WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Веселий ярмарок (ознайомлення дітей з традицією ярмаркування українського народу) - Сценарій

Веселий ярмарок (ознайомлення дітей з традицією ярмаркування українського народу) - Сценарій

купувать, купувать. Двічі
* Вірш Степана Руданського "Добре торгувалось"
Чи в Києві, чи в Полтаві,
Чи в самій столиці
З мазницею чумак ходить
Помежи крамниці:
І в крамницях, куди глянеш,
Сріблом-злотом сяє,
А йому-то і байдуже:
Він дьогтю питає!
Реготять купці дурнії,
А він тільки сплюне
Та й до другої крамниці,
Багатшої, суне.
В найбагатшій крамниці
Два купці сиділо,
1 туди чумак заходить
З мазницею сміло:
"Добрий день вам, добрі люди!"
Та й зачав питати,
Чи нема у них, принаймні,
Дьогтю де продати.
"Нєту, нєту!" - купці кажуть
Та й, шельми, сміються:
"Здесь не дьоготь - только дурні
Адні продаються!"
"То нівроку ж, - чумак каже, -
Добре торгувалось,
Що й но два вас таких гарних
На продаж осталось".
Ідучи з покупцями від лотка до лотка, вчитель-ведучий скеровує торги так, що вони супроводжуються номерами художньої самодіяльності.
Звучить весела українська музика. На бутафорному возі, "завантаженому овочами" (діти в костюмах овочів), на ярмарок їде Явтух. Відбувається діалог .між: дітьми-покупцями і Явтухом (як в українській народній пісні "Да куди їдеш, Явтуше").
Діти: Да куди їдеш, Явтуше?
Да куди їдеш, наш друже?
Явтух: Не скажу!
Діти: Да коли ж твоя та добрая ласка,
То й скажеш!
Явтух: На базар!
Діти: Ой, що везеш, Явтуше?
Ой, що везеш, наш друже?
Явтух: Не скажу!
Діти: Да коли твоя та добрая ласка,
То й скажеш!
Явтух: Груші!
Діти: Ой, дай же нам, Явтуше!
Ой, дай же нам, наш друже!
Явтух: Не дам!
Діти: Да коли твоя та добрая ласка,
То й даси!
Явтух: Візьміть ось гниленьку!
Учитель: А що ще є на твоєму возі, Явтуше?
Явтух: Не скажу, а як діти відгадають - покажу.
Явтух загадує дітям загадки про овочі.
" Стоїть пані чепуриста, бо вдягла сорочок триста. (Капуста.)
" Сидить дівчина в коморі, а коса її надворі. (Морква.)
" Товстий Гнат
При землі не впізнають,
А як вирвеш, борщик звариш,
Тоді й похвалиш. (Буряк.)
" Без рук, без ніг, а виліз на пліт. (Гарбуз.)
" Сидить Марушка в семи кожушках,
Хто її роздягає, той сльози проливає. (Цибуля.)
" На городі молода пишні коси розпліта,
У Зелені хустинки золоті хова зернинки. (Кукурудза.)
Явтух: Молодці, діти! Всі загадки відгадали! То ж дивіться, що я везу на базар продавати.
Діти -(в костюмах овочів).
Ми - з гарбузової родини,
А виростаєм - для людини!
За те нас люблять і шанують,
Що різні страви з нас готують!
Який салат без огірка?
А що за борщ без буряка?
Чи то без моркви? Без капусти?
Без нас в каструлі буде пусто!
Це правда, хлопчики й дівчатка,
Миє - і всі живуть в достатку!
Діти в костюмах овочів виконують танок під мелодію української народної пісні "Ой ти, гарний Семене"
Учитель: Погляньте, діти, хто ще завітав на наш веселий ярмарок. Поважно ступаючи, входить Омелько в солом'яному брилі, аза ним всі члени родини. Діти: Та це ж Омелько зі своєю сімейкою!
Учень: У нашого Омелечка
Невелика сімеєчка:
Тільки він та вона,
Та старий, та стара,
Та Іван та Степан,
Та Василь, та Панас,
Та той хлопець, що в нас,
Та дві дівки косаті,
Та два парубки вусаті,
Та дві Христі в намисті,
Та дві ляльки в колисці.
Он як!
Омелько: Так, у мене, Омелька,
Чималенька сімейка!
Усі хочуть їсти-пити,
Треба посуд їм купити.
Омельчиха: Купити кожному по мисці:
Великому - велику,
Меншиму - меншу
Малому - маленьку,
Найменшому - найменшу.
Бабуся: А що ж миска без ложки?
Дідусь: Доведеться купити й ложки.
Великому - велику,
Меншому - меншу,
Малому - маленьку,
Найменшому - найменшу.
Омельчиха: Та ще треба купити діткам
Сорочки та спіднички,
Чобітки і рукавички,
Звичайнісінькі шнурки,
Стрічечки і пояски.
Омелько: Ой, доведеться!
Діти: А гостинці?
Омелько: Будуть вам і гостинці, якщо покажете, як ви вмієте співати,
танцювати.
