WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Місце України в європейській історії - Сценарій

Місце України в європейській історії - Сценарій


Сценарій уроку
на тему:
Місце України в європейській історії
На цьому уроці Ви дізнаєтесь:
- що спільного і що відмінного в європейській і українській історії;
- якими чинниками це зумовлено;
- якими є місце і роль України в європейській цивілізації.
Завдання: Розгляньте запропоновані джерела. Що спільне і що відмінне в тезах їхніх авторів? На які визначальні чинники в історії України вони звертають увагу?
Джерело 1. Норман Дейвіс, сучасний англійський історик:
"Україна - земля, по якій найбільше європейських народів прийшли на свою кінцеву батьківщину. ...по ній проходить головний суходільний шлях з Азії до Європи. Її сучасна слов'янська назва означає "на краю"... За фокусну точку України на дніпровських порогах, де степовий шлях перетинався з річковою торговельною магістраллю, люто билися всі новоприбульці, адже це була точка переходу між заселеними землями на Заході і відкритим степом на Сході".
Джерело 2. Омелян Прицак, сучасний американський історик українського походження:
"Україна стала перехрестям багатьох культур і релігій. Як і кожне пограниччя, ця територія таїть у собі, з одного боку, можливість злиття багатств різних... релігійно-культурних традицій, а з другого - суперечності, які зумовлюють ці різні складники: осіла і кочова державність, християнство та іслам, католицизм і православ'я...".
Джерело 3. Іван Лисяк-Рудницький, американський історик українського походження:
"...Україна перебуває "між Сходом і Заходом". ...поняття "Захід" стосується Європи в цілому. Україна "західня", остільки, поскільки вона становить органічну складову частину європейської спільноти народів. ...Але... під впливом сил, що променювали зі Сходу, загальноєвропейські прикмети зазнали змін, - хоч вони не були знищені і заступлені іншими".
В цілому періодизація історії України збігається з періодизацією європейської історії (див. попередній параграф). Вже на світанку цієї історії Україна стала її складовою, потрапивши під вплив спочатку грецького, а потім і римського світів. Північне Причорномор'я стало об'єктом грецької колонізації вже в VІІ ст. до н.е., а далекі пращури слов'ян так чи інакше контактували зі стародавніми греками, а потім і з Римом.
В епоху Середньовіччя територія України стала серцем типової для того часу європейської держави, відомої під назвою Київська Русь. Але через всю її історію червоною ниткою проходить боротьба з кочовиками - аварами, печенігами, половцями. В ХІ-ХІІ ст. вона розпалась на ряд держав-князівств, серед яких виділялося Галицько-Волинське князівство (королівство). І якщо Київська Русь охоплювала також територію сучасних Росії та Білорусі, то Галицько-Волинську державу вже можна розглядати як суто українську.
Монголо-татарське нашестя середини ХІІІ ст. перетворило на руїну значну частину українських земель і послабило Галицьку державу. В ХІV ст. більшість українських земель потрапляє під владу Литовської і Польської держав. В Криму утворюється Кримське ханство, яке майже відразу стає васалом могутньої Османської імперії. Землі на південь від Київщини, усе Лівобережжя, південні степи перетворюються на "дике поле" - величезну незаселену територію, через яку пролягають шляхи татарсько-турецьких набігів. Цей прикордонний світ стає колискою славнозвісного українського козацтва, яке зуміло виробити свій власний спосіб життя і навіть створити власну організацію, що мала виразні риси державності. Варто зазначити, що козацтво дуже багато запозичило як від Європи, так і від Сходу. Саме козацтво змогло зберегти український народ і його національно-релігійну своєрідність від поглинення польсько-литовським католицьким світом. У той же час Польсько-Литовська держава (Річ Посполита, з 1569 р.), а разом з нею й Україна, були частиною, хоча і периферійною, європейського світу.
Національна революція середини ХVІІ ст. під проводом Б. Хмельницького засвідчила, що український народ готовий сам творити власну долю, вона призвела до формування української держави - Гетьманщини. Але геополітична ситуація не дозволяла зберегти цілковиту самостійність цієї держави. Вона потрапляє під протекторат Московської держави (згодом Росії, Російської імперії). Ця держава на той час була швидше азіатською, ніж європейською, і приєднання України сприяло її європеїзації.
У ХVІІІ-ХІХ ст. Російська імперія повністю ліквідує залишки української державності й автономії, намагається поглинути Україну, відмовляючи українському народові у праві на існування й розглядаючи його лише як частину російського. Західна ж частина Українських земель потрапляє до складу Австрійської імперії. Обидві ці держави, незважаючи на їхню відсталість, були частинами європейського світу, і в них, хоч і з деяким запізненням, йшли загальноєвропейські процеси, поширювались європейські ідеї.
ХІХ ст. в історії Європи часто називають століттям націоналізмів. Формуються модерні (сучасні) нації. Не обійшов цей процес і Україну, хоча умови для національного розвитку були вкрай несприятливі. І вже на початку ХХ ст. перша світова війна і російська революція стали каталізаторами української національної революції і відновлення української держави. І хоча ця держава не змогла зберегти незалежність, більшовицьке керівництво змушене було рахуватися з цим. Тому й існувала у складі СРСР Україна як окрема
Loading...

 
 

Цікаве