WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Проблеми виховання культури поведінки в молодших школярів - Курсова робота

Проблеми виховання культури поведінки в молодших школярів - Курсова робота

зло й несправедливість.
Образи позитивних казкових персонажів давно стали для дітей втіленням кращих якостей людини. Молодший школяр уважно стежить за розвитком казкового сюжету, відверто реагує на вчинки героїв, проникається своєрідністю їхніх стосунків, думок і почуттів, віддає свої симпатії позитивним, засуджує негативних, Казка знаходить вірний шлях до серця школяра, впливає на розвиток світогляду, ставлення дитини до навчання, товаришів, рідних, учить бути правдивим, чесним, відвертим, зневажати неправду, боротися з грубістю, лінню, байдужістю, одне слово, розкриває кращі душевні якості. Для школяра казкові персонажі й стосунки - мірило власної поведінки і поведінки товаришів. Казка стає першим пізнанням життя, його моральних основ, соціальних взаємовідносин. Те, що учень виявляє симпатію до одних персонажів і антипатію до інших, свідчить про становлення його власного "Я" . Особливою любов`ю дітей користуються казки героїчного плану, в яких розкривається тема мужності, відваги, відданості батьківщині.
Казкових персонажів і ситуації для роздумів та обговорень дитина приміряє до себе і робить висновки на основі конкретних випадків, конкретної добре знайомої обстановки,
Особливо цінні в моральному вихованні молодших школярів казки В.О. Сухомлинського. Насичені глибоким етичним змістом, вони наштовхують учнів на роздуми, примушують аналізувати власну поведінку, робити висновки.
Педагогічне значення літератури для дітей очевидне, і все - таки не слід чекати від неї моментального впливу на юного читача . Шлях цей дуже складний. Потрібен час і тонкий педагогічний вплив, щоб діти подолали межу між моральним знанням і моральним вчинком.
Велике значення у вихованні молодших школярів має гра. Ще К. Д. Ушинський писав про те, що в грі задовольняються фізичні і духовні потреби дитини, формуються розум, воля і серце, а також суспільні відносини та організаторські здібності.
А. С. Макаренко писав: "Гра має важливе значення в житті дитини. Має те саме значення, яке для дорослого має діяльність, робота, служба. Яка дитина в грі, така з багатьох поглядів вона буде в роботі, коли виросте. Тому виховання майбутнього діяча відбувається перш за все в грі".
Гра є відтворенням людської діяльності, правил і норм взаємин між людьми. За великою кількістю ігрових сюжетів криється один і той самий зміст - діяльність людини і її стосунки з іншими людьми в суспільстві. Характер взаємин може бути різним: співробітництва і ворогування; взаємодопомоги і деспотизму, уваги і грубості тощо. Тут все залежить від конкретних соціальних умов, у яких живе дитина.
Гра впливає на всебічний розвиток дитини, формує всі сторони її особистості - розум, почуття, уяву, мислення, волю, тобто здійснює комплексне виховання дитини.
Важливо, щоб гра завжди викликала у дітей позитивний емоційний стан, радісні переживання, задоволення від виконання ігрових правил, ігрових ролей; привчала діяти в колективі, піклуватися про інших гравців, узгоджувати свої дії з ними; формувала почуття колективізму, дружби і товаришування; виховувала позитивні моральні якості особистості: чесність, правдивість, сміливість, ввічливість, рішучість, ініціативність і наполегливість; була неможливою без взаємодопомоги, взаємовиручки.
У молодшому шкільному віці з метою морального виховання використовуються різні види ігор. Ігри - подорожі: "Світить сонце яскраво над рідною країною", "Подорож по рідній країні". Для виховання сміливості, рішучості, хоробрості - гра "Юний космонавт", тощо.
Гра стане важливим засобом морального виховання молодших школярів, якщо педагоги додержуватимуть усіх вимог до неї і умов її організації, продумуватимуть систему виховних впливів на дітей як до початку, так і після закінчення гри.
