WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Виховання як соціальний процес: особливості сучасних трансформаційних змін - Реферат

Виховання як соціальний процес: особливості сучасних трансформаційних змін - Реферат


Реферат на тему:
Виховання як соціальний процес: особливості сучасних трансформаційних змін
Виховання - складна, нелінійна й багато в чому не визначена імовірнісна система, що відповідно вимагає багатоаспектного й багатовимірного підходу до її аналізу і проектування. Виявлення, визначення і кваліфікація суті кожної складової цієї системи, її місця в організації всього педагогічного процесу є надзвичайно складними завданнями, які не можна розв'язати, власне, педагогічними засобами. Теорія і практика виховання постійно стикаються з проблемою співвідношення реальності ("буття") з виховними завданнями, з виховними ідеалами, устремліннями. Ви-ховний процес тісно пов'язаний із станом суспільства, він спирається на реальність, рівень освіченості, умови, в яких живуть суспільство й конкретна дитина.
Спробуємо висвітлити зазначену реальність, яка є живильним середовищем для розвитку й розбудови виховних ідей і концепцій. Тим більше, що процеси, які відбуваються сьогодні в Україні, - економічні, політичні, ідеологічні, культурологічні - мають швидкоплинний, змінюваний характер. У сучасному ідеологічному просторі України постійно стикаються інтереси, цінності певних політичних і владних, провладних і опозиційних структур та угрупувань, які мають характер протистояння та відкритої боротьби. У такі процеси втягуються якнайширші верстви населення, і серед них молодь. Це перший аспект трансформаційних змін, що відбуваються в суспільстві.
Другим аспектом є зміни в світовому та загальноєвропейському просторі, що також мають тенденцію до багатовимірності: тут стрімко змінюються суспільний напрям діяльності, ринок праці, розширюються комунікації та інформаційне поле, відбувається вільний рух людей і товарів, уніфікуються системи освіти. В сучасному світі багато економічних, соціальних і культурних явищ існують і розвиваються як мережеві, тобто такі, що об'єднуються між собою й ігнорують кордони, особливо політичні та адміністративні.
Україна вже частково стала частиною глобалізаційних процесів, характерних для нинішніх реалій. Вони викликають у людства не лише оптимістичні, а й правомірно песимістичні погляди на такий напрям розвитку, який породжує розрив між людьми: багаті, як люди, так і держави, багатіють, а бідні - біднішають. Великі багатонаціональні і транснаціональні компанії значно сильніші за держави. В останній доповіді Програми розвитку ООН говориться про те, що багатство 200 найбагатших людей світу перевищує сумарний прибуток держав, де проживає 41 % світового населення (2,3 млрд людей). Цей стан екстраполюється на системи освіти та на процеси виховання.
Третій аспект, може, й найважливіший з усіх - це процес реформування й модернізації національної освітньої системи, її модифікації та трансформації. Він тісно пов'язаний з першими двома аспектами, але має й свої складові: зміна підходів до організації освітнього простору, розширення змістового наповнення освіти, її об'єктивізація та варіативність, національна й загальногуманістічна спрямованість, підвищення ефективності та якості освіти, внесення ін-формаційно-комп'ютерної складової, кореляція із загальноєвропейськими та світовими культурно-інформаційними процесами тощо.
Такими є сучасні аспекти становлення і розвитку виховних процесів. Адже все починається спочатку не тільки з народженням дитини, а й з того, що ця дитина, підліток, юнак або дівчина приходить щоразу в оновлене і трансформоване суспільство, в нові контексти, які передбачають нові підходи, нові завдання та їх розв'язання.
Подивимося, які ж конкретні трансформаційні зміни найбільше впливають на загальновиховний контекст, і спробуємо з'ясувати, які завдання стоять перед нами і чи можемо ми щось зробити. Зазначимо при цьому, що в Україні трансформаційні зміни пов'язані передусім з розвитком громадянського суспільства як всеохоплюючого феномена, як показника і рушійної сили трансформаційних змін. Цей процес поставив перед нами досить гострі питання і проблеми, а саме:
1. Взаємовідносини процесів виховання і навчання. Через ра-дянську традицію, яка теоретично розмежовувала процеси на-вчання й виховання дітей, навіть організовувала дискусії щодо правомірності висунення тези "виховуюче навчання", ми до сьогодні розглядаємо дещо відокремлено ці два процеси. Звичайно, не можна їх ототожнювати, проте зараз важливо підходити до модернізаційних змін з позицій єдиного цілісного педагогічного процесу. Такий підхід передбачає насамперед перехід від пріоритетної цінності самого знання до підходу, що спирається на індивідуальний досвід дитини, на цій основі - до пошуку шляхів формування компетенцій для визначення, орієнтації, стимулювання розвитку дитини.
Сьогодні в світі поширюються нові характеристики знань: широта, універсальність, гнучкість, еволюційність, релевантність. Цим визначаються й характер їх інтерпретації, особливості оволодіння ними, у зв'язку з чим відбувається прискорена відмова від успадкованих канонів і правил, тобто розгляду знання як кінцевого результату процесу навчання і його певної абсолютної цінності. Які ж тенденції в освіті протистоять такому підходові? І що тоді має бути закладено в єдиний педагогічний процес? Це, на наш погляд, знання і компетенції щодо громадянського суспільства, прав та обов'язків людини, засад її діяльності. Попри різні організаційні підходи в різних державах щодо включення цих знань до єдиного педагогічного процесу, єдиним виступає положення про необхідність не лише введення відповідних курсів до змісту освіти (громадянознавство та практичне право, які сьогодні мають тенденцію до зникання із шкільного компонента нашої основної школи), а й насичення всього змісту освіти когнітивними уміннями та компетеїшіями про право і політику, мораль та їх роль у сучасному світі, про знання сьогоднішнього світу і процедурні вміння застосовувати ці знання.
2. Інша проблема, тісно пов'язана з попередньою, - мета навчально-виховного процесу. Вона є і метою, і певним результатом. Якої мети маємо досягти в результаті виховання? На що маємо спиратися у визначенні пріоритетів? Дуже часто ми, науковці, відштовхуємося в розбудові виховних концепцій, парадигм, технологій від власних уподобань, власних знань і переконань. Звичайно, це дуже добре, але існують уже напра-цьовані загальноєвропейські та загальносвітові документи, під якими, до речі, поставила підпис і Україна, тобто ратифікувала їх. Вони мають виступати загальнотеоретичними засадами наших виховних програм, концепцій, технологій, систем. Це насамперед Конституція України, Де-кларація і Конвенція про права дитини (1989, Україна, 1991), Всесвітня декларація про виживання, захист і розвиток дітей. Проголошені там ідеї та принципи мають принаймні враховуватися при розробці відповідної проблематики. Це ідеї виховання вільної й автономної особистості, яка визнає й усвідомлює свої права та обов'язки в суспільстві; ідеї рівності, свободи, достоїнства, визнання особистістю верховенства Закону; до
Loading...

 
 

Цікаве