WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Виховання як соціальний процес: особливості сучасних трансформаційних змін - Реферат

Виховання як соціальний процес: особливості сучасних трансформаційних змін - Реферат

цих положень сьогодні додаютьсяідеї підтримки культурних прав (насамперед мовних).
Нині міжнародна спільнота надає значно більшого значення питанням формування обов'язків і відповідальності як новим моральним основам спільного суспільного життя. А чи можемо ми назвати пошуки й дослідження саме в цих аспектах? Виховання толерантності поваги і врахування прав та свобод іншого, не схожого на тебе, ми відносимо до засад виховання лише тоді, коли йдеться про поліетнічні угруповання, а не висувається загальнометодичним підходом. Але ж національ-не виховання в Україні, де національні меншини нині становлять 22 % всього населення, має обов'язково спиратися на ідеї виховання толерантності й полікультурності, якщо ми вважаємо, що розбудовуємо громадянське суспільство і рухаємося до Європи.
3. Третя складова впливу трансформаційних змін на виховний процес - це проблема взаємовідносин і взаємовпливів особистості й колективу (можемо оперувати іншими термінами: група, угруповання, спільно-та, громада, організація). Більшість зусиль, уваги та пошуків сьогодні спрямовується на особистість, індивіда - його можливості, здатності. І це цілком виправдано через табуювання цієї проблематики в попередні роки й кінець кінцем тому, шо саме особистість є суб'єктом життєдіяльності. Та ось ми вже понад 10 років розробляємо цю тематику, вишукуємо особистісно орієнтовані підходи навіть у глибокій давнині, але так і залишилися обабіч загальновизнаних у світі теорій розвитку осо-бистості (психоаналітична, біхевористська, екзистенціальна, гуманістична, когнітивна тощо), які не ввійшли до теоретико-методологічних засад науково-пошукової діяльності.
Вивчаючи і опановуючи ці загальновизнані теорії розвитку особистості, нам конче потрібно проводити дослідження і будувати виховні системи, що спираються на співробітництво, участь, діалог і повагу, на колективізм. Адже розвиток громадянського суспільства будується як взаємодія суб'єктів. Воно складається не стільки з діяльності індивідів, скільки із взаємодії груп, об'єднань, закладів, органів місцевого самоврядуван-ня, інших суспільних громадських формувань. Це передбачає вивчення, дослідження і втілення в життя програм (проектів, моделей) спільної життєдіяльності дітей та їх взаємодії. Тут у нагоді можуть стати сучасні форми й методи організації дитячого та юнацького (молодіжного) руху, які в сьогоднішній Україні набувають великого значення. Але ми, науковці, маємо досить абстрактне уявлення про ці процеси, з одного боку, через їх закритість, небажання співпрацювати, а з іншого - через канонічність наших підходів, через невідкритість до нових проблем, що постають у зв'язку з трансформаційними змінами. Але ж ми знаємо, що дуже багато дітей є членами асоціальних, маргінальних угруповань, які взагалі закриті для світу дорослих. І там вони залишаються наодинці із своїми далеко не дитячими проблемами.
4. Надзвичайно важливі і притаманні саме нашому, українському суспільству, особливо в періоди його зрушень і змін, - виховання і духовність, виховання і мораль. Сьогодні ми знову й знову підтверджуємо тезу про втрату попередніх ідеалів, про певний вакуум у царині моралі, духовності. Як видається, це було справедливим для кінця 80-х - середини 90-х років XX ст., періоду різкого розвінчання соціалістичних цінностей та ідеалів, моральних орієнтирів, багато з яких були визнані (і справедливо) міфологічними, штучно створеними. Але нині цей вакуум заповнений прищепленими мас-медіа дуже різними і дале-ко не кращими взірцями й ідеалами, більш прагматичними, технократично-утилітарними, а інколи й негативного спрямування.
Але потяг до духовних пошуків, загальнолюдських і національних, гуманістичних ідей, кращих вітчизняних духовних традицій закладений у нашому генотипі, і ми наполегливо шукаємо форми й методи впливу на дітей.
Нині гостро стоїть проблема виховання духовності й моральності як світськості чи як долучення дитини до релігії, що в деяких науковців і практиків стає альфою і омегою всього виховного процесу. Винесена на широкий загал, вона стає й частиною загальнополітичної дискусії. Ця проблема - долучення чи недолучення дитини до релігії, місця, форм та засобів цього долучення - зачіпає не лише освітян, а й політиків, ідеологів, представників релігії.
Проблема залишається, і її розв'язання, на наш погляд, по-лягає не в загостренні, поляризації прихильників одних і інших поглядів, а в пошуках шляхів її реалізації відповідно до Конституції, законів України про освіту, проголошених принципів дитиноцентризму в напрямі гармонізації, узгодженості, виваженості підходів на всіх рівнях навчально-виховного процесу і його науково-методичного забезпечення, що передбачає повноцінне висвітлення у ньому всіх основних цінностей і елементів культури (тобто науки, мистецтва, релігії тощо).
У той час, коли ми захоплюємося дискусіями, що ж таке ду-ховність і моральність, і яке вони мають спрямування, серед молоді від 16 до 25 років значна частина тих, хто хотів би залишити Україну. Тільки 46 % висловлюють бажання залишитися її громадянами (Зеркало недели. 2002. - 24 июля. - С. 3). За оцінками соціолога Є. Головахи, сьогодні в Україні спостерігається формування феномену "аморальної більшості", яка не визнає чесність і порядність нормами соціальної поведінки, відмовляється від принципів загальнолюдської моралі, якщо вони не пов'язуються з особистим добробутом.
5. П'ята проблема, яка, мабуть, перевершує всі останні й висувається на перше місце, - виховання й мас-медіа, в основному телебачення та інформаційно-комп'ютерні системи. Це надзвичайно потужні засоби впливу на почуття, світосприйняття й поведінку сучасної людини. Нинішнє телебачення просто не може не вступати у взаємодію із системою мораль-них цінностей, що існує в суспільстві. Такий вплив часто є руйнівним і особливо щодо таких загальновизнаних етичних категорій і регуляторів поведінки, як сором і совість. Ще одна проблема - це телебачення і агресія, яка здатна виробляти в дітей звичку до жахів і байдужість до страждань інших людей, провокувати власну агресивність. До цього треба долучити й комп'ютерні ігри, Інтернет, вільні прогулянки підлітків його сайтами.
Як протистояти негативним тенденціям, до яких, до речі, ми дорослі вже призвичаїлися і більш спокійно, ніж кілька років тому, реагуємо на них. Звичайно, можна продовжувати говорити (і цілком правомірно), що одна система освіти, сама педагогіка не може розв'язати цих проблем. Але давайте подивимося на неї з іншого боку: чи можемо ми назвати якісь психолого-педагогічні дослідження, присвячені питанням виховання і впливу телебачення.
Звичайно, передусім у даному контексті необхідна наша (батьків, учителів, науковців) власна громадянська позиція, що включає в себе гостру реак-цію на кричущі факти засмічення телебачення грубою порнографією, насиллям, жахами. Але нам потрібні також і серйозні дослідження, які розкривали б механізми, шляхи й методи впливу на дитину засобів
Loading...

 
 

Цікаве