дошкільної педагогіки у цей період мали праці психологів Льва Виготського (1896- 1934), Олександра Запорожця (1905-1981), Г. Костюка, Дмитра Ніколенка (1899-1993), які зосереджувалися на особливостях розвитку дітей дошкільного віку та ролі виховання.
Вітчизняна дошкільна педагогіка розвивалася під впливом праць видатного педагога В. Сухомлинського, який дошкільне дитинство вважав періодом життя, що великою мірою визначає майбутнє людини. У процесі виховання дитини дошкільного віку педагог повинен бачити і відчувати дитячу душу. Адже кожна дитина - це "унікальний світ", який потрібно зрозуміти, прийняти і знайти шляхи взаємодії з ним. Педагог не повинен подавати дітям "готові" істини, оскільки лише через усвідомлення дитиною краси і значення найближчого, найдорожчого, рідного, поступове розширення знань про навколишній світ, людей, про себе можна виховати людину і громадянина.
Розглядаючи педагогічні проблеми з дитиноцентричних позицій, вважаючи дитину найвищою соціальною цінністю, В. Сухомлинський важливу роль відводив особистості педагога, його вмінню бачити найцінніше, що є у світі - людину.
Здійснити такий підхід до виховання може педагог з багатим духовним світом, здатний особистісно зростати разом з дитиною.
Щоб підтримати дитину, педагог повинен відчувати у собі дитинство, розвивати здатність до розуміння дітей і всього, що з ними відбувається, мудро ставитися до їхніх вчинків, захищати дитину, не думати про неї погано, несправедливо і, найголовніше, не ламати індивідуальність дитини, а виправляти і спрямовувати її розвиток, пам'ятаючи, що вона знаходиться у стані самопізнання, самоствердження, самовиховання. Сухомлинський писав: "Я впевнений, що лише людяністю, ласкою, добротою, так, простою людською добротою можна виховати справжню людину".
Визнання "рівноцінності" особистостей педагога і дитини в педагогіці передбачає гуманізацію системи навчання і виховання, емпатійне ставлення до дітей, уміння відчувати і розуміти їхній внутрішній світ, діяти на основі гуманістичних засобів і методів виховання.
У 1959 р. було створено новий тип дошкільного закладу - ясла-садок, що забезпечував виховання дитини від народження до 7-ми років. Відповідно до цього була розроблена нова єдина програма виховання дітей переддошкільного і дошкільного віку (1962).
У 1960 р. у системі Академії педагогічних наук СРСР було засновано Науково-дослідний інститут дошкільного виховання, який очолив український психолог О. Запорожець (1905-1981).
НДІ дошкільного виховання став центром полідисциплінарних досліджень проблем виховання, навчання, психічного, психофізіологічного і фізичного розвитку дитини. Тут було створено оригінальні наукові, методичні розробки, які отримали широке визнання не лише в країні, а й за кордоном.
У 60-80-ті роки в Україні постійно зростала кількість дошкільних закладів: у 1970 р. їх було 16,5 тис., 1987 р. - 23,1 тис., 1990 р. - 24 тис. У 1975 р. впроваджено нову "Програму та методичні настанови виховання дітей у дошкільних закладах", яку в 1986 р. було змінено "Програмою навчання і виховання в дитячому садку". Вітчизняні вчені активно працювали над проблемами психологічного розвитку, фізичного, розумового, морального, трудового, естетичного виховання дітей дошкільного віку. Значний внесок у розробку актуальних проблем дошкільної педагогіки зробила лабораторія дошкільного виховання Науково-дослідного інституту педагогіки України та кафедра дошкільної педагогіки Київського державного педагогічного інституту (нині Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова).
У 80-ті роки багато прихильників здобула ідея педагогіки співробітництва як прагнення педагога бути однодумцем дитини. Одним із лідерів цього напряму був Шалва Амонашвілі. Педагоги-новатори кожен по-своєму втілювали ідею педагогіки співробітництва, яка спонукала їх до співтворчості з дитиною у педагогічному процесі, орієнтувала на цілісний розвиток особистості дитини, на прийняття її такою, якою вона є, на творення її як вільної, розвинутої та освіченої людини.
