WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Чи може бути ефективним навчання за гратами? - Реферат

Чи може бути ефективним навчання за гратами? - Реферат


Реферат на тему:
Чи може бути ефективним навчання за гратами?
Цілком очевидно, що відповісти на таке питання не просто. В більшості країн світу найбільш поширеною формою покарання злочинців залишається ув'язнення. В умовах ізоляції від суспільства, позбавлення певних прав та свобод, особистість злочинця змінюється, переоцінюються звичні цінності. І після повернення засудженого в суспільство, закони якого він повинен виконувати, в силу цілого шерегу причин він не в змозі цього зробити, оскільки в нього виникають значні труднощі соціальної адаптації. Саме тому в центрі уваги пенітенціарних установ - проблема ресоціалізації (РЕСОЦІАЛІЗАЦІЯ - довготривалий процес, в основу якого покладений складний комплекс психолого-педагогічних, економічних, медичних, юридичних та організаційних заходів, направлених на формування у засудженого здатності та готовності для входження в звичайні умови життя суспільства після звільнення з ув'язнення) осіб, що знаходяться в ув'язненні. Особливої уваги заслуговують проблеми ресоціалізації неповнолітніх, позбавлених волі. Вони стали сьогодні предметом посиленої уваги вчених та практиків-пенітенціаристів на всьому пострадянському просторі, де спостерігається значний рівень підліткової злочинності. Схожість проблем, різноманітність методів та підходів до їх вирішення, психолого-педагогічна практика в умовах реформування пенітенціарної системи та формування національного ювенального права просто зобов'язують нас поділитись досвідом, накопленим в останні роки. Проблема подолання злочинності неповнолітніх не може бути справою лише однієї окремо взятої держави.
На початку 90-х років минулого століття ми стали свідками краху наймогутнішої в світі тоталітарної імперії - Радянського Союзу. На її руїнах були створені незалежні демократичні держави. Народи нових незалежних країн вдихнули нарешті довгождане повітря свободи й завзято взялись руйнувати все старе, не створюючи на місці зруйнованого нічого нового. Про скільки-небудь зрозумілу молодіжну політику в таких умовах не могло бути й мови - йшов процес капіталізації економіки і до всього іншого владі на всіх її рівнях було байдуже. Економічні проблеми, залишені нам в спадщину від тоталітарного режиму, лібералізація економіки та шалена інфляція, безробіття і злидні в поєднанні з "викинутою з життя" молоддю, дали поштовх для небувалого росту підліткової злочинності. Небувалої не тільки за кількістю злочинів, але й за їх жорстокістю. Сторінки газет та журналів, інформаційні випуски на радіо та телебаченні часто нагадували фронтові повідомлення. І майже всі кримінальні "подвиги" неповнолітніх злочинців здійснювались під впливом алкогольного або наркотичного сп'яніння. "Наявне соціальне середовище, в якому народжуються, ростуть і виховуються діти, - підкреслюється у офіційному повідомленні ЦГЗ МВС України, - значно віддалене від позначки відносного благополуччя. Зволікання з вирішенням молодіжних та пов'язаних з ними проблем призвело до небажаних наслідків, які урізноманітнюються та набувають усе більш загрозливих форм і розмірів". [1] Така характеристика соціального середовища в Україні цілком може бути застосована до всього пострадянського простору.
Підростаюче покоління початку-середини 90-х років минулого століття в самому західному анклаві Росії - Калінінграді - типовий для того часу збірний соціальний портрет молоді 14-17-річного віку. Згідно з дослідженнями, проведеними педагогами міської школи № 20, підлітки оцінили своє покоління: "82,5 відсотків - як скептичне, 78,8 відсотків - як цинічне, 78,8 відсотків - як обмануте, 58,9 відсотків - як залякане, 77,1 відсотків - як прагматичне, 77,0 відсотків - як покоління надій, 76,3 відсотків - як розчароване, 48,8 відсотків - як загублене..." [2, с.31]. Приведені цифри говорять самі за себе. Перехідна економіка з її високою інфляцією, безробіттям, падінням життєвого рівня більшої частини населення заставляли батьків зранку до вечора займатись пошуками джерел для існування, а часто й просто для виживання. Сімейне виховання було зведено нанівець. Значно виросла кількість асоціальних сімей, де діти ніколи не знали батьківської ласки. Покидаючи такі сім'ї, діти жебракували, вчиняли дрібні крадіжки, а то й створювали цілі малолітні зграї, які тероризували місто не один рік. На рахунку однієї з таких зграй - серія страшних зґвалтувань та вбивств з особливою жорстокістю. Цілий рік оперативні працівники міліції не могли вийти на слід такої зграї, адже мало кому могло прийти в голову, що тяжкі злочини, вчинені з особливою жорстокістю - справа рук неповнолітніх, старшим з яких ледве виповнилось 14 років.
На місце зруйнованих молодіжних організацій (як то піонерська чи комсомольська) ні школа, ні влада не змогли нічого запропонувати, і їх місце відразу дісталось вулиці. З її особливими, жорстокими, як правило, напівкримінальними законами, з сумнівними авторитетами та перевернутою мораллю. Наслідки такого виховання очевидні. Тому вибух підліткової злочинності відразу в кілька разів не був випадковим. Наркоманія, пияцтво, проституція, злодійство, грабунки - стали звичним явищем в молодіжному середовищі. І десятки здорових підлітків стали регулярно поповнювати і без того не пустуючі заклади за ґратами та колючим дротом.
Цілком очевидно, що позбавлення волі не може бути високоефективним способом перевиховання злочинців та повернення суспільству соціально корисних, морально та фізично повноцінних громадян. Погляди вчених-пенітенціаристів на проблеми перевиховання злочинців різні, а іноді і діаметрально протилежні. Так радянські вчені Г.П. Байдаков та А.В. Шаміс вважають, що "нанесення засудженому моральних страждань та позбавлень, зв'язаних з обмеженням його особистих прав та побутових зручностей" сприяють перевихованню і не порушують принципів гуманізму. [3, с. 92].
Але ми знаємо, що позбавлений волі підліток попадає в ув'язнення в віці 14-18 років, тобто в той самий час, коли проходить формування особистості людини, наступає вирішальний етап її соціалізації. Саме в цьому віці у повному обсязі починається засвоєння підлітком тих соціальних ролей, котрі йому доведеться виконувати в самостійному, дорослому житті, визначається його місце в суспільстві, формуються певні моральні принципи. "Підлітки-в'язні, - стверджує російський вчений В.І. Поздняков, - особи, які в переважній більшості ще не встигли стати на твердий життєвий шлях, отримати необхідну освіту, трудову професію. Тому по відношенню до них передбачається можливим говорити не стільки про перевиховання, скільки про звичайне виховання та навчання, якого вони ще не отримали". [4, с.7]. Аналогічну позицію можна простежити у виступах учасників семінару з проблем реформування пенітенціарної системи та кримінального законодавства України, приведення його у відповідність з міжнародними нормами (м. Кременчук 26-27 травня
Loading...

 
 

Цікаве