WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → “А щоб краща була в мене хата...” (З історії української хати). - Сценарій

“А щоб краща була в мене хата...” (З історії української хати). - Сценарій

крутій горі,
Як прийду до неї. Коліном припаду 2 р.
Грудочку землі своєї до вуст прикладу.
На домашнє завдання вам було задано знайти пісні, легенд, перекази, прислів'я, загадки про хату. Давайте послухаємо учнів, які вивчили пісню про хату.
- Б.Лепкий. "Любіть свою хату"
І к.
Любіть свою хату бідну, не багату,
Тут ви бігали домами дрібними ногами 2 р.
ІІ к.
Тут ви підростали, Божий світ пізнали
Звідси вас вели за руки в школу на науку. 2 р.
ІІІ к.
Тут ваша утіха, радість і потіха,
Гей, нема-то, нема в світі, як батьківська стріха. 2р.
Вчитель: - Будиночки колись були хоч і невеликими, але теплими і чепурними, завжди вінами до сонця. Навколо хати - призьба, в теплі сонячні дні на ній, можна було відпочивати або щось робити, присушувати одяг. Обсаджувати хату мальвами, м'ятою, півниками, нагідками, квасолею. Всі дуже любили свою домівку. Хату тримали в чистоті й порядку, а допомагали в цьому діти.
На камені малювали півнів, різні квіти, а якщо з дітей хтось умів гарно малювати, то старався сам виконати цю роботу. Всі знали, що хата без малюнків - н хата, а пустка. Дбали, щоб у домі був красивий посуд. Глечики, куманці, миски були дуже яскравими (вчитель демонструє).
Гордістю кожної оселі був рушник, вишитий бабусею, мамою або сестрою (вчитель демонструє). Рушники висіли на стінах, вікнах, образах. В багатьох сім'ях рушники стали сімейною реліквією.
Діти пояснюють значення слова "реліквія".
Учень: Це річ, яку особливо шанують і зберігають як пам'ять про минуле.
ЇЇ передають із покоління в покоління.
Вчитель: Чи є сімені реліквії у ваших сім'ях? Розкажіть про них (фотографії, образи, сорочки).
Вчитель: Багато реліквій були оберегами хати. Слово "оберіг" утворилося від "берегти". Це річ, яка оберігає.
Богиню добра Берегиню, часто вирізали над дверима чи вінами, вишивали на рушниках, одязі, випалювали з глини і носили на грудях.
Вона захищала оселю, всю родину, а надто маленьких дітей від хвороб, лиха, звіра, смерті. Її уявляли в образі жінки із піднятими руками.
- А про які хатні обереги, можливо, чули ви від своїх бабусь, чи дідусів?
Учень: Крім того, що часто був реліквією вживався ще як оберіг. Він висів над вікнами і дверима. Знаки сонця, вишиті на рушникові, мали оберігати від злих духів, хвороб, нещасть.
Учениця: Вогонь здавна оберігав оселю, біля нього росли діти, він вважався священним.
Раніше біля вогню довгими зимовими вечорами збиралася родина.
Тут, біля родинного вогнища, вчили поважати свій рід, людей. бути добрими, чуйними до ближніх своїх.
Учень: Ще одним оберегом у хаті завжди був хліб. Як символ сонця він мав завжди бути на столі. З хлібом обов'язково заходили в нову хату.
Вчитель: Які ще є традиції, пов'язані х хлібом? (відповіді учнів).
Вчитель: Також вважається оберегом, вона приносить щастя в родину, тому її прибивали на порозі. Охоронцями хати вважали ластівку і лелеку. Вони приносили щастя і добробут в той дім, в якому оселилися.
Найголовнішою богинею була жінка - мати. Її називали богиня-мати. Вона була хранителькою родинного вогнища, домашнього затишку.
Вчитель: - А що ви знаєте про хатних духів, які могли оберігати хату і робити зло в ній?
