WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Соціально-педагогічна діяльність у закладах освіти (пошукова робота) - Реферат

Соціально-педагогічна діяльність у закладах освіти (пошукова робота) - Реферат

оскільки майже все людство є "продуктом" школи. Д.Орр наводить цікаву думку, що створювачі й злодії Освенцима, Дахау й Бухенвальда - місць масових знищень людей -були спадкоємцями Канта й Гете. Німці без будь-якого сумніву були найос-віченішою нацією на Землі, але їх освіченість не стала необхідним бар' єром на шляху до нелюдяності. Так сталося тому, на думку Д.Орра, що в школі "акцентується увага на теоріях, а не на цінностях, на порожніх концепціях, а не на людині, на абстракції, а не на свідомості, на відповідях, а не напитаннях, на ідеології і дієздатності, а не на понятті совісті" [83].
Отже, сучасна криза школи в світі мабуть пов'язана з тим, що вона перестала задовольняти потребам цілісності виховання та навчання, гармонізації різноманітних факторів соціалізації у суспільстві (як, наприклад, це було в Античності, але для окремих людей) і не знайшла потрібної форми комплексного соціального розвитку кожної людини сучасності.
Очевидно, соціальна реабілітація школи залежить від повернення до неї соціально-виховної функції. XX століття багате на запропоновані західними фахівцями приклади соціально-педагогічних загальноосвітніх навчальних закладів. Серед них: прагматична школа Дьюї [41; 75; 85], анти-авторитарна А.Нейла [29], вальдорфська Р.Штайнера [27,28,29,56], общинна школа [81], "місто як школа" [80, 44] та інші. "Прогресивна педагогічна громадськість шукає сьогодні баланс між авторитарною і новаторською педагогікою; між завданням школи з оптимального розвитку учнів і потребами соціального розвитку суспільства; розумним примусом і свободою; автономією особистості і її відповідальністю; між розумовим і емоційним розвитком дитини; сполученням необхідних знань і самовираженням" [29, с.16]. Європейський педагогічний симпозіум (1989), який відбувся за ініціативи "Міжнародного союзу за оновлення виховання" та "Міжнародного товариства з групової роботи у вихованні", відповів на головне запитання "Як виглядає гарна гуманна школа?". Педагоги різних країн визнали, що гарну школу, яка забезпечує відповідний сьогоденню соціально-педагогічний ефект, характеризує, перш за все, єдність дій і широкі комунікації між всіма її структурними елементами, її відрізняє відсутність всякого тиску і насильства над дитиною (ніякої селекції, кількісних оцінок, стресових ситуацій тощо). Перебування в школі має не "урізати", а "збагачувати" дитинство. В школі не повинно бути ніяких конфліктів між учителем і учнем. Партнерство, демократичний стиль і норми людяних стосунків визначаються органічною частиною всієї педагогічної роботи в школі. Замість одноманітності і обов'язковості для учнів має існувати свобода вибору. Школа повинна пропонувати різні програми профорієнтації. Гарній, гуманній школі притаманні оптимістичний настрій, загальна атмосфера, для якої характерна радість, спрямування на надання допомоги, терпимість, тісні контакти з батьками і соціальним середовищем. Такій школі слід широко застосовувати демократичні принципи: самоврядування, самовиховання, виховання в дусі спільності, соціальної відповідальності тощо.
Сучасними зарубіжними концепціями соціального виховання в школі є "інтегрований розвиток компетентності" (Швеція, США), холістичної школи (ФРН), виховного середовища (Франція), "освіта на службі миру" (Норвегія). Коротко зупинимося на кожній [29].
Концепція "інтегрованого розвитку компетентності" запропонована шведськими вченими В.Чінапахом і Я.-І.Льофстедтом, а також американцем Г.Вайлером (Перспективн. Вопросы образования. - 1990. -№ 1). Поняття "компетентності" не обмежується сумою знань, що людина одержує в системі формальної освіти. Задля досягнення ефективності освіти ці знання мають бути пов'язані з більш широкою сукупністю знань, вмінь, ставлень, що насуваються поза системою формальної освіти. До сфер, що розвивають компетентність людини відносять суспільно-корисну працю, сферу піклування про здоров'я, культуру, політику, навколишнє середовище, екологію, світ.
Засобами формування такої компетентності вважають: загальну освіту, професійну підготовку, навчання без відриву від роботи, виховання в родині, общинний розвиток, засоби масової інформації, культурно-освітні наклади; всі види діяльності людини, що сприяють виконанню індивідом його активної громадянської ролі. На думку вчених, такий крок приведе до більш інтегрованої освітньої політики, покликаної служити інтересам індивіда і суспільства майбутнього.
Окремі соціальні сфери, що сприяють формуванню компетенції людини, розглядаються не як ізольовані "сектори", а як частина глобальної стратегії всебічного розвитку компетентності людини і людських ресурсів у широкому смислі. Організація навчально-виховного процесу з позиції інтегрованого розвитку компетентності потребує встановлення багатьох зв'язків між школою, окремими класами, з одного боку, і закладами, людьми, діяльність яких має відношення до тих чи інших областей компетенції, з іншої. Наприклад, в сфері культури - зв'язки з театрами, акторами, іншими діячами мистецтв, в сфері політики - з політичними партіями і представниками державної влади; в сфері праці - з робітниками підприємств тощо. Нові навчальні програми мають будуватися, виходячи з нової концепції взаємовідносин школи з іншими суспшьними структурами в рамках стратегії розвитку компетенції людини. При цьому знання і навички не слід штучно дрібнити на "уроки". Змінюється і функція вчителя. Він має бути не лише людиною, яка передає знання і навички, але й активним посередником між учнями і ситуаціями, в яких актуалізується і находить практичне застосування той чи інший вид компетентності. Автори вважають, що така взаємодія дозволяє учням набувати знань, навичок, формувати ставлення в реальних життєвих ситуаціях, а інтеграція теорії і практики буде дуже корисна з усіх точок зору [29, с.23-25]. Отже, ця концепція намагається через школу інтегрувати зусилля суспільства в цілеспрямованій соціалізації нової генерації.
Модель "цілісної шкоди" грунтується на обов'язковій гуманізації шкільного середовища. Вчені вважають, що школа повинна стати місцем, соціальний і духовний клімат якого сприяє самореалізащї кожного, розвиває готовність до участі в створенні гуманного, демократичного суспільства. Для цього потрібно привести у відповідність до визначених цілей і зміст, і форми, і засоби педагогічного впливу на учнів. Автори обґрунтовують потребу пов'язати педагогічну діяльність з динамічним холістичним (холіз-ма - грец. Ьоіаз - ціле) процесом розвитку природи, її принципами самоорганізації.
За навчально-виховну мету концепція "цілісної школи" передбачає підготовку дітей до життя у відкритому, цілісному світі, формування інтелігентного і відповідального ставлення кожного до самого себе, оточуючих людей і природи. Особливо підкреслюється необхідність підготовки дітей до майбутнього життя. Оскільки ніхто не знає, яким воно буде, то сьогодні не зовсім реалістично готувати молодь в основному до
Loading...

 
 

Цікаве