WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Релігійні, етнічні, мовні конфлікти та їх вирішення у європейському домі - Сценарій

Релігійні, етнічні, мовні конфлікти та їх вирішення у європейському домі - Сценарій


Сценарій уроку
на тему:
Релігійні, етнічні, мовні конфлікти та їх вирішення у європейському домі
Ненависть ніколи не поборе ненависть, її здолає лише любов. У цьому незаперечний закон.
Джаммапада (книга, в якій зібрано вислови Будди)
Думка про те, що між представниками різних народів обов'язково повинні бути братські почуття, - це не більше ніж міф. У представників кожного народу є властиві лише їм особливості характеру, ритуали, звичаї, традиції. Головне у стосунках між народами, як і у відносинах між людьми, - поважати один одного, незалежно від того, подобаємося ми один одному чи ні, і визнавати право будь-якого народу на свій власний шлях розвитку, яким би він "нецивілізованим", з чиєїсь точки зору, не був би.
С. Мазуркевич
На цьому уроці Ви дізнаєтесь:
- Про причинно-наслідкові зв'язки конфліктів у Європі.
- Що потрібно зробити, щоб принцип толерантності обов'язково панував у нашому суспільстві.
- Які заходи для врегулювання та попередження конфліктів провадяться в європейських державах.
У будь-якому колективі час від часу виникають певні конфліктні ситуації. Дуже часто вони виникають з нічого: то виникла суперечка між фанатами різних музичних груп, то за одну парту вчитель посадовив учнів, які не можуть порозумітися... І тому не дивує той факт, що різноманітні конфлікти час від часу виникають між державами та етносами.
Поміркуйте та дайте відповідь:
1. Що таке конфлікт? Які причини конфліктних ситуацій?
2. Чи легко вирішити конфліктну ситуацію?
3. Що Ви знаєте про релігійні та мовні конфлікти в Україні?
4. Чи існує загроза виникненню етнічних конфліктів в Україні? В яких саме регіонах?
5. У подоланні яких конфліктів у Європі та світі брали участь українці?
Витоки конфліктів між різними етносами або представниками різних релігійних конфесій ведуть у глибину віків. Із часом одні конфлікти вирішуються, інші загострюються - все залежить від готовності учасників конфлікту знайти компроміс і поступитися. Усі конфлікти мають одне обличчя: сутички, кров, насильство і непримиренна ворожнеча на довгі роки. В Європі ми можемо спостерігати таке явище, як багатонаціональні держави, тому тут мають місце етнічні, релігійні та мовні конфлікти. Гарячими точками віддавна залишаються Північна Ірландія, Країна Басків, Боснія. Жоден європейський народ не може жити в повній ізоляції від інших. Представники різних народів постійно мігрують, проживають в різних країнах, зберігають власну ідентичність або асимілюються. Навіть у порівняно невеликих, в основному однонаціональних державах Західної і Північної Європи, крім основного народу, проживають одна або кілька меншин: у Нідерландах - фризи; у Данії - фарерці, шведи і норвежці; у Швеції - саами; у Фінляндії - шведи і саами. Якщо нема порозуміння між основним народом країни і її національними меншинами - це призводить до конфліктів. Демократичним державам вдається політичними засобами залагодити більшість внутрішніх конфліктів, залучаючи представників національних меншин до участі у державному управлінні та місцевому самоврядуванні, надаючи більше самостійності і політичних прав. Але у Північній Ірландії, Країні Басків, Корсиці, Шотландії, Каталонії, Фландрії і досі існує міжетнічне і міжконфесійне напруження, навіть сепаратистські рухи.Шотландія таки отримала власний парламент, тим самим шляхом іде Уельс. У Швейцарії, яка у свідомості пересічного громадянина асоціюється з міжнаціональною згодою та гармонією, останніми роками почастішали виступи франкофонів під гаслами, які твердять, що ті почуваються національною меншиною у своїй країні. Дедалі наполегливіше вимагають автономії французька Бретань, іспанська Галіція, італійські Сицилія та Сардинія. Підґрунтям для дезінтеграційних процесів служать етнокультурні відмінності (йдеться про басків, валлонців, корсиканців) або історико-географічні особливості певних регіонів (Північ Італії).
