WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Соціально-педагогічна діяльність у закладах освіти (пошукова робота) - Реферат

Соціально-педагогічна діяльність у закладах освіти (пошукова робота) - Реферат

соціально-орієнтованими. До цих важливіших якостей відносять: громадянську позицію (осо-бистісну причетність до подій у суспільстві, світі) та дисциплінованість. Дисциплінованість проявляється через вчинки та дії студента і відображає виконання суспільних норм та правил поведінки. Вона, як відмічають психологи, не потребує постійного напруження мислення, бо дисциплінованість - наслідок вчинків, дій за звичкою у відповідності до образу мислення та дій, які характеризують відношення до громадських, політичних, моральних, юридичних прав і обов'язків. Основний шлях досягнення усвідомленої дисципліни (вироблення корисних звичок, розвиток волі, внутрішньої переконаності в необхідності вибраної лінії поведінки) - це активна участь студента в різних заходах соціально-виховної роботи.
Розбудова держави, зміни суспільного життя різко визначили соціально-економічні, суспільно-політичні та духовно-культурні проблеми різних соціальних груп молоді. На соціалізацію молоді впливають: об'єктивні, суб'єктивні умови мікросередовища і соціальні відносини, які проходять у суспільстві та відображаються у свідомості молоді, їх потребах, мотивах, ціннісних орієнтаціях. Виховний вплив на молодь, яка навчається, - найважливіша сторона та складова частина процесусоціалізації.
Вища школа, як основна сфера формування кваліфікованих спеціалістів, фокусує всі відтінки суспільного розвитку та проблем, що накладаються на соціальну сутність студентської молоді. Особливістю студентства є те, що це однорідна вікова група, з єдиним видом діяльності - навчанням (добровільним та усвідомленим), із загальною ціллю: отримання вищої освіти за даним фахом, група зосереджена в місті, має приблизно однаковий рівень освіти та життєвий досвід. У цілому специфічне положення студентської групи поясшосться створенням умов для швидкого отримання нового, творчої реалізації особистості в процесі навчання. Молодь проявляє гостру, емоційно забарвлену, підвищену нетерпимість до недоліків у суспільному житті, до розбіжності слів із справами. Різноманітність студентської молоді за місцем проживання складає своєрідний тип культури молодіжного побуту, взаємовідносини один з одним, традиції молодої сім'ї. У соціальному дослідженні інституту соціології АН України відмічається, що студенти ставлять загальний рівень культури (індекс значущості дуже високий) на друге місце (після професійних якостей людини) у ряді якостей, необхідних спеціалісту (можливість реалізації цих якостей у сучасній системі освіти вони оцінили дуже низько). Характерною рисою дозвілля студентства є новий тип взаємовідносин: відсутність у спілкуванні фамільярності, психічного бар'єру, відчуженості. Молодіжні форми спілкування характеризуються самостійними поглядами, більшою свободою. Специфікою навчаль-но трудової діяльності студентської молоді є цілеспрямоване ставлення до кавчання, особистіша зацікавленість студентів до семінарських, лекційних занять, у яких присутні проблемність, насиченість новим змістом, необхідним для майбутньої професії.
Цікаві результати були отримані лабораторією соціальних досліджень АН України в ході опитування: студенти критично оцінили систему вищої освіти щодо підготовки творчого професіонально грамотного спеціаліста. Високою оцінкою вони оцінили такі якості як "чуйність", "людяність" та "загальний рівень культури", але студенти відмітили, що ці якості не прищеплюються у процесі виховання у ВНЗ.
Однією з форм соціального виховання соціальних служб ВНЗ є залучення студентів у суспільну роботу. У всіх вищих навчальних закладах ця форма загальна та широко використовується. Але з 88,1% абітурієнтів, які займалися в школі цією роботою, відмітили, що у ВНЗ не беруть активної участі в ній.[137] Також студенти у відповідях показали зацікавленість до самоврядування, яке впливає (за їх відповідями) на формування ініціативності, діловитості, практичних навичок, організаторських здібностей, тобто на якості самостійної людини. Велике значення учнівська молодь приділяє інформованості студентів щодо функцій та форм діяльності студентських організацій, органів самоврядування. Найбільш реальними формами самоврядування, з точки зору студентів, є студентська рада гуртожитку та рада з суспільне корисної практики. [121]
Завдання служби ВНЗ полягає в тому, щоб розширити коло цих форм, сприяти більш інтенсивному залученню студентів до процесів, які впливають на соціалізацію молоді.
У практиці служби вищих навчальних закладів використовується дуже багато різноманітних форм організації соціального виховання студентів. До простих форм (за структурою) відносять: бесіди, екскурсії, вікторини, диспути, культпоходи, "бої студентів", турніри з шахів та шашок, концерти, зустрічі з цікавою людиною. Складні форми, як правило, складаються з простих. Це конкурси профмайстерності, святковий вечір, вечір пам'яті, трудовий десант, конференції, ігри (КВК, "Щасливий випадок", "Що? Де? Коли?").
Комплексні форми соціального виховання студентської молоді складаються з цілеспрямованої добірки (комплексу) простих та складних форм. Це День відкритих дверей, День професії, фізкультурника, сміху, знань, захисту дитини, здоров'я, науки; неділя театру, музики, факультету; спортивні збори; рік дитини, рік милосердя, самоврядування студентів.
Розглянемо більш детально останню (одну із найцікавіших) форму організації, в якій через розподіл ролей молодь виступає як соціальний спадкоємець та соціальний творець суспільства, тобто активний суб'єкт перспективних перетворень держави.
Самоврядування учнівської молоді має багату та цікаву світову історію. Перші сплески активності учнів відносять на кінець середньовіччя. Під час селянських війн ХVІ ст. з'являються самоврядні школи під керівництвом німецького педагога-практика Валентина Тронцендорфа (Фрідланд). Самоврядування увійшло в навчальний процес як елемент гри (взаємозв'язки складалися з учнями в школі за моделлю "Римської республіки", де було розподілено ролі консула, претора, цензора, сенатора, трибуна). Далі самоврядування використовували як додатковий педагогічний метод навчання учнів. У ХVШ ст. знайшла розповсюдження у педагогічній практиці модель "шкільної республіки" швейцарського педагога Мартіна Планти. Основним напрямком цієї роботи було виховання доброчинності, почуття власної гідності та справедливості.
Ідеї учнівського та студентського самоврядування почали реалізовуватися в Росії через проекти "гімназійні господарства" та "середньо-учбона реформа". У кінці першої світової війни було вже декілька самоврядних колоній, наприклад, суспільство "Сетлемент" (1903), дитяча літня трудова колонія під керівництвом С.Т.Шацького. Цій формі соціалізації молоді у суспільстві, на жаль, не судилося втілитися у життя: тоталітарно-командна система, яка народжувалась у 30-ті роки, відторгла всі спроби демократизації суспільних інститутів. Учкоми переродилися у "донощиків"; у роботі студентських рад мали перевагу
Loading...

 
 

Цікаве