На дошкільній педагогіці, яка завжди розвивалася в руслі загальних педагогічних напрямів, але завдяки специфічному об'єкту вивчення мала певну самостійність, менше позначилася криза школи й офіційної педагогічної науки в період соціально-економічного застою. Однак і її вразили зарегламентованість педагогічного процесу дошкільних закладів, ідеологізація виховання і навчання, формалізм в оцінці результатів навчально-виховної роботи.
На початку 90-х років XX ст. у системі дошкільної освіти відбулися значні зміни: скорочено кількість дошкільних закладів, засновано нові їх типи, розроблено альтернативні програми виховання дітей. Нові соціально-політичні реалії потребували внесення суттєвих коректив у концепцію дошкільного виховання в Україні, розгортання її на суверенному праві кожного народу дбати про своє майбутнє. Ця концепція передбачає:
- формування гармонійно розвиненої особистості, наділеної національною свідомістю, гідністю, прагненням зберігати і примножувати національну культуру;
- прищеплення загальнолюдських морально-етичних цінностей;
- незалежність навчальне-виховного процесу від партійного, релігійного спрямування;
- гармонійне поєднання родинного і суспільного виховання;
Становлення і розвиток науки про дошкільне виховання 105
- відповідність організації, структури і змісту виховної системи досягненням етнопедагогіки;
- збереження національної психології, генотипу нації;
- відродження національної культури;
- оволодіння рідною мовою;
- ознайомлення з історією рідного народу як джерелом духовності й мудрості;
- розкриття географічних особливостей як багатства рідного краю.
У цей час плідно розроблялися засади науково-методичного забезпечення педагогічного процесу в дитячому садку в нових умовах; вивчалися шляхи здійснення особистісно-орієнтованого підходу у вихованні, особливості розвитку в дитини духовності як домінуючого начала в структурі особистості, проблеми роботи з обдарованими дітьми; велися дослідження педагогічних умов повноцінного фізичного і психічного розвитку дитини в дошкільні роки.
Кінець XX - початок XXI ст. характеризується створенням новітніх концепцій дошкільного виховання - своєрідних орієнтирів для науковців і практиків у вивченні актуальних проблем розвитку особистості дитини.
Література
1. Амонашвили Ш. А. Здравствуйте, дети! - М., 1983.
2. Антология педагогической мысли Украинской ССР / Сост. Н. П. Кале-ниченко. - М., 1988.
3. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні. -К., 1999.
4. Буре Р. С., Островская Л. Ф. Воспитатель и дети. - М., 2003.
5. Вплив педагогічної майстерності вихователя на формування особистості дитини. - К., 1988.
6. Детский сад в Японии: Опыт развития детей в группе. - М., 1987.
7. Декларація прав дитини. Прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року.
8. Державна національна програма "Освіта. Україна XXI століття" // Освіта. - 1993. - № 44-46.
9. Дитина в дошкільні роки: Керівництво для вихователів і батьків. - Запоріжжя, 1991.
10. Дитина: Орієнтовний зміст виховання і навчання дітей 3-7 років у дитячих закладах. - К., 1992.
11. Дольто Ф. На стороне ребенка. - М., 1997.
12. Конвенція ООН про права дитини.
13. Концепція безперервної системи національного виховання. - К., 1994.
14. Концепція дошкільного виховання в Україні. Проект. - К., 1993.
15. Концепция дошкольного воспитания. - М., 1989.
16. Кузьмина Н. В. Методы исследования педагогической деятельности. - М., 1970.
17. Левківський М. В. Історія педагогіки. - К., 2003.
18. Масару И. После трех уже поздно. - М., 1991.
19. Люблинская А. А., Кулачковская С. Е. Современный воспитатель. Какой он? - К., 1981.
20. Малятко: Програма виховання дітей дошкільного віку. - К., 1999.
21. Миндлина Т. Дошкольное воспитание во Франции. - М., 1984.
22. Неліна Т. Приватний садок в Австралії // Дошкільне виховання. - 1994. - № 4.
23. Організаційно-педагогічні аспекти діяльності нових типів дошкільних закладів. - К., 1997.
24. Про дошкільну освіту: Закон України. - К., 2001.
25. Парамонова Л. А., Протасова Е. Ю. Дошкольное и начальное образование за рубежом: история и современность. - М., 2001.
Loading...

 
 

Цікаве