WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Розвиток теорії і практики соціальної педагогіки г.кершенштайнером - Реферат

Розвиток теорії і практики соціальної педагогіки г.кершенштайнером - Реферат

суспільних та індивідуальних потреб у вихованні він пропонує вирішити за такою схемою: держава піклується про народ, що забезпечує формування суспільства, яке піклується про кожного індивіда, це звільнює творчість народу на благо суспільства, що утворює умови автономного розвитку особистості, яка, в свою чергу, сприяє утворенню високо розвинутої держави і все відтворюється на новому витку розвитку [1,15].
Отже, цінність держави Г.Кершенштайнер визначає через рівень її позитивного виховного впливу на особистість, але саме так він ставиться і до останньої: "Лише в зв'язку з цим (самовдосконаленням) цінність суб'єктивної особистості може стати об'єктивною цінністю і, таким чином, претендувати на виховну цінність"[2,308].
Вищім рівнем взаємодії обох соціальних суб'єктів з точки зору соціального виховання є обопільно корисне цілеспрямоване взаємодосконалення один одного.
Відповідно до виокремлення Г.Кершенштайнером двох рівнів за змістом будь-якого видусоціального виховання (наприклад, особистості "для себе" і "для держави"), державне виховання на внутрішньому рівні задовольняє потребу благополуччя своїх громадян, але на зовнішньому - "культивує гуманність, світове громадянство"[1,15], природно, що ці рівні є взаємозалежними: "Виховуючи добрих громадян держави, ми завжди виховуємо разом з тим і добрих громадян світу, чим більше соціальне тіло, тим більш різноманітні особливі інтереси потрібно привести до рівноваги один з одним, тим з більшою необхідністю культивуються разом з ідеєю держави й ідея гуманності" [1,15].
Отже, Г.Кершенштайнер доводить, слідом за Ф.В.А.Дистервегом, необхідність гармонізації через соціальне виховання потреб особистості, суспільства та людства в їх взаємному розвитку, він переконаний, що означені в його схемі держава, суспільство і особистість "працюють на загальнолюдську мету і чим більше таких держав, тим вище рівень розвитку людства. Німецький соціальний педагог менеджер, випереджаючи Л.Кольберга з його етапами морального виховання особистості більш як на півстоліття, попереджав про небезпеку для культури людства:
1)"перестрибування" в соціальному вихованні через його етапи ("Це не слід випускати з погляду тим, хто на місце виховання громадянина певної держави намагається поставити громадянина світу");
2) "консервації" соціальним вихованням існуючого рівня культурного розвитку країн, що йдуть у авангарді людства; 3) "поглинання" останніх "дикунськими" країнами. Отже, рівень соціального розвитку, зокрема духовності, особистості залежить від успішності послідовного оволодіння нею цінностями сім'ї, етносу, суспільства, держави, світу. Однак, теж саме стосується і держави, наскільки вона сформувалась як "особистість", вирішуючи проблеми внутрішнього виховання своїх громадян, настільки вона просувається в засвоєнні цінностей країн свого регіону світу, що визначає її місце серед держав, які вдосконалюють цінності людства, і тим самим відкривають нові обрії соціального, зокрема духовного, виховання всіх соціальних суб'єктів світу.
Як соціальний педагог-практик Г.Кершенштайнер, побачивши протиріччя в підходах до соціального виховання дітей з народу (не отримують належного виховання в родині й несформовані морально зарано вступають в реальне життя з його соціальними небезпеками) та нащадків заможних верств населення (високий рівень духовного та матеріального сімейного життя сприяє формуванню особистості, але все ж вони до 18-19 років залишаються "під дисциплінуючим впливом школи"), не просто запропонував, але й запровадив у Мюнхені додаткову школу з 14 до 18 років для підмайстрів, які закінчили народну школу. Його власна перемога в подоланні громадського опору (майстри різних професій не погоджувалися виділяти учням достатній та слушний час для відвідування школи тощо) інноваційним соціально-педагогічним заходам дала право Г.Кершенштайнеру визначити алгоритм соціально-виховної діяльності соціального педагога та його ставлення до людей і своєї справи: "Великі вимоги відразу породжують в цьому випадку різке протиріччя. Але вже перша маленька добровільна пожертва - від якої, навпаки, ніколи не слід відмовлятися, - вибиває перший камінь з цієї твердої стіни, а любов та розумне ставлення, й відданість з нашого боку, звичка, спільна праця, розуміння, що зростає, недовіра, що зникає, з іншого боку, - все це разом створить можливість все більш і більш прокладати шляхи до проведення наших широких виховних планів"[1,36].
Він навіть сформулював лозунг, який міг би стати девізом соціальних педагогів: "Гріє лише самовіддана справа", оскільки був переконаний, що "повна особиста відданість організатора та його співробітників разом з повним любові примусом, який виходить від неї, спричиняє в тисячу разів більше дії, ніж розпорядження та накази керівництва"[1,36].
Однак, Г.Кершенштайнер, як справжній соціальний педагог, не зупиняється у виховному процесі підмайстрів лише на школі, він намагається гармонізувати й інші боки життя своїх учнів, особливо турбували його житлові умови: "Все, що досягла народна школа стосовно морального і фізичного виховання, все, що далі в змозі дати навчання в доброго майстра в союзі з доброю додатковою школою щодо характеру наших вихованців - все це може бути зовсім знищено поганими житловими умовами"[1,30]. Задля запобігання цьому він пропонує створити розгалужену мережу охоронних організацій, притулків, щоб "вирвати юних робітників і робітниць" "з переповнених квартир батьків та приміщень з ліжко-місцями", щоб налагодити їх фізичний розвиток.
Таким чином, вище викладене свідчить, що Георг Кершенштайнер не лише значно розширив систему соціального виховання, запропоновану П.Наторпом, але і розпочав її усвідомлене будування, визначаючи її загальні цілі, налагоджуючи зв'язки між її елементами, доповнюючи відсутні, розкриваючи алгоритм дії для фахівців, що її формують. В цілому Г.Кершенштайнеру притаманний соціально-культурологічний погляд на педагогіку, про що свідчать постійне співвідношення виховних цілей та завдань з потребою культурного розвитку країни, часте використання терміну "культивування" як синоніму "виховання".
Література
1. Кершенштайнер Г. Гражданское воспитание юношества //Кершенштайнер Г. Избр. соч. - М.,1915. - С.V - 112.
2. Кершенштайнер Г. Понятие трудовой школы //Свадковский И. Ф. Рабочая книга по истории педагогики. - М.,Л., 1930. - С.304-313.
3. Соколов П. История педагогических систем. - Петроград, 1916. - 707с.
Loading...

 
 

Цікаве