WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Методика викладання української мови з використанням народних казок (напуковий реферат) - Реферат

Методика викладання української мови з використанням народних казок (напуковий реферат) - Реферат


Науковий реферат
Методика викладання української мови з використанням народних казок
Оповідаючи про пригоди чотириногих і пернатих персонажів, така казка, за висловом І.Я.Франка, "підморгує однією бровою на людей".
Для малих дітей найдоступніші повчально-розважальні казки про тварин, що дозволяють їм самим легко зробити висновки про те, що добре, а що погано. З таких казок, як "Котик і Півник", "Пан Коцький", "Коза-дереза", "Колобок", постають перед малятами різні характери тварин, що розкриваються у тих чи Інших життєвих ситуаціях. Довірливий, не дуже розумний Півник, сповнений власної гідності, а насправді боягуз пан Коцький, хижа брехлива Коза, хвалько Колобок та інші зразу розгадуються дітьми, і у них виникає доброзичливе або осудливе ставлення до цих персонажів.
Серед повчально-розважальних казок виділяються так звані кумулятивні, або докучливі. Побудовані переважно на діалогах, що є важливим засобом характеристики персонажа, за цікавим принципом введення все нових осіб, що включаються в розмову і беруть участь у подіях, ці казки не мають такого динамічного сюжету, як більшість інших. Тут дія через постійне повторення основних подій твору розгортається навіть уповільнено /"Колобок", "Рукавичка"/. Дітей вони приваблюють ситуативною різноманітністю, в основі якої рух - мишка біжить, жаба плигає, вовк суне, колобок котиться - і постійне поповнення колективу. Самохарактеристика, що дається влучними епітетами-прикладками: мишка-шкряботушка, жабка-скрекотушка, зайчик-побігайчик, лисичка-сестричка і т.д.; звуконаслідування голосу тварин: хро-хро-хро /кабан/, гав-гав-гав /собака/ допомагають дітям уявити кожну тварину /"Рукавичка"/.
Немає такого аспекту виховання, який би не відбився у казці. Але найчастіше йдеться про те, яка велика користь і насолода буває від праці, що добре, а що погано. Не раз в таких казках, як зрештою і в народних трудових пісеньках для дітей, деталізується процес праці, що в засобом моральної оцінки персонажів.
Наприклад, у казці "Колосок" мишенят звали Круть і Верть, бо вони тільки крутились-вертілись, півника - Голосисте Горлечко. На світанку півник будив усіх піснею, а потім брався до роботи. І ось Півник знайшов колосок. Знайдений колосок потрібно було обмолотити, із зерна намолоти борошна, замісити тісто, спекти пиріжки. Ліниві, легковажні мишки знали одне: "Тільки не я, тільки не я". "Немає за що таких ледарів пирогами пригощати", - резюмує казка. Працьовитість завжди нагороджується - така мораль казки. За цим стоїть народна мудрість: "Хто не робить, той не їсть". Читаючи що казку, діти розуміють, що праця збагачує ниття людини. Водночас вони дізнаються, який довгий шлях проходить ота маленька паляничка, перш, ніж потрапить до нас на стіл.
У казки про тварин не раз включаються пісеньки, віршовані імпровізації /співає, викликаючи півника з хати, лисичка; співає котик біля лисиччиних воріт/ - вони відповідають духові дитячого фольклору. В такій казці, як "Коза-дереза", пісеньки виступають засобом характеристики персонажів. У переплетінні прозового і віршованого тексту бачиться естетичне чуття, педагогічний хист народу, який свідомо драматизував матеріал казки, надавай йому рис сценічності, ігрового характеру.
Своєрідної поетичності казкам надають часті повтори одних і тих стилістичних формул. Казки про тварин не раз мають цікавий пригодницький сюжет. Вони подобаються дітям своєю незвичайністю, неподібністю до того, що вони знають про справжніх птахів і звірів. Щасливі кінцівки їх відповідають життєрадісності школярів. У казках про тварин багато гумору. Ця прекрасна якість розвиває в учнів почуття реального й просто розважає їх.
