WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Соціально-педагогічна діяльність у закладах освіти (пошукова робота) - Реферат

Соціально-педагогічна діяльність у закладах освіти (пошукова робота) - Реферат

підтримані самим життям, будуть негайно відкинуті учнями чи стануть сприяти вихованню дволиких Янусів. Виховний процес у по-справжньому соціально-педагогічній школі С.Т.Шацького будувався на дослідженні впливу факторів середовища, на аналізі накопиченого вже соціального досвіду і притаманних рис кожної особистості. Намагалися створити умови, сприятливі для фізичного і духовного розвитку людини як у школі, так і поза школою.
Особливості "школи-життя":
1) організація навчально-виховного процесу базувалася на дослідженні соціокультурних, економічних особливостей регіону, життєвого досвіду дитини, її вікових особливостей і передбачала давати глибокі та стійкі знання, навички, зокрема практичні, які відразу могли бути широко використані в сімейному житті, суспільно-корисній діяльності;
2) школа стала виховним центром мікрорайону і тому ініціювала "зв'язки" із тими сферами, де проходив процес формування людини (сім'я, вулиця, село). Вона уважно вивчала засоби впливу середовища на дитину, їх ефективність і, реконструюючи їх, досягала підсилення позитивного впливу середовища та нейтралізації негативного;
3) школа розглядалася як провідник впливу партії на напівпролетар-ські та непролетарські прошарки населення, вона працювала над підвищенням культурного рівня місцевого населення, покращенням побуту, створенням сприятливих умов для досягнення цілей соціалістичного виховання.
Характеризуючи свій новий напрям у шкільній педагогіці, С.Т.Шацький зробив висновок: "Ми можемо напевно сказати, що переходимо від педагогіки індивідуальної до педагогіки соціальної", одним із завдань якої була "педагогізація середовища" (розробка теорії й методики взаємодії школи з іншими закладами; вивчення та використання виховних можливостей соціального середовища; усвідомлене насичення соціального середовища виховним потенціалом; педагогічне орієнтування середовища) [99].
Паралельно з "школою-жаття" соціально-педагогічний аспект школи 20-х років підсилювала педологія (течія в педагогіці та психології, яка виникла на межі ХГХ-ХХ ст, і намагалася синтезувати знання про дитину з метою ефективного її виховання). Основними завданнями педолого-педа-гогічної роботи в школі були: вивчення учнів, виховна та профілактична робота з "важкими" дітьми, профорієнтаційна робота, робота з батьками та педагогами стосовно ознайомлення їх з основами педології. Педолог у школі був прообразом сучасного соціального педагога. П.П.Блонський так писав щодо ролі шкільного педолога: "Педолог у центрі шильного життя. Він повинен діяти разом із педагогом, лікарем, фізіологом, психологом. Кожний фахівець у своїй галузі знань, але вся їх діяльність має координуватися і коректуватися педологом - тільки тоді він буде потрібним у педагогічному процесі школи" [98].
Ще однією моделлю взаємодії школи і соціального середовища була "школа розчинена в середовищі" (В.Н.Шульгін - М.В.Крупеніна), де головна увага приділялася не навчанню, а організації трудової й громадської діяльності учнів. Мета такої школи - активне включення школярів у суспільні процеси, їй надавалася роль форпосту в пропаганді й розповсюдженні комуністичних ідей не тільки серед дітей, але і дорослих. Головною формою навчально-виховної роботи був проект (допомога підприємствам, установам у виконанні промислово-фінансового плану, боротьба з алкоголізмом, святкування річниць радянської влади, 1 травня тощо). Вважалося, що робітниче середовище допоможе дитині засвоїти "передову ідеологіні", стане важливим фактором соціалізації ("осоціалістичування" Л.Ю.Гордина) особистості. Це був проект використання дітей у контролі за родиною, про тиставлення "найпрогресивнішої у світі ідеологи" держави і "міщанських' цінностей сім'ї. Передбачалися засоби провокування й заохочування дітей, наприклад, втягнули родину до колгоспу - путівка в міське ремісниче училище. Цей напрям у шкільній педагогіці було названо "теорією відмирання школи". Він майже на 50 років випередив американську "теорію ліквідації школи" 70-х років (Гудманн, Ілліч).
Постанова ЦК парти 1931 року разом із критикою "теорії відмирм-ня школи" і відповідної моделі взаємодії школи й середовища поставила хрест не тільки на ліворадикальних, але й на всіх педагогічних пошуках Було введено заборону на комплексні соціально-педагогічні програми, активні методи виховання і навчання, на дослідження економічних і культурно-побутових умов життєдіяльності дітей шкільного віку. До середини 30-х років було завершено реорганізацію школи у відповідності до тоталітарних засад державної системи влади. Утвердилася модель школи, що працювала в режимі єдиноначальності, з чітким статутом і жорстким режимом та розпорядком. Головним виховним завданням школи став контроль за поведінкою дітей і відповідальність за їх антирадянські висловлювання і вчинки (у класі, у родині, на вулиці). Персональна відповідальність за будь-який протиправний вчинок учня, де б він не був скоєний, покладалася на директора шкоди, класного керівника, комсорга, піонерського ватажка. Неформальні дитячі групи сприймалися як серйозна загроза навчально-виховному процесу школи [97].
Повернення до позитивних соціально-педагогічних засад школи почало відбуватися у 60-ті роки в період політичної "відлиги". Педагогічна громадськість відчувала недостатність існування "школи-навчання" для соціального становлення людини, формування її ціннісних орієнтацій, тому звернулася до соціально-педагогічних ідей 20-30-х років. Одним із перших це зробив Л.В.Занков, досліджуючи соціальні причини девіантної поведінки дітей. У 70-ті і на початку 80-х рр. було зроблено спробу систематизації нового емпіричного досвіду "педагогізації середовища". Але, як зауважував Ф.А.Фрадкін, судячи з більшості педагогічних текстів тих часів, єдиним завданням шкільної педагогіки було "позначити виконання соціального замовлення, обгрунтувати, підтвердити правильність рішень партії у сфері народної освіти" [97].
Лише на межі 90-х років з'явилися реальні передумови відродження й розвитку позитивного досвіду шкільного соціального виховання 20-30-х років. Поштовхом для цього стало створення тимчасового науково-дослідного колективу "Школа-мікрорайон" при АПН СРСР. Головним завданням його було розробка нової концепції соціального виховання, яка передбачала б удосконалення позашкільного середовища, подолання духовної порожнечі у сфері побуту, сім'ї, дозвілля; моделювання єдиної систе ми виховання дітей і дорослих за місцем проживання [72, С.21 -23]. ТНДК "Школа-мікрорайон" поклав початок поверненню до педагогічних пошуків різноманітних моделей соціально-педагогічної школи.
Цей пошук триває, але він ускладнюється глобальною кризою загальноосвітньої школи. В країнах усього світу їй докоряють за відрив від сучасності, за незадовільну підготовку молоді до дорослого життя. Мабуть, і школа, і педагогічна громадськість несуть відповідальність за те, що людський світ опинився на межі самознищення,
Loading...

 
 

Цікаве