WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Підготовка фахівців соціокультурної сфери в духовно-світоглядному дискурсі - Реферат

Підготовка фахівців соціокультурної сфери в духовно-світоглядному дискурсі - Реферат

виділяють два рівні - актуальне "Я" та ідеальне "Я", неминуча розбіжність яких є зоною духовного розвитку фахівця соціокультурної сфери. Проте, як стверджує І. Мартинюк [8], ступінь і форми цієї розбіжності особистість переживає по-різному: від відчуття нормального руху до поставленої мети - до самооцінок, що набувають характеру кризи. Дослідження динаміки та співвідношення актуальної та ідеальної "Я - концепції" студентів ВНЗ культури і мистецтв показало позитивний зв'язок між ступенем розбіжності самооцінки й ідеалу досліджуваних та їхньою готовністю до духовного саморозвитку. Абсолютна більшість студентів з різним рівнем самооцінки підтвердила своє активне внутрішнє прагнення до гармонізації духовних сил. Однак образ "Я", уявлення про себе мають співвідноситись і реально взаємодіяти з образом культури, світоглядом особистості.
Філософія сучасної освіти формулює загальний вихідний принцип щодо розуміння сутності нового типу світогляду зазвичай так: розв'язання глобальних проблем має стати головною метою (інтересом, цінністю) для сучасного людства, і таке розв'язання неможливе без підпорядкування усіх видів нашої діяльності цій меті.
Осмислюючи цю цільову домінанту філософії освіти, слід звернути особливу увагу на концептуальні ідеї В.Лутая [7]. Автор вважає, що найважливішим завданням сучасної філософії освіти є систематичний аналіз тих основних концепцій освіти, які виходять із подолання однобічності (як холістського, так і релятивістсько-плюралістичного напрямів теорії педагогіки) і поєднання певних ідей. Це, по-перше, досягнення деякої, хоча б мінімальної, субстанійної єдності усіх суб'єктів освіти (зокрема, стосовно розуміння загальнолюдських і антропокосмічних цінностей); по-друге, необхідність існування різних, протилежних форм прояву цієї субстанційної єдності, розуміння того, що будь-які особистісні, а також різні типи світогляду, культури, освіти відіграють унікальну роль у розв'язанні найважливіших проблем сучасного людства; по-третє, на думку В.Лутая, ідея про те, що боротьба протилежностей має відбуватися на основі діалогової взаємодії між ними.
Система філософських принципів субстанційної єдності і діалогової згоди, підкреслює В.Лутай, може відігравати роль нової світоглядної основи для розв'язання найважливіших проблем сучасної педагогіки. Потрібно звернути увагу і на "серединний" шлях синергетичного світогляду, який, з погляду автора, має велике значення для подолання двох досить поширених крайнощів щодо розуміння взаємодії людини і світу, що оточує нас. Головна відмінність ідеї світоглядної цілісності, властива синергетичному підходові, полягає в тому, що вона ґрунтується на нових закономірностях методології взаємодії логосу і хаосу та інших протилежностей у суті буття. Синергетика - це передусім черговий крок до розуміння феномена світовідношення, тому що через неї досягається більш глибоке розуміння найрізноманітніших явищ природи і світу людини.
Заслугою основоположників синергетики І.Пригожина, І.Стенгерса [9] є відкриття таких незвичайних сторін світу, як нестійкість і глибока суперечливість, нелінійність і необоротність, тобто нелінійний позитивний зворотний зв'язок. Синергетика з її трансдисциплінарною науковою теорією, розкриваючи системність і динаміку навколишнього світу, підводячи до бачення його універсального єднання, може стати концептуальною основою інтеграції різнопредметних знань. Її основні поняття (система, процес, вірогідність, флуктуація, інформація, зворотний зв'язок, кооперативна взаємодія, точка біфуркації, самоорганізація тощо) є інваріантами інтеграції наукового знання в змісті освіти (Т.Назарова, В.Шаповаленко). Необхідність використання синергетичного підходу до формування нового типу світогляду сучасної людини не викликає сумніву. Успішне вирішення цього завдання багато в чому пов'язано з виходом освіти за рамки технократичної парадигми, а також висуненням на передній план ціннісного знання і формування особистісно значущої картини світу.
Слід зазначити, що проблема формування картини світу пов'язана з перетинанням субкультурних, національнокультурних і транссубкультурних просторів, що зумовлює безпосередній вплив закладів освіти і засобів масової інформації на формування духовного потенціалу особистості.
Субкультурний та національно-культурний простори створюють умови для прояву безпосереднього впливу соціальних інститутів - системи освіти, мистецьких закладів, засобів масової інформації, родини, тобто на формування духовного потенціалу особистості. Як відзначає Н.Крилова, це - сама реальність і емпірія культурного контексту, тобто тих поєднань і зв'язків окремих культурних полів, субкультурних і транс субкультурних просторів, які створюють деяке єдине (зриме й оглядове) ціле. Одним із найважливіших джерел формування духовного потенціалу студентства на цьому рівні виступає виші навчальні заклади культури і мистецтв. У ньому відбувається регламентований навчальним планом і програмами процес залучення студентів до загальнолюдських моральних та естетичних цінностей, таких, як Добро, Краса, Істина, Любов, Гармонія, Духовність. Гуманістичний напрям у розв'язанні глобальних проблем вищої освіти передбачає передусім виховання гуманістичного типу особистості, орієнтованої на творче перетворення соціальної дійсності і саморозвиток. Найважливішим критерієм гуманізації вищої освіти стають не стільки набуті знання, вміння та навички, скільки усвідомлення і прийняття кожним студентом гуманістичних ідеалів, прагнення до постійного самовдосконалення, підвищення загальнокультурної та професійної компетентності. За таких умов духовний потенціал особистості формується як духовне утворення, яке структурується їхнім ціннісним відношенням стосовно навчальної діяльності, в процесі якої активізуються духовні сили, розширюється морально-естетичний досвід.
Реалізація гуманістичної мети підготовки фахівців у ВНЗ культури і мистецтв пов'язана з гуманітаризацією змісту освіти, пошуком форм, методів, прийомів навчання студентів. Ця гуманітаризація відкриває простір для об'єднання фундаментального, гуманітарного та професійно-орієнтованого блоків із спеціальною підготовкою майбутніх фахівців, а отже, утвердження її пріоритету. Проте навчальний процес може бути джерелом духовного потенціалу студентів лише за умови скоординованості навчальних дисциплін на основі цілісного бачення змісту освіти, який адекватно відображує картину світу.
Саме картина світу, як "зображення сущого" (М, Хайдеггер), є основою змістових аспектів освіти, які інтегруються внавчально-виховному плані при поєднанні в єдине ціле теоретичної та дослідної, аудиторної й позааудиторної, пізнавальної та виробничої діяльності студентів. Це свідчить про потребу створення інтегральної моделі навчання, яку можна реалізовувати лише в рамках гуманістичної парадигми освіти (М.Берулава), в якій і відображувати не тільки вимоги соціуму, а й особистісний підхід.
Унікальну здатність актуалізувати інтерес до проблем, що мають загальносоціальне значення, мають засоби масової інформації (радіо, телебачення, преса). У соціологічних дослідженнях відзначається, що інформація, яка розкриває різні сфери життя суспільства, є значущою для молоді і виступає як своєрідне випереджальне відображення ситуацій, в яких потрібно буде діяти. Молодь у рамках інформаційної діяльності орієнтується на відомості, які мають універсальний характер. Саме така особливість властива матеріалам, які передаються
Loading...

 
 

Цікаве