WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Методологічні основи соціальної педагогіки - Реферат

Методологічні основи соціальної педагогіки - Реферат

Представники цієї школи розкривають соціалізацію як адаптацію до умов середовища.
У гуманістичній психології (Г.Олпорт, А.Маслоу, К.Роджерс та ін.) соціалізація розглядається як процес самореалізації особистістю своїх потенцій, творчих здібностей, подолання негативних впливів середовища, що заважають її самоствердженню, саморозвитку. Ці підходи розглядають соціалізацію з двох боків і не є суперечними.
Поєднуючи обидва підходи, С.У.Гончаренко в Українському педагогічному словнику дає таке визначення:
"Соціалізація (від лат. socialis - громадський) - процес залучення індивіда до системи суспільних відносин, формування його соціального досвіду, становлення й розвитку як цілісної особистості. Соціалізація передбачає взаємодію людини із соціальним оточенням, яке впливає на формування її певних соціальних якостей та рис, на активне засвоєння й відтворення нею системи суспільних зв'язків" [5, с.314].
З метою відтворення соціальної системи, збереження і розвитку соціальних структур суспільство формує стереотипи і стандарти, зразки рольової поведінки.
Особистість засвоює соціальний досвід через систему соціальних зв'язків. З іншого боку, особистість намагається зберегти свою незалежність, свободу, свою життєву позицію, свою індивідуальність, творчий потенціал. В результаті здійснюється становлення, розвиток, перетворення і особистості, і суспільства. Процес соціалізації здійснюється через процеси: адаптації, соціального виховання, інтеграції, саморозвитку, самореалізації.
"Соціальна адаптація - соціальне пристосування, процес або результат процесу, який передбачає гармонійне з точки зору індивідуальних прагнень людини задоволення її потреб, створення умов для її здорового, щасливого життя в суспільстві" [5, с.15]. Це визначення соціальної адаптації зроблено на основі гуманістичної педагогіки, в центрі якої - унікальна цілісна особистість, що прагне до самоактуалізації (максимальної реалізації своїх можливостей), відкрита для сприймання нового досвіду людей, культури, здатна на свідомий вибір у життєвих ситуаціях. Умовами успішної адаптації виступають особистісні якості людини: самостійність, активність, відповідальність, вихованість, приналежність до певної соціальної групи та ін.
Соціалізація - неперервний процес, який відбувається протягом усього життя людини. Він здійснюється за етапами; на кожному етапі вирішуються певні задачі. Розрізняють первинну соціалізацію - дитинство, підлітковий вік, юність; вторинну - зрілий вік. О.В.Петровський визначив сутність соціалізації на етапі дитинства -це адаптація індивіда, що знаходить своє вираження в оволодінні нормами соціального життя; на етапі отроцтва - індивідуалізація, реалізація потреби "бути особистістю"; на етапі юнацтва - інтеграція, здобуток рис і якостей, які необхідні для особистого розвитку і розвитку у складі групи.
Загальновизнаним є те, що найбільш продуктивною є соціалізація під час трудової діяльності. У залежності від здійснення трудової діяльності виділено три етапи соціалізації: дотрудова, трудова, післятрудова. Дотрудова соціалізація охоплює весь період людини до початку трудової діяльності. Цей етап можливо розділити на під-етапи: від народження до вступу у школу; соціалізація під час навчання у школі, технікумі, вузі тощо. Трудова соціалізація включає весь період трудової діяльності, а післятрудова - наступає у похилому віці у зв'язку з припиненням трудової діяльності.
У процесі соціалізації особистість виконує різні ролі, які називаються соціальними. Через їх виконання особистість виявляє себе в суспільстві; можливо спостерігати динаміку входження людини у соціальний світ. Соціалізація здійснюється у різних ситуаціях.
Ситуація (фр. situation) - положення, оточення, сукупність обставин. Це визначення описує статичну картину ситуації. Ситуація - динамічна система, компонентами якої виступає об'єкт, суб'єкт, засоби, результати. Фактори - це такі обставини, які сприяють появі умов здійснення соціалізації. Фактор (лат. factor) - діючий - причина, рушійна сила процесу, одна з головних умов його здійснення.
А.В.Мудрик обгрунтував основні фактори соціалізації: мак-рофактори, мезофактори, мікрофактори [16]. Макрофактори: космос,планета, світ, держава, суспільство - впливають на соціалізацію усіх людей планети або великих груп людей, що живуть у певній державі. Мезофактори (мезо - гр. mesos - середній, проміжний) - умови соціалізації великих груп, що визначаються за національною ознакою (етнос); за типом поселення (регіон, село, місто); за приналежністю до засобів масової комунікації (радіо, телебачення, кіно тощо). Мік-рофактори (мікро - гр. mikros - невеликий) здійснюють вплив на конкретних людей: сім'ю, групу, клас, гурток, організації, де здійснюється навчання, виховання та розвиток (школа, вуз, технікум, центр позашкільної освіти, будинок творчості тощо). Суб'єкти, які безпосередньо впливають на процес соціалізації, називаються агентами. Так, агентами соціалізації дітей і підлітків виступають батьки, брати, сестри, рідні, однолітки, сусіди, вчителі. В юнацькому віці до них приєднуються колеги по роботі, навчанню, чоловік, дружина, їх рідні. У зрілому віці агентами соціалізації є діти; у похилому віці - члени їх сімей.
Засобів соціалізації дуже багато. Вони залежать від конкретного суспільства, віку людей, особливостей спілкування, традицій. Класифікація засобів соціалізації - це нагальна проблема соціальної педагогіки. У дошкільному віці засобами соціалізації є способи догляду за дітьми (вони є різними для різних вікових груп), методи навчання, виховання, розвитку дітей, способи спілкування з ними через ігри, спорт, книги, журнали, газети тощо. Чим більше різних засобів соціалізації, тим ефективніше буде здійснюватися цей процес згідно до закону У.-Р.Ешбі (необхідної різноманітності).
Результати соціалізації залежать від управління цим процесом: наявності зворотного зв'язку, застосування засобів непрямого, перспективного управління, заздалегідь спроектованих ситуацій спільної продуктивної діяльності (О.М.Матюшкін, Т.О.Дмитренко, Л.В.Ричкова та ін.). Слід враховувати також, що різні соціальні групи мають неоднакові можливості впливати на особистість у різні етапи її розвитку. Так, сім'я найбільше впливає на дитину у дошкільному віці та ранньому дитинстві. Група однолітків здійснює сильний вплив у підлітковому та юнацькому віці. У зрілому віці найбільше впливає трудовий колектив, окремі особистості.Існують фактори, дія яких збільшується при переході від дитинства до зрілого віку. Це самореалізація, самоствердження, самовиховання. Цінність деяких факторів зберігається протягом усього життя, наприклад, ментальність нації. Згідно з Українським педагогічним словником, ментальність нації, менталітет виступає як цілісне духовне утворення, що пронизує всі сфери життєдіяльності людей і проявляється в національному характері, самосвідомості етносу, в різних компонентах культури. "Ментальність українського народу має такі основні риси: волелюбність, індивідуалізм, прагнення соціальної рівності, демократизм, духовний аристократизм, оптимізм, філософічність душі, глибока релігійність, милосердя, миролюбність, щирість і душевна щедрість, працелюбність" [5, с.204-205]. Упродовж останнього
Loading...

 
 

Цікаве