WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Соціально-педагогічна діяльність у закладах освіти (пошукова робота) - Реферат

Соціально-педагогічна діяльність у закладах освіти (пошукова робота) - Реферат


Пошукова робота
Соціально-педагогічна діяльність у закладах освіти
Освітні заклади спеціально створюються для забезпечення реалізації суспільного ідеалу особистості, провідних соціальних груп, для репродукції та розвитку суспільства. Система освітніх закладів будь-якої країни є провідним фактором соціалізації, зокрема соціального виховання. Головною метою системи навчально-виховних закладів освіти є адаптація до існуючих цінностей культури суспільства, окремих його груп. Проте при орієнтації країни на внутрішній розвиток адаптація відбувається таким чином, що вона не гальмує, а навпаки забезпечує підвалини для індивідуалізації (процес формування неповторних, унікальних рис) особистості, групи. Тому структура, організація, зміст соціально-педагогічної діяльності у системі освітніх закладів залежить від відповідних провідних соціальних цінностей суспільства.
В країнах, де домінують трансцендентні (позаосвітні, не досяжні для пізнання, як правило, релігійні) цінності і соціоцентричні (цінності окремих об'єднаних за ознаками раси, статі, національності, соціального положення, соціальних груп тощо) [2; 18], освітні системи часто-густо централізовані, тому що держави намагаються їх контролювати через жорстку регламентацію діяльності освітніх закладів та обмежувати напрями, зміст і рівень розвитку людини, окремих груп. Тут превалюють адаптаційні та інтеграційні процеси цілеспрямованої соціалізації, оскільки "поверненням до минулого" держава намагається "законсервувати" соціально-економічний устрій суспільства. Прикладом можуть бути освітянські системи Давнього Китаю, Радянського Союзу, сучасних мусульманських країн - Ірану, Іраку тощо.
У разі домінування антропоцентричних цінностей (система цінностей, де найвищою цінністю є людина, її індивідуальність) країна через освітні заклади створює умови для індивідуалізації людини, розкриття і реалізації її життєвих сил, творчого потенціалу, які є фундаментом подальшого розвитку суспільства. Але перевага індивідуалізації в процесі соціалізації може створювати умови для формування хибного відчуття незалежності людини від суспільства, що призводить до підсилення центробіжних сил в ньому та до втрати незалежності (як це відбувалося в Давній Греції) і, звісно, до погіршення умов соціалізації людини.
В країнах, що мають за мету поступовий всебічний розвиток суспільства і людини, процеси соціалізації (адаптація, інтеграція та індивідуалізація), як і найкраща з перелічених систем цінностей, мають бути гармонізовані, щоб створити умови для засвоєння всіма членами суспільства надбань матеріальної і духовної культури (етнічної, суспільної, світової) і вже на цих засадах створювати нове, унікальне, що розширює горизонт культури людини, суспільства, людства. Такі розвинуті країни, як: СІНА, Німеччина, Великобританія намагаються сьогодні гармонізувати процес соціалізації, створити такі умови соціального виховання, які забезпечили б розвиток одиничного, особливого і загального через систему освітніх закладів. Однак, в кожній країні є позитивні і негативні сторони діяльності освітянських систем, та й в будь-якому суспільстві мова може вестися тільки про перевагу окремих цінностей при існуванні інших.
Найбільше ускладнено соціальне виховання у освітніх закладах країн, що перебувають у стані соціально-економічного перехідного періоду, оскільки їх суспільства від одних соціальних цінностей вже відмовилися, а інші ще не стали реальністю соціального буття. Проте саме для цих країн, до яких належить і Україна, соціальне виховання через систему освітніх закладів є найважливішим, оскільки перебудова виховання в освітянській системі може стати знаряддям прискорення переходу суспільства до нових цінностей і стабілізації суспільного розвитку.
Соціально-педагогічна діяльність в закладах освіти здійснюється, за Статтею 22 Закону України "Про освіту", через соціально-педагогічний патронаж. "Соціально-педагогічний патронаж у системі освіти сприяє взаємодії закладів освіти, сім'ї і суспільства у вихованні дітей, їх адаптації до умов соціального середовища, забезпечує консультативну допомогу батькам, особам, які їх замінюють. Педагогічний патронаж здійснюється соціальними педагогами. За своїм статусом соціальні педагоги належать до педагогічних працівників" [7].
Провідна роль закладів освіти у соціально-педагогічній діяльності суспільства полягає у безпосередньому зосередженні їх на досягненні ідеалу соціального виховання країни: стосовно особистості - "гармонійно розвинутої, високоосвіченої, соціальне активної й національно свідомої людини, що наділена глибокою громадянською відповідальністю, високими духовними якостями, родинними й патріотичними почуттями, є носієм кращих надбань національної та світової культури, здатна до саморозвитку і самовдосконалення" [10], стосовно суспільства - "консолідація українського народу в українську політичну націю, яка прагне жити у співдружності з усіма народами і державами світу"[ 18], та на здійсненні його мети -"набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури міжнаціо-нальних взаємин, формування у молоді, незалежно від національної приналежності, рис громадянина Української держави, розвиненої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури" 110]. Національна доктрина розвитку освіти України у XXI ст. значно розширила основну мету української системи освіти: "створити умови для розвитку та самореалізації кожної особистості як громадянина України, формувати покоління, здатні навчатися впродовж життя, створювати й розвивати цінності громадянського суспільства"[18].
"Концепція виховання у національній системі освіти" визначає загальну для усіх освітніх закладів систему виховних завдань:
" забезпечення умов для самореалізації особистості відповідно до її здібностей, суспільних та власних інтересів;
" відхід від уніфікації в процесі виховання, від "усередненого" виховання;
" формування національної свідомості і людської гідності, любові до рідної землі, родини, свого народу, бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захищати;
" виховання правової культури: поваги до Конституції, законодавства України, державної символіки, знання та дотримання законів;
" забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, старших, культури та історії рідного народу;
" формування мовної культури, вміння володіти українською мовою та вживати її;
" виховання духовної культури особистості та створення умов для вільного формування власної світоглядної позиції;
" утвердження принципів загальнолюдської моралі і правди, справедливості, милосердя, патріотизму, доброти, толерантності, працелюбності та інших доброчинностей;
" формування почуття господаря й господарської відповідальності, підприємництва та ініціативи, підготовка дітей до життя в
Loading...

 
 

Цікаве