WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Методологічні основи соціальної педагогіки - Реферат

Методологічні основи соціальної педагогіки - Реферат

десятиліття вчені досліджують макрофактори та їх вплив на процеси соціалізації. Ними встановлено вплив природно-географічних умов на становлення особистості.
Фактори соціалізації складають оточення людини, впливають на її розвиток. Актуальною проблемою психолого-педагогічних наук і фізіології є проектування розвиваючого середовища: обгрунтування мети, принципів, змісту, методів і форм впливу на особистість. Прикладом може служити робота Марії Монтессорі, італійського педагога і лікаря (1870-1952). У 1896 році вона закінчила Римський університет і була однією з перших жінок, що одержали ступінь доктора медицини. Марія Монтессорі є автором поширеної у всьому світі методики виховання дітей у дошкільних закладах і початкових класах. Нею розроблено педагогічну систему на основі теорії вільного виховання і сенсуалізму. Головним видом виховання у цьому віці вона вважала сенсорне виховання, яке здійснюється за допомогою спеціальної організації навколишнього середовища і занять з дидактичним матеріалом. Головна форма впливу на дитину - організація самостійних індивідуальних занять із засобами, що вільно вибираються дитиною, або раніше спроектований індивідуальний урок, головне спрямування якого - стислість, об'єктивність і простота знань.
Василь Олександрович Сухомлинський розробив систему соціалізації дітей шкільного віку на основі принципу гуманізації. Одним із головних факторів, що впливають на душу учня, він вважав красу в природі і суспільстві. Василь Олександрович писав: "Під час навчання у початкових класах я тисячу разів ходжу з дітьми до витоків краси. Ці уроки є баченням прекрасного. Діти вчаться бачити, вслуховуватися в музику оточуючого світу, розуміти його, милуватися ним" [17, с.230]. Красота живить доброту, любов, сердечність маленької людини. Влітку діти милуються стрункою яблунькою, кущем шипшини із червоними ягодами, а восени вони дбайливо обгортають дерева, щоб узимку їм не було холодно. "Труд маленьких дітей - це перш за все, - створення матеріальних цінностей, які втілюють красу", - писав Василь Олександрович [17, с.233]. Іншим фактором соціалізації дитини вчителі Павлиської школи вважали творчу діяльність учнів на уроці і в позаурочний час - у гуртках, майстернях, на ділянках, у садку, на полі. "Якщо хочеш бути красивим, працюй до самозабуття, працюй так, щоб ти відчув себе творцем, майстром, господарем у любимій справі. Працюй так, щоб твої очі відбивали одухотвореність великим людським щастям - щастям творчості", - писав В.О.Сухомлинський. Під його керівництвом у Пав-лиській школі було створено таке соціальне середовище, яке суттєво впливало на формування особистості учнів, їх соціалізацію. Це стало можливим тому, що самі учні активно ставилися до .нововведень з боку колективу учителів. Отже, було створено умови для виникнення соціальної ситуації розвитку (Л.С.Виготський) як системи відношень суб'єкта у соціальній дійсності, яка знайшла своє відображення в його переживаннях і реалізується ним у спільній діяльності з іншими людьми [18, с.375].
Соціальне середовище - сукупність соціальних чи соціально-природних умов, обставин і ситуацій, що впливають на формування свідомості та поведінки людини [4, с.24].
В умовах нестабільності соціально-економічного становища в Україні важливого значення набувають проблеми соціальної адаптації як процесу пристосування індивіда до зміни соціального середовища. Соціальна адаптація має дві форми: активну і пасивну. Активна соціальна адаптація реалізується тоді, коли індивід прагне перетворити середовище, намагаючись змінити існуючі норми, правила. При пасивній адаптації індивід не вступає у взаємодію з середовищем, допускає відхилення у своїй поведінці, порушення норм, прийнятих у середовищі. Пасивна адаптація приводить до збільшення девіантності, особливо у дітей. Тому категорія соціальної адаптації потребує свого вивчення і дослідження.
Отже, соціальна педагогіка як галузь педагогіки має свій предмет, завдання, категорії. Науково-теоретичну основу соціальної педагогіки складають: педагогіка, психологія, соціологія, фізіологія, андрагогіка (наука про освіту та виховання людини протягом її життя), агогіка (наука про попередження відхилень у дітей та підлітків), віктимологія (наука, що вивчає різні категорії людей, що стали жертвами несприятливих умов соціалізації або насильства), герогогіка (соціально-педагогічні проблеми людей похилого віку).
Соціальна педагогіка вивчає проблеми правового захисту сім'ї та дітей; виховання обдарованих дітей і дітей із девіантною поведінкою; становлення дитячих ініціатив; роботу соціального педагога у школах різних типів; питання допомоги дітям-інвалідам, сиротам тощо.
СОЦІАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ - Культурно-виховна функція суспільства
Слово "культура" походить від латинського cultura - виховання, освіта, розвиток. Цей термін використовується у декількох смислах. По-перше, як сукупність досягнень суспільства (духовних, матеріальних, практичних), що відображають історично досягнутий рівень розвитку і втілюються у результати діяльності. По-друге, як сфера духовного життя, що охоплює систему освіти, відповідні заклади, творчі об'єднання тощо. По-третє, як рівень вихованості, освіченості людей. По-четверте, як рівень оволодіння певною галуззю знань або діяльності (інформаційна культура, культура мови, культура діяльності, культура поведінки тощо).
Культурно-історична теорія (Л.С.Виготський) визнає суттєвий вплив матеріальної і духовної культури на психічний розвиток людини. Згідно з цією теорією, людська психіка розвивається в діяльності, а рівень культури впливає на результати діяльності. Розвиток людської психіки пов'язаний із процесом виховання, спрямованим на підготовку людини до активного життя в суспільстві (виробничого, громадського, культурного). У широкому розумінні виховання - це сума впливів на психіку людини. Сюди входить рівень розвитку суспільства, вплив виховних закладів, діяльності творчих об'єднань і товариств. Як результат впливу культури середовища, розглядається рівень освіченості і вихованості людей, рівень оволодіння певною діяльністю або галуззю знань. Наприклад, культура мови починає формуватися у сім'ї, у дошкільному віці, однак систематичненавчання мові здійснюється у школі. Висока культура мови досягається через вплив учителя-словесника, усього педагогічного колективу, батьків, друзів. Культура поведінки - важлива сторона морального обличчя людини; її формування здійснюється на основі моральних вимог суспільства. У культурі поведінки проявляється загальна внутрішня культура людини, що дозволяє їй зручно і приємно спілкуватися і на роботі, і в родині, і в громадському місці. Важливою характеристикою людини виступає культура діяльності як способу буття людини в світі, здатності вносити зміни в оточуючу її дійсність. Проблеми формування культури навчальної діяльності учнів, педагогічної діяльності учителя, творчої діяльності людини є актуальними і не до кінця вирішеними сучасною педагогікою і психологією.
Отже, провідною функцією суспільства є виховання активної, ініціативної, самостійної, творчої особистості, здатної і споживати, і розвивати далі культуру. В рішенні цієї проблеми важливу роль відіграє самовиховання як систематична і свідома діяльність,
Loading...

 
 

Цікаве