WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Словник-хрестоматія педагогічних понять. Загальні основи педагогіки, теорія виховання, дидактика, школознавство - Реферат

Словник-хрестоматія педагогічних понять. Загальні основи педагогіки, теорія виховання, дидактика, школознавство - Реферат

посібник. - Харків, 2002. - С. 15).
Диференційний підхід * поділ учнів у процесі навчання і виховання на мікрогрупи за однорідними критеріями: навчально-діяльнісними (успішність, сумлінність), поведінковими (зразковою, незадовільною), соціальними умовами (матеріальна забезпеченість, наявність сімейних умов для виховання), іншими, локальнішими ознаками для проведення дослідно-експериментальної роботи (Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія: Навч. посібник. - К., 1995. - С.91).
Діяльнісний підхід * полягає в тому, що в результаті навчання той, кого навчають, здобуває знання, необхідні для оволодіння професійними уміннями (практичними і дослідницькими), що задані цілями навчання (Чернилевский Д.В. Дидактические технологии в высшей школе. - М., 2002. - С. 416);
* висування діяльності як головного фактора єдності свідомості, поведінки і ставлення до праці; коли учнем здійснюється певна система видів діяльності (навчальна, суспільно-трудова, ігрова, естетична, спортивна, індивідуально-спрямована, ціннісно-орієнтаційна). Саме через діяльність учень вступає у стосунки з педагогами, а педагоги, в свою чергу, виховують його через свою діяльність, через керівництво його діяльністю. Виробляється в діяльнісному підході єдність свідомості і поведінки (Галузинський В.М., Євтух М.Б. Педагогіка: теорія та історія: Навч. посібник. - К., 1995. - С.90-91);
* тільки включаючи людину, яка росте, у різноманітні види діяльності по оволодінню суспільним досвідом та вміло стимулюючи її активність у цій діяльності можна здійснювати виховання (Харламов И. Ф. Педагогика. -М., 1990. - С.83).
* спрямований на те, щоб організувати діяльність суб'єкта, в якій він був би активним, суб'єктом пізнання, праці, спілкування, свого розвитку (Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання. Навч. посібник.- Харків, 2002. - С. 15).
Діяльнісно-особистісна концепція * стверджує, що дієвим виховання є лише тоді, коли дитина включається в різноманітні види діяльності і оволодіває суспільним досвідом завдяки ефективному стимулюванню педагогом її активності в цій діяльності (Гончаренко С. Український педагогічний словник.-К., 1997.-С.318).
Етнопедагогічннй підхід * Індивід живе в конкретному соціокультурному середовищі, належить до певного етносу, тому виховання повинно спиратись на національні традиції народу, його культуру, звичаї, навички при проектуванні й організації педагогічного процесу (Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання. Навч. посібник. -Харків, 2002, С. 15).
Індивідуальний підхід * пристосування форм та методів педагогічного впливу до індивідуальних особливостей школярів для того, щоб забезпечити запроектований рівень розвитку особистості... заснований на глибокому знанні рис особистості та умов життя (Подласый И.П. Педагогика. -М, 1996.-С. 139);
* урахування в процесі виховання особливостей кожного учня на основі його психолого-педагогічного вивчення, прогнозування його розвитку і здійснення певної виховної програми (Галузинский В.М. Индивидуальный подход в воспитании учащихся. - К., 1982).
Комплексний підхід * розгляд групи явищ у сукупності (Смирнов В.И. Общая педагогика в тезисах, дефинициях, иллюстрациях. - М, 1999. -С.66);
* вимагає органічного "зрощування" всіх видів діяльності, їх впливу в єдиному процесі; ... комплексність позначає єдність цілей, завдань, змісту, методів та форм виховного впливу та взаємодії. Гостра необхідність у такому підході виникла в зв'язку з тим, що процес виховання в останні десятиріччя фактично розглядався як сума окремих процесів, що входять до його структури... окрім того, наголошувалося на формуванні не цілісної особистості, а окремих її якостей (Подласый И.П. Педагогика. - М, 1996. - С.580, 575);
* урахування ідеологічних, техніко-економічних, організаційних та інших факторів; цілісність та гармонійність виховних впливів, вияв основних складових цілісності, розкриття та використання закономірних зв'язків та відносин між ними, їх гармонізація (Раченко И.П. Принципы научной организации педагогического труда. - К, 1989. - С. 139);
* забезпечує: цілісну систему виховних завдань, єдність усіх сторін виховання, комплексне застосування різних форм та методів виховання, всебічний аналіз отриманих результатів (Педагогика / Под ред. Ю.К. Бабанского. -М., 1983.-С.286);
* різновид системного й структурного підходів, але відрізняється від них тим, що об'єднує (комплектує) різнорідні фактори, які мають значення для виховання: а) єдність цілей і напрямів виховного впливу; б) врахування у вихованні техніко-економічних, організаційних, ідеологічних і соціальних факторів суспільного життя, які впливають на виховання; в) поліпшення планування й координації роботи всіх ланок, що займаються вихованням; г) охоплення виховним впливом усього населення, включаючи батьків; г) включення виховного впливу в соціальну практику; д) постійна перевірка виховних зусиль та їх ефективності (Смирнов Г.Л. К вопросу о комплексном подходе к воспитанию //Сов. педагогика. -1976. - № 12. - С.4-12).
Культурологічний підхід * має в своїй основі аксіологію - вчення про цінності. Людина розвивається шляхом освоєння нею культури як системи цінностей, одночасно стає творцем нових елементів культури, тобто відбувається становлення індивіду як творчої особистості (Лозова В.І., Троцко Г.В. Теоретичні основи виховання і навчання. Навч. посібник. -Харків, 2002. -С 15).
Особистісний підхід * послідовне ставлення педагога до вихованця як до особистості, як до свідомого відповідального суб'єкта власного розвитку і як до суб'єкті виховної взаємодії (Морева Н.А. Педагогика среднего профессионального образования. - М, 2001. - С. 128).
* послідовне ставлення педагога до вихованця як до особистості, як до o самосвідомого відповідального суб'єкта освітнього процесу. Ця ідея розробляється вітчизняними вченими з початку 80-х рр. XX ст. у зв'язку з трактуванням освіти як суб'єкт-суб'єктного процесу (Педагогические технологии /Под ред. В.С. Кукушкина. - Ростов-н/Д., 2002. - С 309).
* послідовне ставлення педагога до вихованця як до особистості, як до самостійного відповідального суб'єкта власного розвитку та суб'єкта виховної взаємодії(Российская педагогическая энциклопедия. Т.1. - М, 1993. -С. 522);
* опора на особистісні якості... Особистісний підхід зобов'язує вихователів будувати виховний процес із урахуванням провідних особистісних якостей - спрямованості особистості, її життєвих планів та ціннісних орієнтацій, спиратися на вікові та індивідуальні особливості вихованців (Подласый И.П. Педагогика. - М., 1996. - С.478, 482).
* вимагає визнання особистості як продукту суспільно-історичного розвитку, носія культури, її унікальності, інтелектуальної і моральної свободи, права на повагу, що передбачає опору у вихованні на природний процес саморозвитку здібностей, творчого потенціалу, самовизначення, самореалізацію, самоутвердження, створення для цього відповідних умов (Лозова В. І., Троцко Г.В. Теоретичні основи
Loading...

 
 

Цікаве