WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Основи соціальної педагогіки, конспект лекцій - Реферат

Основи соціальної педагогіки, конспект лекцій - Реферат

подолання віковічної недовіри національних культур; спробою налагодження мосту між людьми та природою, часом і простором у новій громадянській культурі нашої планети.
ТЕМА 2. ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ В СВІТОВІЙ СУСПІЛЬНІЙ ДУМЦІ ТА СТАНОВЛЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ ЗА РУБЕЖЕМ Питання.
2.1. Проблеми соціального виховання Античності.
2.2. Проблеми соціального виховання Середньовіччя.
2.3. Гуманістичний ідеал соціального виховання епохи Відродження.
2.4. Теорія та Практика соціального виховання епохи Просвітництва та початку Нового Часу.
2.5. Становлення та розвиток соціальної педагогіки .
2.6. Професійна підготовка соціального педагога за рубежем.
Література 3,12,15, 22, 25, 26, 34, 40, 42, 45,50, 51, 69, 71.
2.1 ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ АНТИЧНОСТІ.
Питання соціального виховання турбують людство з давніх часів. Ще в античні часи була спроба вирішення проблеми гармонізації особистісного та суспільного ідеалів виховання. Давньогрецька система виховання - це перший зразок виховання, де особистість звеличується, а не пригнічується. Проте і Античності не вдалося вирішити цю проблему повністю. "Греція перша взяла на себе завдання озброїти людину всім необхідним для неї в її громадському житті, всім тим, що сприяє її земному благополуччю; завдання розгорнути та розширити всі уроджені здібності та сили, як фізичні так і духовні, в постійному прагненні до недосяжного ідеалу, вона знайшла те, що наближає людину до бога, робить її богоподібною"(42).
Проблеми соціального виховання особистості хвилювали багатьох прогресивних філософів античності: Демокріта (460-370 рр.до Р.Х), Сократа (469-399 рр. до Р.Х.), Платона (420-348 рр. до Р.Х.), Арістотеля (384-322 рр. до Р.Х.), Квінтіліана (42-118рр.).
Їх заслуга полягає у висуненні та спробі вирішення таких проблем:
-створення державної системи виховання, де навчання та виховання розглядається як єдиний взаємопов'язаний процес,
-проголошення ідеалу гармонії душі та тіла, взаємозв'язку розумового, фізичного та морального виховання, -визначення ролі праці для формування особистості (Демокріт),
-підкреслення ролі сімейного виховання та його зв'язку з державним вихованням,
-обгрунтування необхідності створення державної системи дошкільного виховання,
-обгрунтування принципу природовідповідності виховання,
-визначення вимог до особистості вихователя.
2.2 ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ.
У Середньовіччі, на відміну від Античності, концентрація культури відбувається навколо релігійного виховного ідеалу. Заслугою християнства було зосередження на внутрішньому житті людини, її моральності, зокрема в пропаганді, так званих, "особистих чеснот": співчуття до нещасних, уваги та поваги до ближнього, милосердя. Проте "зречення від земних радостей" мало за мету виховання аскетизму, слухняності, покірливості, повної підлеглості авторитету, тобто фактичному осудженню того, що об'єктивно сприяло розвитку індивідуальності.
У соціальному вихованні існував звичай виховання поза рідною сім'єю - виховательство, яке базувалося на формуванні особистості саме на вихованні, а не на божественному призначенні.
2.3 ГУМАНІСТИЧНИЙ ІДЕАЛ СОЦІАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ.
Епоха Відродження висунула на перший план гуманістичний ідеал виховання, метою якого став культ людини. В цей час була зроблена спроба визволення свідомості особистості від церковного догмату, але для обраних.
Видатні діячі Відродження Пікко делла Мірандола, Е.Рот-тердамський, Ф.Рабле визначали мету соціального виховання, виходячи з природи дитини.
Особливо важливою для формування гуманістичного ідеалу соціального виховання є педагогічна спадщина Е.Роттердамського (1469-1536), який ставив долю людини в безпосередню залежність від виховання. Він запропонував новий погляд на виховання як на форму розвитку людини, буття дитини. Висунув проблему захисту дитинства: забезпечення його права на виховання ("дитинство поза вихованням - злочин), захист від сімейної байдужості та жорстокості шкільного виховання. Підкреслив роль найближчого оточення, особливо братів, сестер, товаришив у соціальному вихованні дитини.
2.4 ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА СОЦІАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ ЕПОХИ ПРОСВІТНИЦТВА ТА ПОЧАТКУ НОВОГО ЧАСУ.
В 17 столітті домінуючими були ідеї про визначальну роль середовища у розвитку дитини та про гармонізацію особистісних та суспільних потреб у розвитку людини. "Хто знайшов спосіб зберегти душу дитини непримушеною, діяльною, вільною і в той же час утримувати дитину від багатьох речей, до яких її тяг не, та спрямувати її до того, що їй не зовсім подобається, той опанував дійсним секретом виховання" (ДжЛокк (1632-1704)). Не можна обмежувати дитину лише сімейним середовищем, інакше вона може і збереже більше невинності, але менше буде знати життя, буде обмеженою істотою чи диваком (15;68).
Для 18 століття характерним був пошук шиями втілення принципу природовідповідності вихованих. Ж Ж.Руссо (1712-1778) спробував це здійснити теоретично. Він відмовляється від мети виховання, яка створюється апріорі, а не із самої природи дитини. Проте Ж.-Ж.Руссо за ідеальне вважав виховання на лоні природи, далі від негативних впливів суспільства, сім'ї, товаришів, книг тощо.
І.Г.Песталлоці (1746-1827) здійсняв цей принцип на практиці, але на відміну від Ж.-Ж.Руссо вважав природовідповідним розвитком душі дитини - соціальний розвиток. На його думку, природа виховує для соціальних відносин і через соціальні відносини, тому зв'язок з іншими людьми для дитини головніше навіть від зв'язку з природою. Основою соціального виховання бачив сім'ю, через неї дитина відчуває свою належність до суспільства, інших людей, відчуває їх розуміння і любов (12;34). Ним введений термін "соціально травмовані діти" (сироти, безпритульні). І.Г.Песталлоці намагався створити систему соціального виховання, яка б адаптувала дітей в будь-яких соціальних умовах.
Проблеми соціального виховання продовжували хвилювати видатних людей і в 19 столітті. Особлива увага приділялась створенню "виховуючого соціального середовища". Існували різні концепції вирішення цього питання і деякі з них були реалізовані на практиці І.Оберлі (1740-1826), Р.Оуеном(1771-1858), Ф.Фребелем (1782-1852).
2.5 СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТОК СОЦІАЛЬНОЇ ПЕДАГОГІКИ.
Вперше термін "соціальна педагогіка", у сьогоднішньому розумінні, був запроваджений у 1844р. німецьким педагогом Карлом Магером. К.Магер, німецький просвітник, спеціально досліджував соціальні аспекти освіти та виховання, був прихильником педагогічних ідеалів античності і критикував педагогічні теорії Д.Локка, Ж.-Ж.Руссо та ін. за властивий їм індивідуалістичний підхід. Що стосуєтьсясоціальної педагогіки, то для К.Магера був характерним широкий та глобальний підхід до визначення її сутності. Він вважав, що соціальна педагогіка - це наука, яка займається вивченням умов формування суспільства в цілому. Формальна освіта та її інститути відіграють підпорядковану та обмежену роль у цьому процесі.
Пауль Наторп (1854-1924), професор Марбурзького університету, висунув ідею об'єднання всіх виховних можливостей суспільства, ідею
Loading...

 
 

Цікаве