WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Класифікація ігрової діяльності учнів на уроках української літератури (науковий реферат) - Реферат

Класифікація ігрової діяльності учнів на уроках української літератури (науковий реферат) - Реферат

логіки вимагають інтерактивні кубування Г.С.Крамаренко (сенкан, зайва фігура). Дані форми передбачають перспективи використання при роботі над художніми твором. Формування логічних умовиводів важливе для трактування ідейної концепції твору, авторської позиції, оскільки не можливо цілковито заперечувати логічну зумовленість думок і суджень заради емоційної насиченості та стрункості художніх форм.
Серед розроблених Є.Заїкою вправ асоціативного порядку та логічних ігор для розвитку мисленнєвих процесів - ряд досконалих і корисних для формування діапазону уяви, художньої свідомості, почуття стилю і слова, гносеологічнихих теоретичних навичок. До прикладу, "закодувати предмет", "закодований предмет", "асоціативна парадигма", "асоціативний ланцюжок", "формування визначень", "побудова системи причин", "скорочення оповідання". Ігри такого типу успішно може використовувати не лише шкільний психолог, а й вчитель - словесник.
Задля наочності та з огляду на ігрову тему дослідження зобразимо ігрову навчальну діяльність як розгалужене дерево, з урахуванням того, що ігровий інформаційний пласт ще не достатньо вивчений, вимагає доповнення і корекції, оскільки не всі ігрові модифікації потрапили в поле зору авторки (таблиця 2).
Дерево
Проте, групування ігрових літературних форм з точки зору видів діяльності - не єдиний вагомий класифікаційний фокус.
Інші класифікаційні дискурси
Поділ ігрових завдань з точки зору їх внутрішньої структури, технологічних закономірностей (тобто мова йтиме про розгляд різновидів ігрових завдань за типом організації) матиме такий вигляд:
А. За ступенем пізнавальної та операціональної самостійності, за кількістю задіяних гравців ігрові завдання, як і інші навчальні завдання, можуть виступати:
а) - колективними;
- груповими (робота в малих групах);
- індивідуальними;
б) - проводитись під керівництвом вчителя (організатора);
- передбачати опосередковане керівництво;
- проводитись учнями самостійно.
Дані терміни передбачають семантичну відмінність. Самостійна робота одного виду(наприклад: ребуси, криптограми, кросворди...) може пропонуватися усьому класу. Індивідуальність означає опрацювання певного завдання одним учнем, але не виключає керівництва вчителя.
Б. За внутрішньою ігровою структурою до широкого спектру форм роботи, що входять у поняття ігрова навчальна діяльність належать:
- власне ігри (навчальні методи, структурно викінчені, обумовлені спеціальними правилами і законами);
- ігрові завдання (вправи - термін В. Саюк) - навчальні вправляння з ігровим обрамленням, ігровими елементами;
- ігрові прийоми (дія, інструментовка).
Поняття ігровий прийом або ігрова дія запроваджує Юрій Азаров, описує застосування ігрового прийому у педагогічній практиці як засобу подолання психологічних бар'єрів у комунікації М. Кларин розділяє дидактичну гру та ігровий прийом, акцентуючи увагу на предметних відмінностях і різнопланових стратегічних особливостях даних форм. "Власне дидактичну гру слід відрізняти від ігрових прийомів у навчанні. Останні виступають як засіб спонукання, стимулювання дітей в різноманітних видах діяльності..., основний педагогічно значимий результат якої досягається неігровими засобами" (Кларин, 58). Ігровий прийом автор трактує як одиничну категорію, складову дидактичної гри. Сукупність ігрових прийомів, що "повністю чи переважаюче забезпечують досягнення дидактичної мети, набуває якості власне дидактичної гри" (Кларин, 58). Дидактична гра підпорядковує собі спектр ігрових прийомів та операціональних дій. Окрім того, Як уже було вище сказано, ігровий прийом екзистує поза навчальною грою як стимулюючий, активізуючий фактор в неігровому навчанні. Найбільш поширені ігрові прийоми (елементи) в початковій школі: поділ класу на команди, проведення фізкультхвилинок, змагальні моменти, ігрові переходи і т.