WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Соціально-педагогічна діяльность у позашкільній сфері - Реферат

Соціально-педагогічна діяльность у позашкільній сфері - Реферат

(центри позашкільної освіти, палаци дитячої творчості, клуби за інтересами тощо) орієнтовані на соціальне виховання, формування гармонійно розвинутої, соціальне адаптованої особистості, що має високий рівень самореалізації у суспільстві.
Виходячи з цього, ми будемо розглядати систему соціального виховання позашкільних закладів як один з важливих компонентів загальної системи соціального виховання дітей та молоді.
У соціально-педагогічному процесі позашкільного закладу крім соціального виховання, самореалізації та адаптації мають масцс такі механізми соціалізації, як ідентифікація та інтеріоризація. Нагадаємо, що ідентифікація - процес ототожнювання індивідом себе з іншою людиною, групою, колективом, який допомагає йому в оволодінні річними видами діяльності. В позашкільному педагогічному процесі, який базується на цікавому, емоційно забарвленому, активному спілкуванні, відбувається залучення індивіда до певної соціальної групи, яка допомагає засвоїти важливі зразки позитивної поведінки. Найбільш ефективно здійснюється процес ідентифікації, заснований на спільній творчій діяльності в групі, що маг певні позитивні традиції.
Інтеріоризація - засвоєння індивідом напрацьованих суспільством норм, цінностей, стереотипів, що супроводжується внеском особистісного творчого компоненту. В соціально-педагогічному процесі позашкільного закладу створюються умови, які сприяють такому засвоєнню та стимулюють індивіда до творчої самореалізації. Індивід в цьому процесі не тільки засвоює норми, правила, стереотипи поведінки, але й творче змінює культурні традиції суспільства.
Умови діяльності позашкільного закладу, мета та завдання соціального виховання дітей та юнацтва
Позашкільні заклади належать до тих закладів, які проводять роботу у вільний від шкільних занять час.
Дозвілля школярів - це "сфера, у якій особливо яскраво та повнокровно розкриваються їх природні потреби в свободі та незалежності, активній діяльності та самовираженні". В умовах дозвілля створюються неформальні колективи, що дають дітям і підліткам можливість виступати у нових соціальних амплуа, займати ролі, що відрізняються від навчальної та позанавчальної діяльності. Дозвілля - особлива соціальна сфера, де діти задовольняють потреби в самоперевірці, самооцінці свого "Я", ... це зона активного спілкування^ що задовольняє особисті інтереси, потреби в контактах. Такі форми дозвілля як заняття в гуртках, клубах, колективні ігри та розваги - прекрасна сфера розвитку товаришування, психологічної сумісності школярів" [11].
Але за даними багатьох дослідників не усі школяри задовольняють свої потреби в свободі та незалежності в активній діяльності та самовираженні, що мас позитивний характер. Деякі учні не вміють розподіляти свій вільний час, прагнуть примітивно проводити дозвілля, яке вибирають під впливом неорганізованих, часто негативно спрямованих факторів.
Головна мета соціально-педагогічної діяльності позашкільних закладів -сформувати відношення до дозвілля як до часу для самовдосконалення, саморозвитку, навчити учнів розумно проводити вільний час. створити умови для самостійної, творчої, соціальнозначимої діяльності школярів." У зв'язку зі специфічною метою ми можемо говорити про специфіку позашкільної соціальної педагогіки, яка має свої задачі, принципи, зміст, методи та організаційні форми роботи.
Діяльність позашкільних закладів будується на сприятливому психологічному грунті - бажанні дітей брати участь в ній, і є особистозначимою. Завдяки зв'язкам позашкільного закладу з іншими закладами виховання і освіти, сім'єю та іншими інститутами соціалізації діяльность учнів стає також соціадьно-значимою. Т.І.Сущенко каже про те, що для позашкільних закладів характерні дві головні функції педагогічного процесу: початкова, що спрямована на задоволення інтересу школяра до відповідного виду діяльності (особистозначима), та основна, в результаті якої школяр формується як соціальна особистість (соціальнозначима) [12]. Така двоякість педагогічного процесу визначається його динамічною природою: педагогічний процес позашкільного закладу - це завжди рух від виховання з боку педагога через самовиховання особистості дитини до пробудження її соціальної свідомості та перетворення нею мікросоціуму. Саме тому в позашкільному закладі таке велике значення приділяється самостійній роботі, самонавчанню, самоконтролю вихованця. Кожний педагог - позашкільник вносить у методичну роботу щось своє, пов'язане зі своєю творчою індивідуальністю, захопленнями, досвідом, а також досвідом та інтересами дітей, надає їм можливість для проявлення ініціативності і творчості, особистої самостійності та організованості. "Для педагога позашкільного закладу захоплення дитини - це ключ до виховання її творчої особистості" [13].
Ще одна особливість позашкільного педагогічного процесу - ідея об'єднання педагогів, дітей, вчителів, батьків "значною кількістю інтересів та захоплень" [14}. Для Сухомлинського В.О. повноцінність педагогічного процесу полягає в такій духовній співпраці вчителя та учня, в якій природньо відбувається керівництво дорослого. Це ствердження вірне і для позашкільного соціально-педагогічного процесу. Функціонування цілісного позашкільного соціально-педагогічного процесу полягає також в окремих концептуальних положеннях відомого грузинського педагога-дослідника Ш.А.Амоношвш, який розглядає дитину не як "відкриту систему", яка готова сприйняти будь-яку ідею, а як рівноправного учасника педагогічного процесу, оеобистісні та соціальні властивості якого обґрунтовують відбір усіх його складових та характер взаємодії педагогів та дітей, вчителів, батьків [1.5].
Дослідження Сущенко Т.І. підтвердило ідею про те, що позашкільні заклади є виховними закладами, що найбільш сприяють соціально-творчим діям та вчинкам дітей. Це пояснюється та підтверджується соціально-психологічною природою позашкільного педагогічного процесу, у якому виховання йде попереду навчання та припускає перетворення дитячої творчої енергії у більш високі форми життя, які дають можливість розвитку усього найкращого, що є у дитині, тим самим створюючи його дійсну сутність. Соціально-педагогічний процес позашкільного закладу розглядається як процес духовного взаємозбагачення педагогів та дітей в умовах комфортного психологічного клімату, оптимальних соціальних взаємовідносин, високої діалогічної культури співтворчості [11].
Таким чином, ми можемо зробити висновок, що педагогічний процес позашкільного закладу - процес динамічний, який базується на інтересі дітей, співпраці вихованців, педагогів, сім'ї та школи, що проходить під час дозвілля, в максимально комфортних психологічних умовах взаємовідносин. Творчість є необхідним елементом кожного компонента позашкільного педагогічного процесу. Результатом такого процесу є "планомірний переклад дозвіллєвої діяльності учнів на більш високий рівень".
Рівень дозвіллєвої діяльності учнів в педагогічному процесі позашкільногозакладу можна співвіднести зі стадіями соціалізації. На першому рівні
Loading...

 
 

Цікаве