Дівчата з Омелькоаої сім "і співають українську народну пісню "Ой я, молода".
Ой я, молода, А я, молода,
На базар ходила, Окуня купила.
На базар, на базар, двічі Окуня, окуня,
На базар ходила я. Окуня купила я. двічі
Хлопці з Омельковоїродини танцюють український гопак.
Омелько: Гарні діти! Порадували тата і гостинці заробили. Ходімо купувати.
Все купивши, Омелькова родина виконує, пританцьовуючи, українську народну пісню "Як пішли ми набазар ".
Як пішли ми на базар
Ложки купувати,
Ложки мої, ложки
Ходять коло хати. двічі
Як пішли ми на базар
Миски купувати,
Миски мої, миски Двічі
Ходять коло хати.
Під веселу мелодію до залу заходять двоє дітей в костюмах білого і сірого гусей. Вони купують дитячу гармошку, а за покупку платять українською народною піснею "Веселі гуси ".
В нашої бабусі
Ой веселі гуси:
Один сірий,
Другий білий,
Ой веселі гуси. Двічі
Витягнули шиї
І шиплять, як змії:
Один сірий,
Другий білий,
І шиплять, як змії. Двічі
Мили гуси лапки
Десь біля канавки:
Один сірий,
Другий білий,
Десь біля канавки. Двічі
До залу, захекавшись, входить бабуся з лозиною в руках, а гуси, побачивши її, ховаються за лоточок.
Бабуся: Ой, лишенько мені! Десь пропали мої гуси! Діти, а чи не бачили ви їх? Може, вони до вас на ярмарок забрели? Діти: А які вони, бабусю? Бабуся: Сіренький і біленький!
Діти: Бачили, бачили! Ось вони за лоточком сховалися!
Діти продовжують співати пісеньку гусей.
Вийшли, вийшли гуси,
Кланялись бабусі:
Один сірий,
Другий білий Двічі
Кланялись бабусі!
Бабуся: А чого це ви, мої любі, аж на ярмарок забрели? Гусочка:
Гусачок купив гармошку,
Унизу дірява трошки!
Гусачок (грає на гармошці).
Ну вона ж і грати вміла,
Як старий гусак, шипіла.
Бабуся, заспокоївшись, що знайшла своїх улюблених гусей, з цікавістю оглядається на всі боки.
Бабуся: Ой, яке чудо! Та я ніби в дитинство повернулася і потрапила на справжнісінький український ярмарок!
Учитель: Ні-ні, бабусю, це ви потрапили на шкільний веселий ярмарок, а ми, готуючись до його проведення, хотіли хоч частково відродити традицію українського ярмаркування. Розкажіть нам, будь ласка, як ви колись ярмаркували.
Бабуся: Ярмарок, діти мої, для українського селянина завжди був очікуваною і бажаною подією. Як правило, великі ярмарки відбувалися в кінці літа і восени. Зібравши врожай хліба, овочів, фруктів, господар бачив, що з цього достатку можна продати, щоб прикупити щось з одежі, хатнього начиння, або поміняти товар на товар.
Ще за кілька днів господарі з синами змащували колеса возів, вистеляли їх сіном та домотканими килимами, складали товар, що мали везти на продаж.
Господині з дочками готували святковий одяг, щоб самим показатись і на інших подивитись, а, як поталанить, то й жениха знайти.
Коли наставав ярмарковий день, то шлях, що тягнувся до містечка, кипів народом, який поспішав з усіх навколишніх та далеких сіл і хуторів. Зранку, ще до сходу сонця, тягайся довжелезні валки чумаків із сіллю та рибою, їхали вози з гончарними виробами, мішками із зерном, прядивом, полотном та всякою хатньою поклажею. А поміж усім цим люди гнали худобу на продаж та несли на плечах і в руках навантажені кошики, коробки, мішки. І весь цей довгий шлях, ярмарковий майдан, тісні вулички містечка, що були наповнені величезною кількістю люду, ніби перетворювались в одне величезне чудище, що ворушилося, кричало, гоготало, гриміло, мукало, мекало, ревло, кукурікало, мінялося великою кількістю різноманітного і строкатого товару. Аж голова наморочилась, не розуміючи, куди вдатися. А скільки там було гумору, жартів, співу, танців, змагань, різноманітних витівок... Майже так, як на вашому веселому ярмарку.
Учитель: На доброму ярмарку ми побували,
Одні продавали - інші купували,
Співали, сміялись та ще й жартували,
Та про предків наших славних з шаною згадали.
Усі учасники виходять із залу, співаючи останній куплет пісні "Ой, там, на веселім базарі".
Loading...

 
 

Цікаве