Учень: Божество друге після Берегині. У домовика перетворювався шанований член родини, який помирав, але далі опікав родину, турбувався про її добробут, домашніх тварин. Він міг і жорстоко покарати, особливо тих, хто ставиться з неповагою до могил своїх предків. Домовики сидять на горищі, іноді на печі, ому треба варити їсти в двох горнятках борщ і кашу і виставляти на горище. Домовик повинен першим зайти в нову хату. Дружиною домівника була кікімора.
Вчитель: Хата не тільки житло, а й священне місце. В її інтер'єрі, в організації внутрішнього простору відбиваються богаточисленні українські народні традиції, символи, життєві правила, звичаї та обряди. Вони відбиваються в ряді прилів'їв та приказок:
Учениця: - Постав хату з лоботи, а в чужую не веди.
- Люд добрі, тепла хата, є що їсти, є де спати.
- Що хата має, тим і приймає.
- Чим хата багата, тим і рада.
- Своя хата - своя правда, своя стріха - своя втіха.
Учень. - Де будь, там будь, а свою хату не забудь.
- Де хата не метена, там дівка не плетена.
- Рушник на кілочку - хата у віночку.
- Хата господинею красна.
- У своїй хаті, й кути помагають.
- Не носи сміття під чужу хату.
Словникова робота:
Учні записують в зошити слова, з якими ознайомились на уроці.
Призьба - виступ внизу хати.
Сволок - головна балка, на яку спирається стеля, вважають символом оселі.
Покуль - парадний святий кут у хаті, де розміщували ікони.
Комин - димозабірний, пристрій над піччю.
Оберіг - предмет, що оберігає від лиха, хвороб, талісман.
Закладини - обряд, пов'язаний з оберіганням нового житла.
Вчитель: Ми здійснили невеличку подорож у давню, українську хату і побачили. Чи вона багата, які речі домашнього вжитку вона зберігала. Пам'ятаймо про них, адже вони характеризують побут нашого народу.
- Які речі домашнього вжитку були в традиційній українській родині? Які з них залишилися і понині, а про які лиш тільки довідуємось із розповідей старших людей?
Вчитель: Ви вдома, учні, мали розпитати бабусь і дідусів, якого була їхня домівка. (розповідь дітей)
Вчитель: Підберіть слова - синоніми до слова хата (оселя, господа, домівка, помешкання, отчий дім, будинок, світлиця).
Вчитель: А зараз якщо правильно розв'яжете кросворд, то отримаєте назву науки, яка вивчає явища народного побуту і культури.
1. Стоїть у куточку, підв'язане поясочком, хто його рушить, танцювати мусить (віник).
2. Без серця вродилась, людям пригодилась, дам пити - п'є, попрошу - віддає (бочка).
3. В кожній хаті я буваю, проходові заважаю (поріг).
4. Чорна труба веде з двора і дивиться в небо (комин).
5. Дзинь-дзились, дзинь-дзилинь, усіх зранку будить він (будильник).
6. Без рук, без ніг, кланяється в кожен бік (колиска).
7. Маленьке, горбате, весь дім стереже (замок).
8. Поле скляне, межі дерев'яні (вікно).
9. Що це за дорога? Вгору іде похило, що не крок, то ярок (драбина).
10. Горить стовп, а диму немає (свічка).
11. Чотири брати під одним капелюхом (стіл).
12. В лісі рубне, вдома загне, на ярмарку торгує, з жінками жартую (сито).
13. По сінях то сяк, то так, а в хат ніяк (двері).
14. Спереду горб, ззаду горб, шиї нема, а замість голови дірка (горщик).
В І Н И К
Б О Ч К А
П О Р І Г
К О М И Н
Б У Д И Л Ь Н И К
К О Л И С К А
З А М О К
В І К Н О
Д Р А Б И Н А
С В І Ч К А
С Т І Л
С И Т О
Д В Е Р І
Г О Р Щ И К
Вчитель: На завершення давайте проспіваємо пісню, в якій оспівується рідна хата.
"Душі криниця"
1) Висиха душі криниця,
І життя не було.
Якщо раз чи два на місяць
Не поїду у село.
Приспів:
Як побачу рідну хату,
Завеснію, наче цвіт.
Здраствуй мамо, здраствуй тато,
І мого дитинства цвіт.
2) Сяду з вами на порозі,
Поклонюся я землі,
Стану справжнім, як природа,
Як вечеря на столі.
Приспів:
3) І хоч так мені привітно.
Та душа щемить сама,
А ще літо, я ще літо,
А батьки уже зима.
Loading...

 
 

Цікаве