WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Педагогічні умови формування дослідницько-пошукових здібностей у молодших школярів в процесі навчання - Курсова робота

Педагогічні умови формування дослідницько-пошукових здібностей у молодших школярів в процесі навчання - Курсова робота

знаннями, прийомами роботи. Відомо чимало випадків, коли в дитинстві людина не зустрічає з боку оточуючих визнання тих здібностей, подальший розвиток яких принесе їй згодом славу. Альберт Ейнштейн у середній школі вважався дуже пересічним учнем, і нічого,здавалося б, не передвіщало його прийдешньої геніальності. [13, с.71]
У чому ж виражається єдність здібностей, з одного боку, і умінь, знань і навичок - з іншого? Здібності виявляються не в знаннях, уміннях і навичках, як таких, а в динаміці їхнього придбання, у тому, наскільки за інших рівних умов швидко, глибоко, легко і міцно здійснюється процес оволодіння знаннями й уміннями, важливими для даної діяльності.
Говорячи про здібності, необхідно охарактеризувати їх якісні і кількісні особливості. Так, для педагога рівною мірою важливо знати, і до чого виявляє здібності учень, а отже, які індивідуально-психологічні особливості його особистості залучаються у процес діяльності як обов'язкова умова її успішності (якісна характеристика здібностей), і якою мірою здатний учень виконувати вимоги, пропоновані діяльністю, наскільки швидше, легше він опановує навичками, уміннями і знаннями в порівнянні з іншими (кількісна характеристика здібностей). [13, с.73]
Правильне розуміння сутності здібностей припускає з'ясування питання про їхнє відношення до мозку - субстрату всіх психічних процесів, станів, якостей і особливостей. Як і всі індивідуально-психічні особливості особистості, здібності не здобуваються в готовому виді, як щось дане від природи, уроджене, а формуються в житті і діяльності. На світ дитина з'являється без психічних властивостей, а лише з загальною можливістю їхнього придбання. Тільки в результаті взаємодії з дійсністю й активної діяльності людський мозок починає відбивати навколишній світ, виявляючи свої індивідуально-психологічні якості й особливості, у тому числі і здібності. У такому плані варто розуміти прийняте в психології положення про те, що здібності не є вродженими. [15, с.112]
Помилкова думка, відповідно до якого здібності дані людині від народження готовими, поширена й у нас серед деякої частини батьків і навіть педагогів. Ця думка є не стільки породженням психологічних і педагогічних теорій, скільки результатом психологічної і педагогічної малограмотності. Іноді вона перетворюється у певну ширму педагогічної пасивності і безпорадності деяких вихователів. Власне кажучи, ця зручна "психологічна гіпотеза" (здібності - готовий дарунок природи) звільняє від необхідності задумуватися над причинами неуспішності того чи іншого учня і вживати діючих заходів до їх усунення.
Таким чином, відкидаючи концепцію вродженості здібностей, сучасна психологія виступає насамперед проти фаталізму - уявлення про фатальну зумовленість здібностей людини природним фактором.
Але, важливо зазначити, що заперечення вродженості здібностей не має абсолютного характеру. Не визнаючи вродженості здібностей, психологія не заперечує вродженість диференціальних особливостей, укладених у будові мозку, що можуть виявитися умовами успішного виконання якої-небудь діяльності (частіше групи, цілого куща професій, спеціальностей, видів трудової активності і т.д.). Ці морфологічні і функціональні особливості будови мозку, органів почуттів і руху, що виступають як природні передумови розвитку здібностей, називаються задатками. Задатки багатозначні. На основі тих самих задатків можуть розвиватися різні здібності в залежності від характеру вимог, пропонованих діяльністю. В області вивчення природи і сутності задатків наука робить перші кроки. Негативний матеріал, що відноситься до зазначеної проблеми, поки переважає над позитивним - існує набагато більше наукових даних про дефекти задатків, чим про структуру їхніх продуктивних проявів.
Співвідношення задатків і здібностей показує, що, хоча розвиток здібностей залежить від природних передумов, що далеко не однакові в різних людей, однак здібності не стільки дарунок природи, скільки продукт людської історії. Якщо у тварин передача досягнень попередніх поколінь наступним здійснюється головним чином шляхом спадкоємних морфологічних змін організму, то в людини це відбувається суспільно-історичним шляхом, тобто за допомогою знарядь праці, мови, творів мистецтва тощо. [15,с.114]
Кожна людина має прийняти естафету: вона повинна застосовувати знаряддя, користуватися мовою, насолоджуватися здобутками художньо творчості і т.д. Опановуючи світ історичних досягнень, люди формують свої здібності. Прояв здібностей знаходиться в прямої залежності від конкретних прийомів (методики) формування відповідних знань і умінь, що історично виробляється людьми в ході задоволення потреб суспільства.
Якщо розглянути це питання з погляду історії людського суспільства, то легко переконатися в правильності приведеного вище положенням. Однак років двісті назад існувала досить поширена думка, що грамоті може навчитися далеко не всякий, а лише людина, наділена особливими здібностями. Інші, а це приблизно дві третини від загального числа дітей, заздалегідь визнавалися нездатними проникнути в таємниці писемності і читання. Цей погляд був обумовлений реальними труднощами навчання. Дуже недосконалий метод, пов'язаний з необхідністю заучувати всі букви з їхніми слов'янськими назвами: "аз", "буки", "веди", "глаголь", "добро", надзвичайно ускладнював перехід до складового читання. [17, с.107]
З часом був здійснений перехід до більш досконалих методів викладання, з'явилися і нові навчальні посібники, побудовані по складовому методі, де був використаний спрощений гражданський шрифт замість церковно-слов'янського, а назви букв слов'янського алфавіту були замінені скороченими назвами ("а", "бе", "ве"). Так була вирішена проблема "вроджених граматичних здібностей". Практика показала, що навчитися читати і писати можуть всі діти. [17, с.108]
Важливий фактор розвитку здібностей людини - стійкі спеціальні інтереси. Спеціальний інтерес - це інтерес до змісту визначеної області людської діяльності, що переростає в схильність професійно займатися цим родом діяльності. Пізнавальний інтерес тут стимулює оволодіння прийомами і способами діяльності. Помічено, що виникнення інтересу до тієї чи іншої трудової чи навчальної діяльності тісно пов'язаний з пробудженням здібності до неї і служить відправною крапкою для їхнього розвитку. "Наші бажання, - за словами Гете, - передчуття схованих у нас здібностей, провісники того, що ми можемо зробити" Зміцнілі інтереси дитини - це "лакмусовий папірець" його здібностей, сигнал, що повинен змусити навколишніх задуматися - чи не дають про себе знати здібності, що зароджуються. [17, с.109]
Педагогічно важливим є таке відношення вчителів до сфери інтересів молодшого школяра,
Loading...

 
 

Цікаве