WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Розвиток теорії і практики соціальної педагогіки г.кершенштайнером - Реферат

Розвиток теорії і практики соціальної педагогіки г.кершенштайнером - Реферат

здібностей до її якісного виконання ("завдання суспільної школи допомогти кожному вихованцю взяти на себе роботу в загальному організмі … і виконувати її так добре, як тільки можливо. …Це головна умова, щоб суспільна школа взагалі могла мати на увазі моральні завдання"[2,308] );
" по-друге, надання морального характеру професійній діяльності ("погляду на свій фах як на службу, … не лише в інтересах власного матеріального забезпечення та морального самоствердження, але й також вінтересах впорядкованого державного союзу, який надає кожному індивіду користуватися благами державного порядку та культурним співтовариством для того, щоб присвятити себе роботі і, таким чином, підтриманню свого життя" та "переконання, що прийняття на себе всякої безоплатної роботи, якою б одноманітною та скромною вона не була, зобов'язує виконувати її найкращим чином"[2,308] );
" по-третє, розвиток у вихованця "нахилів та сили" з допомогою професії та через неї до "вдосконалення цінності своєї власної специфічної особистості", оскільки "ідеал морального співтовариства здійсниться лише в гармонійному союзі морально вільних особистостей, які доповнюють і підтримують одна одну своїми різноманітними особливостями"[2,308].
Однак, Г.Кершенштайнер не перебільшує значення трудового виховання, як це здається на перший погляд. Він, як і його попередники, прагне гармонізувати соціальне виховання дітей з народу: "Виховати прагнення до істинної життєвої насолоди не менш важливо, ніж виховати здібність до життєвої роботи. Працювати та ситно харчуватися може і тварина; насолоджуватися музами здатна лише людина. Навчаючи її прислухатися з розумінням до божественних звуків, ми відчужуємо її тим самим від пристрасті до низьких насолод, підвищуємо цим її життєву енергію, відчиняємо можливість більш широкого розуміння культурних завдань держави і збільшуємо не лише духовну, але й економічну силу країни" [3,690].
Таким чином, всі перелічені взаємопов'язані завдання (до того ж лише при виконанні кожного з них) уможливлюють досягнення соціально-педагогічної мети школи - "морального оздоровлення суспільного устрою". Г.Кершенштайнер наполягає на тому, що школа зовсім нічому не навчить, зокрема фаху, якщо не буде відчувати себе засобом досягнення загальносуспільної мети, "а саме - засобом для наближення певної держави до ідеалу як правової, так і культурної держави"[2,309].
Це доводить, що до шкільної справи Г.Кершенштайнер ставився з соціально-педагогічної позиції.
Як соціальний педагог визначав він і мету держави (досить близько до П.Наторпа) - "державний лад, якій втілює в своїх цілях і закладах моральну ідею, оскільки він є вищим зовнішнім моральним благом", при якому "окремий індивід може досягнути вищого внутрішнього морального блага"[2,305]. Зрозуміло , що засобом наближення такої ідеальної державної організації є "правове та культурне суспільство" ("з розвитком людської культури державна організація розвивалася якщо не прямолінійно, то постійно в напрямі до кращого правового і культурного суспільства"[2,307] ), яке досягається через соціальне виховання, спрямоване як на державу, так і особистість, оскільки "слугуючи саме цьому тимчасовому здійсненню державного ідеалу, окрема особистість знайде для себе в цьому випадку не лише добре і гідне поле діяльності, але й цінний випадок для свого морального вдосконалення"[2,305].
Таким чином, німецький педагог, не лише школу розглядав засобом морального самовдосконалення держави, але й передбачав педагогізувати всі складові держави, пропонував оцінювати їх діяльність з боку того, наскільки ефективною вона є з соціально-педагогічного погляду: "Держава буде рухатися в напрямі морального співтовариства тим скоріше, чим більше через суспільне виховання буде поширюватися переконання, що вище внутрішнє і вище зовнішнє блага взаїмозумовлюють одне одне, і чим більше не грунті такого переконання будуть прийняті всі виховні заходи в дусі етичного поняття держави"[2,307].
Здавалось би все чітко визначено, фактично Кершенштайнер "переклав" "Соціальну педагогіку" П.Наторпа доступною педагогам мовою, але все одне його не зрозуміли чи не захотіли зрозуміти. У "Понятті трудової школи" він бідкається на помилкове сприйняття багатьма фахівцями визначеної ним кінцевої мети виховання як "сліпе слугування твердо фіксованому державному організму", а не як потрібне - "виховання до здійснення етичної ідеї вищого зовнішнього блага в правильно зрозумілому слугуванні даній державі"[2,307]. Це дійсно несправедливо стосовно К.Кершенштайнера, який, на відміну від педагогів архаїчних держав давніх часів, бачив самозбереження держави як соціальної інституції "не у спрямуванні до збереження її рівноваги, сталості, але - до стану розвитку в напряму все більшої досконалості"[1,16].
Вважаємо таке непорозуміння могло виникнути на грунті терміну "громадянське" виховання, яке дійсно асоціюється з вихованням на користь державі, а не особистості, недарма в цьому своєму виданні він значно ширше, ніж в "Громадянському вихованні юнацтва", використовував термін "соціальне виховання".
Г.Кершенштайнер як соціальний педагог-науковець констатує, що для здійснення соціального виховання у всій країні відповідно визначених вище цілей потрібна велика, далекоглядна виховна політика, яка б передбачала "стільки ж педагогічних, скільки й економічних знань, і стільки ж мужності та енергії, скільки душевного тепла". Очевидно, що виховна політика важлива і для контролювання здійснення суспільно-виховної мети через всі сфери суспільства, а не лише школу. Німецький соціальний педагог пише: "…Виникає ціла низка загально визнаних цілей, систем цілей, у тому вигляді як вони постають у господарстві, торгівлі, вихованні юнацтва, в сімейному житті, в науці, мистецтві, в релігійному співтоваристві. Всі ці цілі мають входити у склад вищої мети" [2,306], але ж існує і зворотній зв'язок, коли вища мета держави відбивається на всіх конкретних цілях її різноманітних сфер. Наприклад, Г.Кеншенштайнер розглядає з точки зору громадянського виховання релігійність (а значить і її заклади, співтовариства тощо) як засіб, а не мету соціального виховання. За аналогією, це можна поширити і на родину, систему навчальних закладів, політику, економіку, мистецтво тощо. За Г.Кершенштайнером, "остання мета будь-якого виховання полягає в людському суспільстві, що складається з самостійних, гармонійно розвинутих, морально вільних осіб"[1,14].
Висунуту ще Античністю педагогічну проблему гармонізації
Loading...

 
 

Цікаве