WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Виховання як соціальний процес: особливості сучасних трансформаційних змін - Реферат

Виховання як соціальний процес: особливості сучасних трансформаційних змін - Реферат

масо-вої інформації й телекомунікації, давали розуміння того, як діютьновітні технології і які їх наслідки.
Згадаємо й ті колективні та особистісні форми дитячої діяльності, на яких ми самі виросли і які лежали в основі всього виховного впливу, емоційно-чуттєвого сприйняття. Це трудова спрямованість, різні види творчості, книжки, душевна розмова, спілкування і багато інших видів діяльності, пов'язаних із процесом творення матеріального або духовного світу. У розглядуваному контексті (вплив мас-медіа) дитина перебуває в ситуації дозвілля, не пов'язаного з процесом творення, діяльності, але яке інтенсивно поглинає дитяче життя. І може, справа не в автоматичному використанні комп'ютерів, телевізорів і інших атрибутів сучасної куль-тури, а в людині, у виховному процесі. І в цьому контексті не-обхідні методики, які з дитячого віку привчають дітей до самоконтролю при входженні в культурні комунікації. Тоді кожна людина зможе свідомо обирати для себе продукти культурного обміну (Л. Березовчук, 2000). Інший бік проблеми, який прямо стосується педагогів і батьків, - конкретні кроки до заповнення дозвіллєвого часу традиційними для виховної практики формами й методами діяльності, причому продуктив-ного спрямування.
6. Наступна виховна проблема, зумовлена трансформаційними змінами, - це проблема виховання й ринкових відносин, тобто життя в нових умовах, часто непередбачуваних, кризових, загрозливих. Є достатньо аргументів щодо того, шо найближчим часом ці зміни будуть провідними чинниками формування суспільної моралі. Ми зараз не говоритимемо про ринкові відносини, але саме вони, їх перебіг у нашій країні визначають стиль, рівень, спрямованість життя дорослих і їхніх дітей. Це питання - ринок і суспільство - стоїть досить гостро не лише в країнах Східної Європи, а й у країнах Європейського Союзу, США у зв'язку з постійними трансформаціями. Західні дослідники погоджуються з тезою про те, що поняття "мати роботу", "робота" стали складовою соціального наслідування. Ця тема торкається взаємовідносин між державою, грома-дянським суспільством і ринком. Західні суспільства довго плекали й поширювали ідею про Державу загального добробуту. Ця ідея не справдилася. Нині криза соціального наслідування пояснюється як неуспіх цієї ідеї і пропонується прийняття концепції "ринкового суспільства". Чи готові ми до досліджень актуальних питань цього контек-сту? Тобто контексту виховання в ринкових умовах не як проблему менеджменту, підготовки менеджерів, а формування в особистості захисних, превентивних механізмів ставлення до ринкового суспільства, позиції активного втручання, особливо через добровільні асоціації, у виклики ринкового суспільства, "як відповіді на зміни, що відбуваються в наших суспільствах і на недоліки наших політичних, економічних, соціальних і культурних структур" (Р. Вебер).
7. Хотілось би додати до означених проблем проблему виховання дітей у сім'ї. І ця вічна проблема сьогодні перебуває також у контексті трансформаційних змін: змінюється статус, склад сім'ї, її функції, їх відоб-раження в мас-медіа тощо. Тобто виховання в сім'ї великою мірою сьогодні залежить від загальних соціальних контекстів, як і від безпосередніх умов життя і розвитку дитини.
До дослідження процесів, що відбуваються в сім'ї, долучаються відносно автономні інституції. Це й інститут сім'ї і молоді, який проводить велику роботу в даному напрямі, і Академія педагогічних наук України (її внесок досить скромний), і неурядові громадські організації, які дедалі більше займаються підтримкою сім'ї і дитини. Консолідація зусиль у цьому напрямі життєво необхідна, особливо через закритість проблематики, специфіку її розгляду.
Ми зупинилися на ключових, на наш погляд, аспектах загальновиховного процесу, які визначаються сьогодні трансформаційними змінами. В їх структурі перебувають найважливіші інституції соціалізації - сім'я, школа, дитяче середовище, засоби масової комунікації та інформації, які не виступають єдиною ієрархічною системою, їх вектор і міра впливу дедалі більше автономізуються, як автономізується і зростаюча особис-тість. Зазначимо також, що чим вищий рівень функціональної організованості, тим сильніша потреба особистості в неформальних, нерегламентованих стосунках. Індивідуально-емоційні потяги дитини виходять за рамки інструментально-організованих. Тобто, крім соціальних, економічних, культурологічних трансформаційних змін, що відбуваються в Україні і виступають як об'єктивні щодо ставлення до виховного процесу, в самому вихованні існують постійні трансформації суб'єкта виховного процесу, які мають, крім наявних, усвідомлених пе-дагогами змін, свої латентні, неусвідомлені, стихійні, що становлять неабияку складову загальновиховного процесу.
Отже, повертаємося до думки про те, що виховання сьогодні - це процес з дуже багатьма невідомими й цього невідомого з кожним днем стає більше й більше; ми діємо великою мірою вірогідності. І оскільки існує така велика різноманітність умов і учасників загальновиховного процесу, при визначенні й прийнятті суспільством мети виховання кожен учитель, педагог, науковець мають знайти свою стежку, що веде до виховання громадянина відкритого суспільства. Адже це суспільство не можна побудувати - його можна виростити в собі, в своїх дітях, сформував-ши творче, критичне мислення. Бо особистість, здатна до судження, аналізу, творчості, - перспектива й мета всієї соціальної, освітньої, правової політики - основна передумова розширеної форми демократії (Ю. Габермас).
І тут нам у нагоді стануть численні прояви педагогічної творчості керівників шкіл, учителів, педагогів-практиків, які колективно і самостійно розробляють системи, проекти, концепції розвитку виховання в конкретній школі, позашкільному закладі тощо. Вони більш чітко й адекватно реагують на виклики часу, бо мають справу з конкретними дітьми, конкретними умовами, в конкретних регіонах. Методом пошуку, проб і помилок визначають інструменти засвоєння все нових і нових контекстів педагогічної дійсності.
В освітньому просторі України має місце широкий діапазон різних підходів до процесу виховання, що аргументуються зміною сьогоднішніх контекстів і новими виховними ситуаціями. До знаних імен М. Гузика, М. Чумарної, П. Лосюка, В. Хайруліної, А. Сологуба слід додати й багато імен творчих директорів та вчителів, які ініціюють і впроваджують цікаві ідеї.
На виховному полі України присутній і ініційований громадськими та недержавними організаціями досвід впровадження новітніх технологій підтримки дитинства, корекції та стимулювання діяльності, що практично випадає з поля зору академічної науки.
Поєднання зусиль, допомога науковців у теоретичному обгрунтуванні, більш життєва й практична спрямованість наших академічних пошуків, намагання знайти (спираючись на практику) відповіді на виклики часу - такий плідний шлях у важкому, багатогранному процесі - процесі виховання майбутніх і сьогоднішніх громадян України.
Loading...

 
 

Цікаве