WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → “Музи генія” (літературно-музична композиція про Т.Г.Шевченка) - Сценарій

“Музи генія” (літературно-музична композиція про Т.Г.Шевченка) - Сценарій

гості
Погуляти у старої,
Погуляти просто,
По-давньому, по-старому,
Од світу до світу?
А ви, мої молодії
Чорнявії діти,
Веселії дівчаточка,
І досі в старої
Танцюєте? А ти, доле!
А ти, мій покою.
Моє свято чорнобриве,
І досі меж ними
Тихо, пишно походжаєш?
І тими очима,
Аж чорними - голубими
І досі гаруєш
Людські душі? Чи ще й досі
Дивуються всує
На стан гнучкий? Свято моє!
Єдинеє свято!
Як оступлять тебе, доле,
Діточки-дівчата
Й защебечуть по своєму
Доброму звичаю,
Може, й мене ненароком
Діточки згадають.
Може, яка і про мене
Скаже яке лихо.
Усміхнися, моє серце,
Тихесенько - тихо,
Щоб ніхто і не побачив...
Тай більш нічого.
А я, доленько, в неволі
Помолюся Богу.
(Шевченко і Закревська стають поруч, але обернені спинами одне до одного, наче якась перешкода не дає їм бути разом). Читають на фоні музики.
Шевченко.
Якби зустрілися ми знову,
Чи злякалася б, чи ні?
Якеє тихеє ти слово
Тоді б промовила мені?
Закревська:
Ніякого. І не пізнала б,
А може б, потім нагадала,
Сказавши "Снилося дурній".
Шевченко:
А я зрадів би, моє диво!
Моя т доле чорнобрива.
Закревська.
Якби побачив, нагадав
Веселеє та молодеє
Колишнє лишенько лихе.
Шевченко.
Я заридав би, заридав!
І помоливсь, що не правдивим,
А сном лукавим розійшлось,
Слізьми - водою розлилось
Колишнєє святеє диво!
(Музика стихає. Шевченко й Закревська виходять).
Ведучий: А ми йдемо далі шляхами далі Кобзар. Доля готувала йому нову зустріч з жінкою, якій у листопаді 1843 Шевченко адресує такі рядки: "О добрый ангел! Молюсь й плачу перед тобою. Ты утвердила во мне веру в существование святых на земле". Ця жінка - княжна Варвара Миколаївна Рєпніна, їй було 35, коли вона познайомилась з 29-літнім Шевченком. Яготинська красуня. Розумниця з широким світоглядом, що жила молитвами і пристрастями. Нещасливиця в особистому житті, прекрасна і добра душа, овіяна серпанком великої поезії, - такою була нова знайома Шевченка, яку він зустрів в Яготині і яка одразу ж палко покохала поета.
(Під звуки вальсу входить В. Рєпніна, підходить до свого портрета, пильно придивляється, далі підходить до столу, запалює свічку, пише, замислюється.)
Відтворити тогочасну епоху допоможуть елементи костюма. У Рєпіної - довга сукня, комірець з мережива, зачіска та (реквізит - чорнильниця, перо).
Рєпніна. Я чекала його любові виглядала її, що ось завтра, ось-ось він прийде і скаже все.
- Все, Я була слабкою жінкою, яка так хотіла любові, а він... Він іноді відповідав мені теплим почуттям, але пристрасним - ніколи. (Княжна знову бере перо, пише).
Ведуча. Поет замкнувся в собі й мовчав. Сповідь княжни його збентежила. Він щиро оточив її німбом святості, готовий був молитися на неї, на цю дивну аристократку, що в її душі відкрив стільки краси. Його почуття не було тим, чим було почуття княжни до нього.
Дівчина читає вірш під музичний супровід.
У княжім домі панночка бліда
Жар серця нишком в вірші вилива,
Листок долоньки свічку затуляє.
Про що вона? Чого їй так болить
Далекий хтось, "хто під руж жом гуляє"?
Їй, панночці б - та суджений панич!
Зітхання соловейка у альтанці.
У княжім домі, в домі Рєпніних,
Невже нікого. Вартого в обранці?!
Нащо тобі за стіни кам'яні,
По вікнах тюрем лячно заглядати?
