WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Теоретико-методологічні основи соціально-педагогічної діяльності - Реферат

Теоретико-методологічні основи соціально-педагогічної діяльності - Реферат

або опосередковані протиправні дії.
У відповідності зсоціально-педагогічною функцією соціальний педагог повинен встановлювати інтереси та потреби людей у різноманітних видах діяльності (культурно-дрзвіллєвій, спор-тивно-оздоровчій, технічної та художньої творчості, туризму) та залучати до роботи з ними різні установи, організації, суспільні, творчі спілки, спеціалістів і організаторів культурно-досвіллєвої діяльності.
Психологічна функція передбачає різноманітні види консультування та корекції міжособистісних відносин, допомогу в соціальній реабілітації всім тим, хто цього потребує, повинна сприяти соціальній адаптації особистості.
Реалізація соціально-медичної функції передбачає організацію роботи з профілактики здоров'я, надання першої медичної допомоги, роботу з питань культури харчування, санітарно-гігієнічних норм, по плануванню родини, формування відповідального ставлення до репродуктивної та сексуальної поведінки, сприяння підготовці молоді до сімейного життя та формуванню здорового способу життя.
Морально-гуманістична функція є інтегральною, вона поєднує риси всіх попередніх функцій, надає соціально-педагогічній діяльності гуманістичної спрямованості, створює умови для гідного функціонування людини, групи людей у суспільстві.
Загальна характеристика сфер діяльності соціального педагога
Сферою соціально-педагогічної діяльності має бути все суспільство, оскільки немає в ньому такого елементу, який не впливав би на соціальне формування людини, не відбивався б на розвитку соціуму.
Об 'єктами професійної діяльності соціального педагога є:
" освітні заклади (загальноосвітні школи, гімназії та ліцеї, школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки дорослих, будинки для дітей-інвалідів);
" позашкільні установи;
" комісії у справах неповнолітніх;
" соціальні служби для молоді;
" центри працевлаштування;
" будинки для людей похилого віку;
" спеціалізовані служби різного відомчого підпорядкування.
Залежно від профілю спеціалізації місцем роботи соціального педагога можуть бути житлові будинки або спеціалізовані заклади (відділення соціальної допомоги на дому, центр реабілітації, соціальний притулок, медико-психологічна консультація, біржа зайнятості); школа, дошкільні заклади, окремі клієнти, підприємства, творчі або громадські організації та ін. Проте в будь-якому випадку - це фахівці вищої кваліфікації, люди особливої делікатної професії.
Змістом соціально-педагогічної діяльності соціального педагога є:
" діагностування соціальної вихованості особистості та соціальних впливів на розвиток особистості й суспільства;
" організація взаємодії позитивного виховного впливу: традиційного (через сім'ю), стилізованого (через вікову субку-льтуру), інтитуціонального (через виховні інституції), між-особового (через значущих осіб), рефлективного (через усвідомлення індивідуального пережитого), їх взаємодія, координація, нейтралізація та корекція негативного впливу цих факторів та їх наслідків;
" управління процесом соціального виховання [6, с.35].
ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА
Захист та охорона дитинства. Конвенція ООН про права дитини
Основною метою діяльності соціального педагога є захист прав людини на життя та розвиток. Особливо це стосується дитини. Проблема захисту її прав має досить тривалу історію. Перш за все, необхідно зазначити, що 20 листопада 1959 року Генеральною Асамблеєю Організації Об 'єднаних Націй була проголошена Декларація прав дитини. Наводимо у трохи скороченому вигляді її головні ідеї.
ПРЕАМБУЛА
Беручи до уваги,
" що народи Об'єднаних Націй знову підтвердили в Статуті свою віру в основні права людини і в гідність та цінність людської особи і сповнені рішучості сприяти соціальному прогресові та поліпшенню умов життя при більшій свободі;
" що Організація Об'єднаних Націй у Загальній декларації прав людини проголосила, що кожна людина повинна володіти всіма зазначеними в ній правами і свободами без будь-яких відмінностей за такими ознаками, як раса, колір шкіри, стать, мова, релігія, політичні або інші переконання, національне чи соціальне походження, майновий стан, народження чи інша обставина;
" що дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи і належний правовий захист як до, так і після народження;
" що людство зобов'язане давати дитині краще, що воно має,
Генеральна Асамблея проголошує цю ДЕКЛАРАЦІЮ ПРАВ ДИТИНИ з метою забезпечити дітям щасливе дитинство і користування, для їх власного добра і блага суспільства, правами і свободами, які тут передбачені, і закликає батьків, чоловіків і жінок як окремих осіб, а також добровільні організації, місцеву владу і національні уряди до того, щоб вони визнали і намагалися дотримуватися цих прав шляхом законодавчих та інших заходів, поступово застосовуваних відповідно до таких принципів:
Принцип 1. Дитині повинні належати всі зазначені в цій Декларації права. Ці права мають визначатися за всіма дітьми без будь-яких винятків і без відмінностей чи дискримінацій за ознакою раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, майнового стану, народження або іншої обставини, що стосуються самої дитини чи її сім'ї.
Принцип 2. Дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини.
Принцип З. Дитині має належати від її народження право на ім'я і громадянство.
Принцип 4. Дитина повинна користуватись благами соціального забезпечення, їй має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включно з належним допологовим і післяпологовим доглядом. Дитині має належати право на відповідне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Принцип 5. Дитині, яка є неповноцінною у фізичному, психічному або соціальному відношенні, повинні забезпечуватися спеціальні режим, освіта і піклування, необхідні з огляду на її особливий стан.
Принцип 6. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір'ю. На суспільстві і на органах публічної влади повинен лежати обов'язок здійснювати особливе піклування про

 
 

Цікаве

Загрузка...