Водночас педагоги - організатори і керівники ігор не повинні занадто опікати дітей, оскільки це призводить до зниження дитячої самостійності, придушення їх ініціативи.
4. Причини порушень поведінки молодших школярів
Багато дітей у початкових класах уміють виконувати і виконують правила культурного поведінки. Вони поводяться гідно в школі, у родині, в громадських місцях. Але хвилює інше. Ще часто в середовищі школярів, навіть молодших, зустрічається брутальність, неохайність, невихованість, недотримання пристойностей, відсутність елементарного смаку в одязі. Це викликає тривогу вчителів, батьків і громадськості.
Часто вчитель привчає дітей до культури поведінки від випадку до випадку. Якщо діти не знають, як треба поводитися в конкретній ситуації, учитель роз'яснює, демонструє, як треба поводитися, організовує вправи, висуває вимоги, контролює поведінку. Якщо діти порушують норму, їм вказують на помилку. Вся ця робота, пов'язана з конкретною ситуацією, яка тільки що виникла, це дає деякий позитивний результат. Стихійність і випадковість можуть призвести до істотних пробілів у вихованні культури поведінки. Одна з причин порушення правил полягає в тому, що діти просто їх не знають. Наприклад, діти не знають, що вважається нечемним подавати першим руку, коли вітаєшся з дорослим, чи непристойно сидіти, коли розмовляєш з дорослим, якщо він стоїть.
Усунути цю причину легко. Зміст правил культурної поведінки досить повно і докладно розкрито в багатьох спеціальних книгах, брошурах, статтях, у популярних і педагогічних журналах. Отже, учитель, помітивши, які правила невідомі дітям, а іноді і батькам, повинен розповісти про них.
Деякі правила діти знають,але не вміють їх виконувати. Наприклад, вони знають, що дорослому треба поступитися місцем у транспорті, і
поступаються, але часто роблять це нав'язливо і підкреслено. Це означає, що вчитель повинен не тільки розповісти їм ті чи іншім правилі, але і продемонструвати, як треба його виконувати.
В інших випадках діти знають правила, але не виконують їх. Наприклад, вони знають, що треба дотримуватись правил гігієни: чистити зуби, користуватися носовою хустинкою, бути охайним, доглядати за своїм одягом і взуттям. Але діти не роблять цього, головним чином, через лінь, відсутності вольового зусилля, коли треба змусити себе зробити те, чого не хочеться. Деяких правил діти не виконують, вважаючи їх непотрібними і неважливими. Вони переконані, що багато правил придумали дорослі і змушують їх виконувати, а насправді для життя ці правила не мають ніякого значення. У цьому випадку діти свідомо не дотримують відомих їм норм. Наприклад, у своєму дитячому суспільстві, у колективі однолітків вони не говорять слів ввічливості ("спасибі", "будь ласка" та ін.), не вважають, що соромно бути брудним і брутальним. Виходить, тільки знання правил поведінки не робить школярів вихованими і культурними. Засвоєння правил поведінки припускає позитивне відношення до них школярів і активне прагнення наслідувати правилам.
Важливо домогтися того, щоб вимоги, зв'язані з виконанням правил культурної поведінки, надходили не тільки від дорослих, але і від самих школярів. Деякі підлітки вважають, що можна бути гарним громадянином, не виконуючи правил культурного поведінки. Під впливом таких "нігілістів" і молодші перестають, виконувати навіть прості правила ввічливості, боячись бути осміяними. Подолання такої думки - важливе завдання вчителя та учнівських організацій. Починаючи роботу з виховання культури поведінки, вчителю необхідно сформувати суспільну думку в дитячому колективі, що буде регулювати і відповідним чином оцінювати виконання (чи невиконання) простих норм поведінки. Колектив дітей за допомогою дорослих
Loading...

 
 

Цікаве