WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Соціально-педагогічна діяльність у закладах освіти (пошукова робота) - Реферат

Соціально-педагогічна діяльність у закладах освіти (пошукова робота) - Реферат

умовах ринкових відносин;
" забезпечення повноцінногорозвитку' дітей і молоді, охорона й зміцнення їх фізичного, психічного та духовного здоров'я;
" формування соціальної активності та відповідальності особистості через включення вихованців у процес державотворення, реформування суспільних стосунків;
" забезпечення високої художньо-естетичної культури, розвиток естетичних потреб і почуттів;
" вироблення екологічної культури людини, розуміння необхідності гармонії її відносин з природою;
" прищеплення глибокого усвідомлення взаємозв'язку між ідеалами індивідуальної свободи, правами людини та її громадською відповідальністю;
" спонукання вихованців до активної протидії проявам аморальності, правопорушенням, бездуховності, антигромадської діяльності [10]. Національна доктрина розвитку освіти України у XXI ст. дещо уточнює виховні завдання, а саме:
" виховання людини демократичного світогляду і культури, яка дотримується прав і свобод особистості, з повагою ставиться до традицій народів і культур світу, національного, релігійного, мовного вибору особистості, виховання культури миру і міжособистісних відносин;
" виховання здорового способу життя;
" формування моральної і життєтворчої мотивізації, активної громадянської та професійної позиції;
" навчання основних навичок поведінки в сім'ї, колективі та суспільстві, системі соціальних відносин, особливо на ринку праці." [18] Специфіка реалізації мети та завдань, змісту та форм соціально-пе дагогічної діяльності визначається рівнем освітніх закладів: дошкі льних, середніх, вищих закладів освіти.
Соціально-педагогічна діяльність у дошкільних навчально-виховних закладах
Сутністю соціального виховання дітей дошкільного віку є розширення соціального досвіду дитини, оволодіння нею не тільки сімейними стосунками і нормами поведінки, але і засвоєння елементів соціальної компетентності, провідних законів людського гуртожитку, формування ставлень до природного та людського оточення, до себе. Це досягається створенням умов для усвідомлення дитиною себе не тільки як члена родини, самостійного учасника дитячих спільнот, але й жителя відповідної вулиці, району, міста, регіону, країни, Всесвіту.
Соціальне виховання дошкільнят здійснюється через родину, культурне середовище (матеріальне, духовне) населеного пункту, організацію дозвілля за місцем проживання та організацію ігрової діяльності, спілкування дітей у різноманітних (державних, приватних, громадських) дошкільних закладах.
Дошкільний заклад - найперше спеціально створене суспільне середовище для дитини, "основне призначення якого - соціальна адаптація її до умов життя в товаристві незнайомих дітей і дорослих. Виховання ціннісного ставлення до навколишнього, природи, людей, самої себе" [6].
Відомо, що ідея дошкільного суспільного виховання належить Пла-тону. Розвинули і реалізували цю ідею видатні педагоги світу Ф.Фрьобель та М.Монтессорі. Саме Ф.Фрьобелем було створено перший Дитячий Садок.
Прототипом сучасних дитячих садочків були притулки при церквах, монастирях тощо. Жінки, що працювали, відводили туди своїх дітей і залишали на увесь день під опікою сестер-черниць [8, 449]. Розповсюдженню таких притулків для дітей у Царській Росії, зокрема на території України, сприяли благодійні організації, які створювали для дітей незаможних батьків світські притулки двох типів: ясла (денні притулки для дітей, які не вміють ходити) та притулки (заклади денного догляду більш дорослих дітей).
Наприкінці 1839 р. у Росії було видано загальне положення про дитячі притулки, згідно за яким відкриття різномаштних дитячих притулків передбачалося не тільки в губернських, але І в повітових містах.
У Харкові відкриття світського притулку денного нагляду за дітьми бідних батьків відбулося 1 липня 1842 року. Головою притулку за загальнодержавною традицією була дружина губернського предводителя дворянства княгиня Софія Олександрівна Голіцина. Вона обирала помічників - директора, переважно з лікарів, та почесного старшину з купців. Притулок існував не державним коштом, а на членські внески почесних попечителів, директорів, старшин притулку та на пожертви приватних осіб. До притулку приймались діти (3-10 років) бідних батьків не тільки вільних верств населення, але й дворових людей християнської віри. Діти приймалися до притулку вранці і забиралися щовечора. Вихідні - неділя і свята. В притулку дітей годували обідом і полудником, одягали в спеціальне вбрання притулку. Найбіднішим видавали взимку верхній одяг. Навчали молитвам, читанню, письму і рахуванню. Почав притулок з догляду за 30-ма вихованцями обох статей, але в наступному 1843 році утримував вже 68 дітей.
Ідея ясел існувала в Харкові ще з 40- років XIX ст., але перші ясла, які пройшли випробування часом, було відкрито у 1889 році дружиною міського голови за її кошти на Москалівні. Власне це були ясла-приту-лок, оскільки приймали дітей віком від 1 до 10 років. Діти протягом дня одержували все необхідне і навіть медикаменти (уразі необхідності). Дітей мили, одягали в чистий одяг, старших привчали до праці, молодші гралися. Ясла користувалися великим попитом. За перший рік роботи вони дали притулок 8-ми тисячам дітей. Наприкінці століття ясла стали дуже погрібні робітничому населенню Харкова і тому в 1897 р. відкривається відділення москалівських ясел на Пісках [8, 926].
Перші дитячі садки, в сучасному розумінні цього закладу, з'явилися в Україні наприкінці XIX ст. Відкривалися вони з ініціативи й на кошти приватних осіб та педагогічних товариств. Один із перших дошкільних закладів ще у 1871 році разом зі своєю сестрою відкрила Софія Федорівна Русова. Вона була провідним викладачем Київського Фребелівського педагогічного інституту (1907 р.), де з 1911 року читала курс дошкільної педагогіки. Саме з ім'ям С.Русової пов'язані наприкінці XIX - початку XX століття всі заходи поширення вітчизняного суспільного дошкільного виховання. Проте, на території України дитячі садки не набули значного розповсюдження за часів царської Росії; слід також зазначити, що всі дитячі заклади були російськомовними. Далеким від української культури, духовного життя українського народу був зміст виховання і навчання в них.
У роки Української Народної Республіки (1917-1919 рр.) суспільне дошкільне виховання фактично увійшло в державну систему освіти, що мало велике значення для його розвитку в подальші роки. Центральною Радою ще в серпні 1917 року було створено відділ позашкільної освіти і дошкільного виховання у складі Генерального секретаріату освіти України (з 1918р. - Міністерство народної освіти). Очолила дошкільний відділ С.Русова. Вона впроваджувала через дошкільне виховання загальноосвітнє гасло: "Українізація народної освіти". У найкоротший термін було розроблено концепцію українського національного дитячого садка. У січні 1918 року відгул позашкільної освіти і дошкільного виховання вніс
Loading...

 
 

Цікаве