WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Народна педагогіка про особливості виховання дітей - Курсова робота

Народна педагогіка про особливості виховання дітей - Курсова робота

наступає сина, научає бідна вдова єдиного сина...", а у Т.Г.Шевчена знаходимо: "А мати хоче научати, так соловейко не дає."
Тож особлива виховна місія батьків та родини культивується такими повчальними словами педагогічної мудрості нашого народу: "Умів дитину породити, умій і навчити", "Батько не той, хто породив, а той, хто спорядив", "Не та мати, що народила, а та, що виховала".
На особливу роль родинного виховання у становленні особистості звертали увагу відомі вітчизняні педагоги, письменники, мислителі.
Так, відомий філософ і поет Григорій Сковорода вважав, що головне у родинному вихованні є: 1) благо народити, 2) зберегти вихованцеві молоде здоров'я, 3) навчити вдячності".
Благо народити: Г.Сковорода піклується про майбутнє здорове як тілом, так і духом потомство. Тому перший період виховання починається з зародження. Які вимоги ставить Сковорода до цього періоду? Передусім здоров'я батьків. Перед зародженням дітей не можна бути чимось збудженим, знервованим або п'яним. Жінка після зародження повинна уникати суперечок, нервових потрясінь, і в труді, в тихій безстрасності має вести цей період життя.
Зберегти вихованцеві молоде здоров'я: Цей період домашнього виховання начинається від народження і триває до 5-6 років. Завдання цього періоду - не заважати самій природі дитиня розвиватись і тільки усувати на шляху розвитку труднощі, що виникають. В цей період бажано уважно приглядатися до дитини, помічати до чого вона споріднена: підв'язує вона шаблю собі до паска, чи самовільно переймає пісні і тихо співає їх, чи запрягає в ярмо цеценят або котиків. Спробуй в цих натяках зрозуміти здібність дитини, як майбутнє покликання в житті.
Навчити вдячності: Цей період починається з 5-6 років і триває до 16-18 років. В цей період потрібно виховувати споріднені трудові навички, розвивати головне покликання дитини в житті. У дитини, як і в юнака треба розвивати добре серце, виробляти навички трудового служіння суспільству і припиняти всілякі прояви жадібності до багатства, золота та чинів.
Високу оцінку родинному вихованню надає Т.Шевченко. У трудовій сім'ї, на його думку, діти зростають працьовитими, духовно багатими. Сім'ї мають створюватись на підставі любові, спільна праця є основою життя дорослих і дітей.
Іван Франко традиційну українську родину розглядав як перший й найвпливовіший осередок патріотизму, національного єднання та виховання, місце прищеплення здорових норм і навичок поведінки, пошани рідної мови, народних звичаїв і традицій.
Родинне виховання на його думку, має ґрунтуватися на національному єстві, народній педагогіці, житті народу і його традиціях. "Виховання народу мусить вирости з традицій, - зазначав поет, - з культурного стану того народу, мусить корінитися в характері, привичках народу, інакше це буде даремна трата часу і сил".
В своїм оповіданні "В кузні" Іван Франко так описує той виховний вплив родини і батьківської кузні: "І певно, в ту пору ніхто з них не думав, що та кузня, і та окмпанія в ній, і той її дружній радісний настрій лишаться живим і незатертими в душі маленького рудоволосого хлопчини, що босий, в одній сорочці сидів в куті коло огнища, і якого дбайливий батько чає від часу просив відступити від скачучих іскор. На дні моїх споминів і досі горить той маленький, але міцний вогонь. Се вогонь у кузні мого батька. І мені здається, що запас його я взяв дитиною в свою душу на далеку мандрівку життя. І досі він непогас".
