WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Методика викладання української мови з використанням народних казок (напуковий реферат) - Реферат

Методика викладання української мови з використанням народних казок (напуковий реферат) - Реферат

зрозуміли діти сюжетну канву твору і змальованих картин.
б) У роботі над казкою широко застосовуються прийоми інсценізації й драматизації. Інсценізація - це переробка будь-якого твору для сцени або кіно. Можна пропонувати учням інсценізувати казку. Під драматизацією розуміють передачу подій, розказаних у прозовому чи віршованому творі, у драматичній формі, тобто в особах. Яскравим вираженням творчої активності дитячого колективу в процесі роботи над казкою є ігри-драматизації. Учні дістають певні рол! казкових персонажів, перевтілюються в ці образи і таким чином відтворюють сюжет казки. Драматизовані ігри справляють на молодших школярів величезне враження. Гра-драматизація саме й цікава тим, що в ній активну участь беруть діти, виявляється їхня творча індивідуальність. І чим виразніше розкриваються риси особистості дитини, тим більший інтерес виникає у неї до цієї гри. Тому не слід обмежувати творчу активність дітей, їхнє власне тлумачення казки, бажання вносити корективи у манеру рухів дійових осіб, їхню мову тощо. Важливо, щоб учні вільно, невимушене відтворювали сюжет казки, передавали і! народний колорит.
в) Багато казок екранізовано, і вчитель у роботі з дітьми може використати діафільми. Проте не варто ознайомлювати дітей з новою казкою за допомогою діафільму. Зорові подразники настільки сильно привертають увагу дітей, що вони не сприймають казку як витвір словесного мистецтва. При повторному слуханні діафільм збагатить і поглибить уже засвоєне новими деталями, уточнить уявлення школярів про зовнішній вигляд персонажів. Добре при цьому залучити дітей до розповіді про окремі кадри.
На допомогу вчителям початкових класів створені комплекти картин "Казки малятам". Яскраві барвисті картини не лише ілюструють тексти казок, а й доповнюють їх, дають образно-наочне уявлення про казкових героїв, допомагають глибше пізнати їхні характери, відтворюють красу навколишньої природи, їм притаманні простота і гармонія малюнка, поетичність композицій. Зорові образи створені картинами, легко запам'ятовуються і надовго залишаються в пам'яті. Вони викликають у дітей певні емоції, сприяють яскравості сприймання життя.
"Казка невіддільна від краси, сприяє розвиткові естетичних почуттів, без яких неможливе, благородство душі, щира чуйність до людського нещастя, горя, страждань. Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем". Казки вчать дітей відрізняти хороше від поганого, поважати добро, правду і боротися зі злом, кривдою. Літи люблять казки, захоплюються їхнім красивим кінцем і благородними вчинками казкових героїв.
Спираючись на запас дитячих почуттів і уявлень, учитель повинен організувати роботу над картинами так, щоб діти перенеслись у казковий світ і сприймали казку як все живе, реально існуюче, його завдання полягає не лише в тому, щоб пояснити в бесіді зміст картин, а й викликати відповідне ставлення до них, домогтися, щоб діти зрозуміли, в міру своїх можливостей, засоби, за допомогою яких художник передає свої думки і почуття. Розвиток в учнів естетичних суджень, спочатку елементарних і неповних, - справа складна, але необхідна.
Для того щоб діти повніше відчули своєрідність живописного твору, до нього варто повертатись не один раз. Повторне сприймання художнього твору і картин до нього принесе дітям радість нових власних відкриттів.
Робота з картинами пов'язана з читанням т переказуванням казок і передбачає різноманітні ті види: підбір із тексту казки підпису до картини; пригадування епізодів, зображених на картині; переказ казки за серією картин; складання речень; здатність міркувати над побаченим, співпереживати, відчувати прекрасне допоможе дитині полюбити книгу, живопис, музику.