д. Той же ігровий прийом часто використовується словесниками у процесі вивчення літератури, і мета його майже тотожна: розкріпачення, зняття напруги, подолання апатії, відчуженості учнів. Він також служить засобом емоційної активізації учнів перед виконанням неігрової форми роботи. Таким чином, ігрову дію, ігровий прийом також слід відносити до розряду ігрової діяльності.
В. Ігрові завдання передбачають часову і просторову організацію. Оскільки урок має часовий регламент, навчальні ігри, що проводяться на уроках, обмежені у часі. Тобто, маємо ігри з часовим регламентом ("Перший мільйон", "Що? Де? Коли?"...) і без часового регламенту (доміно, лото, самостійні домашні ігрові завдання...). За аналогією розрізняємо ігри без просторової регламентації і з просторовим регламентом, до прикладу - настільні.
Г. За ступенем регламентації моторики:
Не освоєний належно пласт ігрової діяльності на уроках літератури - рухливі ігри. Ситуація зумовлена недоліками організації шкільного побуту (недосконалість класних приміщень та велика кількість учнів у класі). Наразі є деякі перспективи використання даної групи ігор в літературних гуртках.
Універсальним джерелом для розробки таких ігор, перенесення технологічного сюжету на літературний ґрунт є дитячі народні ігри та забави.
Ґ. За дидактичнимзавданням???навчальними крокамиетапами, відповідно до змісту та навчальної мети ігрові завдання можна поділити на підвиди, характерні для завдань з літератури загалом (за Є. Пасічником).
- Для образної конкретизації (усне малювання, лабіринт, асоціативні ігри...), що проясняють предметний зміст та структуру художнього твору.
- Для концептуального розуміння твору та авторської позиції (рольова дискусія, ділова гра, дослідницько-пошукові форми).
- Для розуміння образів персонажів (психологічні тестування, швидка психологічна допомога - Щербань).
- Для сприймання твору в єдності змісту і форми, розуміння ролі художніх прийомів, художньої деталі (теоретичний лабіринт, асоціативні ланцюжки, асоціативна парадигма - Є.Заїка).
- Для засвоєння системи теоретико-літературних понять на основі операцій розпізнавання, зіставлення, інтерпретації, застосування (кросворди, теоретичний лабіринт, дослідницькі ігри).
- Для розвитку зв'язного мовлення - ігри на конструювання художніх образів, картин (інсценізація, складання сценарію, усне малювання...)
І насамкінець декілька концептуальних позицій щодо систематизації ігрової діяльності. Відносність використаного класифікаційного підходу зумовлена полісемантикою поняття навчально-ігрової діяльності і, як наслідок, екзистенцією різнобічних класифікаційних трактовок. Тенденція до виділення як превалюючої паралелі репродукція/творчість продиктована стратегічною метою вивчення літератури - вирощуванням креативної свідомості учня.
Семенов, розділяє комбінаторні ігри(відсутність елемента випадковості, рівноцінність вихідних позицій всіх учасників), в цих іграх визначальні є операційні правила, згідно з якими учасники здійснюють ходи. Ймовірнісні ігри: їх розвиток є невизначений виключно через випадкові причини - рулетка. Стратегічні ігри - на першому плані - організаційно-управлінські правила, ці ігри , як правило, передбачають рольову поведінку, тому їх називають ще рольовими. Ігри-драматизації, ситуаційно-рольові ігри. Імітаційні ігри - "модель яких містить водночас всі три джерела невизначеності ігрового процесу (комбінаторний, імовірнісний, стратегічний)" (Семенов, стаття, 65).
Loading...

 
 

Цікаве