Дуже прихильно ставилась до родинного виховання Леся Українка. Добре відомий її вислів, що гімназичне виховання "загнічує дитину з малих літ... лише сім'я, за належного психологічного клімату в ній і високого авторитету батьків може створити потрібний емоційний фон для навчання, а особливо виховання. Однак як розуміти належний психологічний клімат в родині, зa яких умов можливо його забезпечити? Леся Українка відповідала так: лагідність, доброзичливість, вміння поступатися, визнання членами сім'ї прав дитини, взаємна щирість батьків і дітей - такі основні принципи родинного виховання.
Про нагальну потребу педагогічної підготовки батьків у родинному вихованні писав К.Ушинський: "Але батьки завжди є хоч почасти вихователями своїх дітей і кладуть перші зерна майбутніх успіхів чи неуспіхів виховання - зрозуміло, без пояснень, як важливо для них у цьому випадку набути педагогічних знань.
Відомий педагог не вважав родинне виховання особистою справою батьків. Він розглядав його як громадянський обов'язок кожного з них. Найпершим обов'язком - громадянина і батька сім'ї є виховання громадян корисних для суспільства.
Ушинський висловив багато цікавих думок і з приводу того, як же саме треба виховувати дітей в сім'ї. Він вважав, що батьки обов'язково повинні добре знати своїх дітей, їхні можливості і нахили. В цьому питанні батькам може дуже допомогти педагогічна література.
Чим не повинні керуватися батьки у вихованні власних дітей? На це запитання Ушинський відповідає дуже чітко. Тільки поєднуючи розумове, моральне, трудове та естетичне виховання, можна виховати справжню людину.
Ушинський вважав, що батькам необхідно виховувати в своїх дітях з дитинства почуття любові до вітчизни, вірність своєму народові, правдивість, сміливість, щирість, скромність, відвертість, працьовитість, сильну волю.
Софія Русова наполягала, щоб виховання дитини розпочиналося з народження. Засобами колискової, забавлянок, народних казок, ігор, пісень, лічилок, загадок тощо має здійснюватися прилученням дітей до національної культури та етнізація особистості. Вона стверджує: "Нація народжується коло дитячої колиски, лише на рідному ґрунті, серед рідного слова, пісні, здатна вирости національно свідома дитина. Найдієвішим засобом виховання в родині Русова визнає рідне слово. Саме через слово дитина сприймає духовні цінності народу, його світобачення, засвоюється нею мораль, історичний досвід народу тощо.
Провідним методом родинного виховання Русова вважає гідний для наслідування приклад батьків, родичів, дорослих і всіх тих, з ким спілкується дитина. Через те, вважає вона, треба, щоб діти в своєму оточенні, бачили як найбільше добра і краси.
В родинному вихованні, на думку Русової, великого значення треба надавати розвитку таких видів діяльності як гра, праця, малювання, ліплення, співи, танці - адже в них найбільше може виявитисясамостійність дитини. Але, підкреслювала вона, в родинному вихованні метою є "не вчити дитину, не давати їй готове звання, а більш усього збудити в дитині її духовні сили, розворушити її цікавість, виховати її почуття, - щоб очі дитини вміли бачити, вуха дослухатися до всього, рученята вміли заходжуватися й коло олівців, і коло ножниць, і коло глини, й коло паперу".
Відомий педагог сучасності М.Г.Стельмахович, один із теоретиків українського родинного виховання, серед усіх напрямів виховання наголошував саме на колосальний потенціая родиного. У підручнику "Українська родинна педагогіка" та в ряді статей він зазначав: "Традиційне українське родинне виховання - це історично сформована через безперервне застосування впродовж багатьох віків у середовищі українців педагогічна система поглядів, ідеалів та засобів батьківсько-материнського й родичівсько-свояцького впливів на дітей та молодь, спрямованих на формування життєдіяльних особистостей, забезпечення розвитку духовної єдності, наступності, спадковості поколінь і безсмертя нації. Особлива його виховна цінність полягає в тому, що воно базується на ґрунті рідної мови й звичаєвої родинно-побутової культури, своїм вмістом і духом підпорядковується сомобутній природі української
Loading...

 
 

Цікаве