До Бога правди криком день при дні
За Україну в'ярмлену волати?!
Молилася При свічці При серця світлі...
Ведучий. З листа княгині Рєпніної до Шарля Ейнара:
Рєпніна. (читає). Шевченко здався мені простим і невибагливим. Він відразу став у нас своєю людиною. Моє обличчя було мокре від сліз і це було щастям. Це була м'яка, чаруюча, захоплююча музика. Полум'я неповторних настроїв тривожили мою душу.
У день і час від'їзду я зі сльозами кинулася йому нашию, перехрестила чоло й він вибіг із кімнати. Капніст переконаний, що я кохаю його й що я втратила голову. Я ж дуже прив'язана до нього й не перечу, що коли б я бачила з його боку кохання. Я може, відповіла б йому пристрастю. (Складає листа, вкладає в конверт).
Вернути б час, і я - Варвара,
Сумна, задумана княжна,
Я б утекла з Яготина
Аж за Урал, де, наче хмара,
Пісок підводивсь над тобою,
Де цар кривавою рукою
Вершив безбожнії діла.
Я б у задушливу казарму
Як вірна подруга, прийшла
Твоєю стала б я сестрою
І в Придніпровський рідний край
Листи б од тебе одсилала,
Я б берегла тої пісні...
Щоб чорний вітер Кос-Аралу
Не спопеляв даремно дні.
Ведуча. Велике і палке кохання до Шевченка та і залишилося для княжни Рєпніної нероздільним.
Поет не відповів на її почуття, а Варвара була б пішла і на край світу за своїм коханим. На все життя вона залишається справжнім і вірним другом, ангелом-охоронителем Тараса.
Після смерті поета, вже 60-літньою Варвара Миколаївна не соромилася відкидати сніг перед своїм московським будинком. Ще тоді нею, чарівною, граційною, з німбом легенд над шляхетною голівкою, милувалися постарілі кавалери.
Узимку 1854-1855 р. Шевченкові знов зблиснула зірка кохання - й закотилася. Йдеться про дружину коменданта Новопетровської фортеці, матір трьох дітей - Агату Уставу. Поет захопився нею безтямно, відчайдушно. А скільки і яких високих мрій було виткано в душі! Агата Ускова довго здавалася йому вищою досконалістю.
Шевченко. (Про Агату Ускову) Ця найпрекрасніша циніка для мене - справжня благодать Божа. Це одна єдина істота, якою я захоплююся аж до поезії. Отже, я більш або менш щасливий.
Що за чудова, дивна істота непорочна жінка! Це - блискуча перлина вінці творіння. Якби не це одне - єдине моєму серцю рідне, не знав би я, що з собою робити. Я покохав її високою чистою любов'ю, - всім серцем і всією вдячною моєю душею.
(Входить Агата Ускова. Зупиняється поглядом на своєму портреті).
Ускова: (стримано, дещо надмірно). Шевченко мав приємний голос, говорив гарно, плавно, особливо дуже добре читав уголос. Тарас був у нас, як у рідній сім'ї, всі його дуже любили.
Наше товариство відзначало, що в моєму портреті Шевченко благородно використав божественно-рембрандтівські світлотіні, передав в очах ніжність і материнство і просто опоетизував мене. А розчарування? Так, воно було... А як він любив прості польові квіти! (Бере зі столу ромашки, пригортає їх, виходить).
Ведучий. А розчарування відбилося, зокрема в прозових творах Шевченка.
Агафія в Матросе или в "про гулке с удовольствием и не без морали" і Агафія Ємельянівна в "Художнике" - це вона, Агата Ускова.
(Починає звучати музика).
Ведуча. Вирвавшись із осоружної фортеці, поет мріє якомога швидшепотрапити до Петербурга. Та доля на цілих п'ять місяців міцно пов'язує його з Нижнім Новгородом.
Там Шевченко освідчується в коханні 15-річній актрисі Катерині Піуновій, не зважаючи на 28 років різниці між ними. Що це було?
Loading...

 
 

Цікаве