У Центральній та Східній Європі причини міжетнічних конфліктів є дещо відмінними від країн Західної Європи. Представники меншин, які посідали місце лідерів раніше, нині відчувають, що їхня етнокультурна належність (яка давала доступ до влади, впливу, статусу, соціального капіталу й інформації) раптом перетворилася на недолік. Наприклад, така ситуація склалася для росіян у Латвії та Естонії, для сербів у Боснії і Хорватії. За таких умов процеси міжетнічної адаптації ідуть важко і супроводжуються численними непорозуміннями.
Врегулювання конфліктів у європейських державах
У більшості європейських країн права національних меншин захищаються законодавством (в Україні одними з перших законів були Декларація прав національностей України від листопада 1991 року та Закон про національні меншини в Україні від червня 1992 року), країни дотримуються Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, серед яких є право на свободу віросповідання. Комітет Ради Міністрів Ради Європи 5 листопада 1992 року ухвалив "Європейську хартію регіональних мов або мов меншин" (ратифікована Верховною Радою України 15.05.2003 р.), яка захищає мови, що можуть зникнути як надбання європейської культурної спадщини. Також в європейських країнах провадять превентивні заходи з метою попередження конфліктів; громадська думка, навіть у тих регіонах, які виступають за автономію, засуджує терористичні методи боротьби. Європейська спільнота не завжди спроможна забезпечити стійкий міжетнічний і міжконфесійний мир за допомогою традиційних важелів державної політики. Так, наприклад, європейські країни не змогли локалізувати конфлікт на Балканах без допомоги США. На ліквідацію наслідків цього конфлікту (200 тис. загиблих, 1,8 млн. біженців) ЄС уже витратив 20 млрд. євро. Тому, одночасно з правовими, соціальними та культурними актами, країни ЄС з 1999 року здійснюють заходи в напрямку створення сил швидкого реагування. Ця військова структура ЄС діятиме в рамках Спільної Європейської Політики Безпеки і Оборони.
За політичними критеріями членства у ЄС, прийнятими в 1993 році у Копенгагені, країна-кандидат повинна забезпечувати стабільність інституцій, що гарантують демократичний устрій, верховенство права, права людини, повагу і захист меншин. 10 листопада 1994 року спеціальним комітетом Ради Європи було розроблено Конвенцію про захист національних меншин. Її відкрили для підписання державами - членами Ради Європи 1 лютого 1995 року (підписали 34 держави). Комітет Міністрів може запропонувати країнам, які не є членами Ради Європи, приєднатися до цієї Конвенції. Але на міжнародному рівні не існує домовленості про поняття "національна меншина", хоча є аспекти, на основі яких їх виділяють. Так, наприклад, у Німеччині нацменшинами визнають себе фризи, датчани, сорби, цигани. А от євреї себе меншиною не визнають - вважають себе релігійною конфесійною групою. Росіяни у країнах СНД і Балтії вважаються національними меншинами.
Коріння етнічних, релігійних та мовних конфліктів
Ще на Паризькій мирній конференції 1919р.було"посіяно" певні протиріччя. Хоча було задекларовано принцип національного суверенітету, але чимало народів залишились без власної держави ще на довгий час (серед них була і Україна). Принцип самовизначення суперечить іншій концепції міжнародних відносин, сформованій у 50-х роках ХХ ст. і зафіксованій як міжнародна норма Гельсінкською угодою у 1975 році: про непорушність кордонів. Тому, коли розпалась комуністична тоталітарна система в Європі, демократичні держави світу визнали суверенітет лише найбільших адміністративних одиниць колишнього СРСР (15 держав) та Югославії (5 держав), при цьому не
Loading...

 
 

Цікаве