В початкових класах школяр і знайомляться з такими казками про тварин: "Вовк та козенята", "Лисиця та їжак", "Кіт і пес", "Дружні звірі", "Вовк та олень", "Півень, собака й лисиця". /див. Додаток 1/
Чарівні казки, як і художні твори письменників з фантастичними сюжетами і образами, мають на дітей незвичайний вплив - на їхню уяву і на розвиток поетичного мислення, мови. Дітей захоплюють чудесні перетворення, карколомний розвиток подій, величезні можливості героїв - долати простір, перемагати труднощі. А що головним персонажем виступає часто не найсильніший, найбільший, а буває, що зовсім юний герой, то все це створює у казці атмосферу, сповнену животрепетного, радісного відчуття сили, доброти, сміливості, незламності.
Позитивний образ чарівних казок багатоликий. За зовнішнім виглядом, походженням, за всією своєю біографією він незвичайний. Це Котигорошко, Чабанець, Кирило Кожум'яка. Чимало героїв чарівних казок є втіленням могутніх сил і явищ природи, наприклад, Вернидуб, Вернигора, Крутивус - добрі помічники позитивного персонажа /"Летючий корабель"/. У чарівних казках особливо відчувається глибокий водорозділ між позитивними і негативними персонажами. Відповідно до способу життя і поведінки їм дістається нагорода і покарання. Герої зазнають незвичайних пригод, які не раз приводять їх до смерті, але живуща і цілюща вода повертає життя, молодильні яблука - силу ї молодість, кінь-добротворець здатний не лише захистити, а й здобути для свого володаря бажану перемогу"
У чарівних казках багато перетворень - живі істоти можуть переходити в цих казках в зовсім інший органічний стан /стати жабою, конем, криницею/. У цьому знайшли відображення анімалістичні погляди наших предків, що згодом завдяки трудовій діяльності людини, пізнанню нею світу перетворилися в поетичні образи, фантастичні оповіді.
Характери героїв виявляються, як правило, в двобої з темними силами. Могутні змії, відьми, Ох, Гайгай - усі вони зазнають неминучої поразки, бо справедливість не на їхньому боці. Проти них виступають юнаки, наділені або неймовірною силою, або надзвичайним розумом, хоробрістю, юнаки, яким допомагають і рідна земля, ї товариші, наречені, добрі бабусі й дідусі, здатні творити чудеса, і звірі, вдячні за порятунок, ? різні чудо-предмети.
У чарівних казках переважають гострі конфлікти, що виникають між позитивними й негативними персонажами і приводять до змагання не на життя, а на смерть. Звідси і особливості сюжету такої казки, *? композиційної побудови. Починається вона як правило, із зав'язки, що програмує конфлікт і з якої стає зрозумілим, які важкі випробування чекають героя на обраному шляху. А герой ставить перед собою небуденні завдання - визволити з неволі прекрасну невільничку, сестру, матір, знищити небезпечного ворога, смерть якого захована на дні океану чи в якійсь тварині, речі. Гіперболізація позитивного персонажа, його вчинків, результатів діяльності - основний засіб характеристики: якщо сила, то колосальна, якщо розум - великий. Найвищими є моральні якості, серед яких виділяється самовідданість і готовність до самопожертви. Деколи герой піднімається до високого обов'язку захистити свою кратну перед нашестям лютого ворога /"Кирило Кожум'яка"/.
Сюжет фантастичних казок більш напружений, ніж у казках про звірів. Пригоди героївмають не раз для них трагічні наслідки. Все це, а особливо наявність злих сил, уособлених здебільшого у фантастичних образах потвор - зміїв-смертоносців, бабів-яг, диктує потребу суворого відбору казок цього типу, зокрема для учнів початкових класів.
УЧНІ початкових класів знайомляться із такими фантастичними казками, як "Телесик", "Котигорошко", "Ох", "Солом'яний бичок", "Кривенька качечка", "Кирило Кожум'яка", "Летючий корабель". /Див. Додаток 2/.
Казка "Телесик" давня за походженням, але за винятком окремих реалій побуту
Loading...

 
 

Цікаве