Комплект картин "Казки малятам" призначений для використання на уроках читання і розвитку мовлення, а також на уроках позакласного читання.
У методичних посібниках засуджується намагання окремих клас оводі в зводити характеристику казки до вказівки, що, мовляв, казкові паді і видумані.
Для цього 8 підстави. Практика переконує, що умовність казки діти самі відчувають. Вона їм подобається. Вони і в класі ладні грати в придуманих казкових героїв. Т це треба всіляко підтримувати. Текст багатьох казок піддається прочитуванню в особах. Методика рекомендує вчителеві скористатися цією можливістю: учні залучаються до діалогу.
У процесі такої зацікавленої роботи дітей над казкою створюються сприятливі умови для розкриття перед ними особливостей цього виду народної творчості. Вони ще раз переконуються, що казка - це розповідь про якусь незвичну подію. В її основі -видумка, фантазія, адже насправді звірі не розмовляють, а в казках вони користуються людською мовою. Проте дітей це не бентежить. Навпаки, вони цікавляться казкою саме тому, що в ній звірі живуть і розмовляють зрозумілою мовою.
Діти усвідомлюють, що в житті вовк і лисиця не дружать, а в казці вони - нерозлучні друзі. Це й переконує в тому, що казки з участю звірів - фантастичні. Поряд із звірами у казках діють явища природи: Зима, Мороз, Сонце та інші. А це хіба не фантастика? І все ж не дивуються цьому. Сприймають це як можливе, до того ж захоплено. Тому досить часто вдаються до власного фантазування - створення казок про звірів, а то й про навколишні предмети: столи, стільці, книжки, зошити. Завдання вчителя - всіляко заохочувати учнів до написання казок.
У меморіальному музеї у Павлиші, де працював В.О.Сухомлинський, зберігається 80 томів казок, написаних учнями. Видатний вчитель вважав, що створення казок - не розвага, а засіб розумового й естетичного розвитку дітей.
Говорячи про сприймання казки дітьми, варто вказати на те, що діти молодшого віку свідомо сприймають умовність казки, а тому чітко відрізняють фантазію від реальності. До фантазії вони ставляться як до гри.
Отже, казкову ситуацію вони сприймають як гру. Тому немає потребиповторювати відоме їм і підкреслювати, що казковий сюжет видуманий. У казці йдеться про добро і зло, про погане і гарне. Дитяча увага повинна бути зосереджена на цих моральних і людських категоріях, а не на розвічанні незвичності казкових ситуацій. І ще одна обставина застерігає вчителя від загострення уваги дітей на фантастичній основі казки. Це - наявність у читанках казок, сюжет яких мало схожий на Фантастику, незвичність. Немає потреби ці дані одразу подавати учням початкових класів, тим більше першокласникам, їм достатньо того, що фантастичність цього жанру вони зрозуміють на казках про звірів, явищах природи. Коли ж за програмою дійде черга до вивчення казок про людей, учитель зверне увагу дітей на та, що героями казки можуть бути й люди. Але і в цьому випадку лишається фантастичність оповіді.
З часом вчитель назве дітям інші ознаки казки: казки бувають народні й авторські, тобто написані одним казкарем.
На третьому році навчання увагу учнів можна привернути до особливостей будови казки. Безперечно, кожна казка побудована по-своєму. Однак у казці як своєрідному жанрі є й певні закономірності, за якими ведеться виклад. На них треба вказати. Навіть учні І і 2 класів легко схоплюють, що зачин казки відкривається переважно словами: "Жив-був", чи "Жили-були". Нехай і діти саме так починають вигадані ними казки.
Шкільна практика показує, що учні без труднощів усвідомлюють одну з важливих особливостей багатьох казок - повторення однотипних дій чи ситуації. Повторюючи їх, автор казки досягає послідовного розгортання подій.
Не всі, звичайно, казки грунтуються саме на таких засадах розгортання подій. Але у
Loading...

 
 

Цікаве