WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Методика викладання різьби по дереву на уроках художньої праці в середній школі - Курсова робота

Методика викладання різьби по дереву на уроках художньої праці в середній школі - Курсова робота

автори експериментально показали, що така робота має художньо-освітнє і виховне значення.
Також у своїх творах інші автори досліджували питання значення декоративно-вжиткового мистецтва для гармонійного розвитку дітей.
Досягнення в теорії естетичного виховання дітей, зокрема ті, що стосуються взаємозв'язку декоративної роботи з продуктивною
працею, не знайшли належного застосування в шкільній практиці 30-40рр.
У зв'язку з певними зрушеннями в теорії і практиці декоративно-вжиткового мистецтва в наступні десятиліття пожвавлюється робота з декоративно-вжиткового мистецтва в школі. Це знайшло своє відображення в програмах з образотворчого мистецтва і праці та в публікаціях різних авторів. Так, про необхідність встановлення зв'язку занять з малювання і праці, зокрема, її художніх видів роботи, писав В. В. Колокольников. Питанням позашкільних занять з декоративно-прикладного мистецтва присвятив свою публікацію В. М. Ветров, роботі з молодшими школярами - Е. Р. Ковальська тощо.
Проблема використання декоративно-вжиткового мистецтва у навчально-виховному процесі розроблялася також рядом авторів у дисертаціях. Так, Т. Я. Шпикалова досліджувала засоби підвищення ефективності творчості і розвитку естетичного смаку учнів 1V-V класів у декоративній роботі. Результати дослідження показали, що робота зі створення декоративних виробів близька до інтересів і відповідає можливостям дітей і підлітків. У процесі такої роботи учні знайомляться зі зразками народного мистецтва, що допомагає усвідомленому розумінню єдності естетичного і утилітарного в художніх виробах.
У своєму дослідженні Ю. П. Желтухов розглянув деякі питання проведення занять з праці в позакласній роботі з учнями. Значну увагу звертає на методику ознайомлення учнів з художньою обробкою різних матеріалів (художня обробка природних матеріалів, аплікація соломкою, різьблення по дереву, чеканення по металу, художні роботи на токарному верстаті, художньо-конструктивні роботи з дротом, бляхою тощо). На основі проведеного дослідження він приходить до висновку про те, що підлітки особливо проявляють потяг до практичної діяльності, що вимагає поєднання трудових навичок з художніми вміннями.
Особливе значення для естетичного виховання підростаючого покоління має використання занять з декоративно-вжиткового мистецтва в районах розвинутих художніх промислів.
На Гуцульщині художня обробка дерева була і залишається одним з основних видів народної творчості, що передається від покоління до покоління. І в цьому процесі велика роль відводиться загальноосвітній школі. У програми з трудового навчання вносяться певні зміни для того, щоб учні, починаючи від п'ятого класу, вивчали поряд з елементами механізації і технології обробки деревини, гуцульську різьбу та інкрустацію. Ці розділи програми не суперечать, а навпаки, доповнюють і продовжують один одного. На уроках праці учні виготовляють певні вироби з дерева, а засвоївши різьбу та інкрустацію, надають їм художнього оформлення.
Особливо добре розвинене народне декоративне мистецтво у гірських районах Прикарпаття, Буковини, Закарпаття. Зародження там національної народної творчості сягає глибокої давнини. Карпатські ліси давали деревину для різьбярів по дереву і бондарів. На гірських пасовищах-полоиинах випасались отари овець, з вовни яких ткачі виготовляли декоративні ліжники, оригінальні килими і тканини для барвистого одягу. З місцевої глини вправні гончарі виробляли різноманітний орнаментований посуд - глечики, миски, тарілки,, а також кахлі. Окрім того, славилися гуцульські вироби зі шкіри, кольорових металів, широко відомі вишивки й писанки.
У далекому минулому, в період натурального господарства, ремесла на Гуцульщині розділялися на чоловічі та жіночі. Чоловіки обробляли деревину, метал, шкіру, а жінки займалися ткацтвом, розписом, вишивкою, писанкарством та ін. Такий поділ передавався з покоління до покоління і певною мірою зберігся й досі.
Останні роки можна назвати часом відродження художніх промислів Гуцульщини. На їх основі створено ряд підприємств художньої обробки дерева, ткацтва, кераміки, (дільниці, цехи, комбінати, виробничі об'єднання), а також художньо-виробничі майстерні регіонального відділення Спілки художників України (у регіоні працюють десятки членів Спілки художників), експериментальні майстерні Товариства охорони пам'ятників історії і культури. Окрім того майже в усіх населених пунктах працюють обдаровані майстри, вироби яких стали одним з головних джерел їх доходів.
Художні промисли є важливою галуззю економіки Прикарпаття, Буковини, Закарпаття. Ними зайняті десятки тисяч майстрів,які працюють в цехах підприємств та індивідуально, їх художні вироби мають певний збут у багатьох реіонах України і за її межами, а також експортуються до США, Канади, ФРН, Франції та інших країн. Майстри ре'іону були учасниками вітчизняних та міжнародних виставок художньої творчості.
Широкий розвиток туризму в Карпатах (а вони стають одним з найпопулярніших місць відпочинку міжнародного значення) і пов'язане з ним розширення виробництва сувенірів передбачає художнім промислам небачені досі перспективи розквіту. Виникає потреба в сотнях нових спеціалістів з обробки дерева і металу, керамістів, килимарниць, вишивальниць, писанкарок тощо. Саме з таких міркувань вивчення художньої обробки дерева було введене в програми середніх класів загальноосвітніх шкіл Гуцульщини.
Принцип зв'язку школи з життям, раціональні форми і способи такого зв'язку знаходилися не відразу. Спочатку навчання художньому різьбленню та інкрустації здійснювалося через організацію гурткової роботи, але гуртки не могли охопити всіх бажаючих навчатися. Звідси - перехід до занять художньою обробкою дерева на уроках праці. В основі цих занять лежить шкільна програма трудового навчання з заміною частини розділів матеріалом різьблення та інкрустації, який узгоджується з загальними питаннями механізації і технології обробки дерева. Змінена в такому напрямку програма рекомендує проводити заняття в кожному класі, послідовно вивчаючи з учнями основні орнаментальні мотиви різьблення та інкрустації, прямуючи від простих до більш складних на так званих тренажних дощечках. Лише після засвоєння таким способом найнеобхідніших традиційних мотивів можна розпочинати роботу виготовлення конкретних виробів, оздоблюючи їх спочатку різьбленням, а потім - інкрустацією (7 клас). Таким чином, орнамент вивчають впродовж тривалого часу поза зв'язком з виробом, що, звичайно, не може забезпечити розвитку в учнів розуміння одного з найважливіших принципів декоративно-прикладного мистецтва - залежності орнаментального вирішення від утилітарного призначення, форми і матеріалу предмета. Окрім того, пасивне вивчення орнаменту на
Loading...

 
 

Цікаве