WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → “А щоб краща була в мене хата...” (З історії української хати). - Сценарій

“А щоб краща була в мене хата...” (З історії української хати). - Сценарій

хрести, які були своєрідними оберегами. На ньому записували важливі дати з життя родини, на ньому зберігали гроші, цінні папери, пахучі сухі трави.
Учень: Долівка (підлога) завжди була з червоної глини.
Якщо в хаті була дівчина, то її ззовні прикрашали малюнками квітів, якщо ж ні, то звичайним орнаментом.
Учениця: У кожній хаті були меблі, піч що і становило інтер'єр хати.
Учень: Гордістю кожної оселі була піч. Майстрував її найкращий пічник на селі. Піч - друга мати: і обігріє, нагодує, й осушить. А ще піч важлива тому, що хліб пече. Піч і комин обожнювались як захисники вогню. Вогонь був священний. Вірили, що через піч і комин здійснюється безпосередній зв'язок з небесним світом. Чорти, відьми влітали і вилітали з хати лише через комин на кочерзі, лопаті. Піч була священна. Її боялись, їй поклонялись, при ній не сварились. Сказав би, так піч хаті. Піч стояла ліворуч.
Учень: Близько печі стояли різної форми горщики, горнята, в яких варили їжу. Збоку - діжа для вимішування тіста. Біля печі - лопата для саджання хліба в піч.
У нижній частині печі містилося підпіччя куди клали рогачі, кочергу, віник та інше. Закривали під заслінкою.
Учениця: Навпроти печі оздоблювали парадний кут, який називали покуть. Це було місце для образів. Прикрашали його вишиваними рушниками, цілющим зіллям і квітами. Тут садили найпочесніших гостей, сиділи наречені.
Домашній посуд (дерев'яні ложки і миски, полумиски, кухлі, ножі) зберігався на спеціальних полицях або в миснику, що містився збоку від дверей і над ними. Тут же була і хлібна полиця.
На покуті ставили стіл - символ єдності родини, застелений скатертиною. На нього клали хліб, який накривали рушником. Біля столу розміщувалась довга дерев'яна лава, яку свята прикрашали домотканими ряднами. Стіл першим заносять до хати. На нього гріх сідати, класти шапку. Обід чи бенкет за одним столом об'єднував людей, встановлював добрі стосунки.
Учениця: Хліва від столу, здебільшого у кутку біля стіни, стояла скриня, де зберігався одяг, рушники, стрічки. Вона переходила покоління в покоління. Здавна існував звичай: дівчина, перш ніж вийти заміж має розжитися на скриню наготувати рушників для сватів, сорочок, блуз. По цьому судили й оцінювали рід, здібності нареченої. Дівчина, яка не спромоглася наготувати приданого, вважалася ледащицею, а тому матері бабусі привчали дітей до праці. В неї класи все, що було найцінніше в хаті. Прискринок був прибитий до стіни (маленька коробочка). В ньому лежали дбайливо загорнуті пакуночки, традиційні жіночі речі - коралі, брошки і т.д.
Скриню виробляли з липи, тополі, берези.
Дівчина залишаючи батьківський Бім вивозила свою скриню до хати чоловіка, де користувалась нею все життя. Щоб полотно й одяг у скрині не псувався, в прискринок клали вузлик тютюну (від молі).
Учень: Уздовж тильної стіни хати будували дерев'яний настил у рівень з пічною лежанкою, це був піл. Удень він використовувався для хатних робіт, а вночі на ньому родина спала. На свята піл застеляли килимами.
На стіні над спальним помостом часто прилаштовували жердки або вішалки для одягу. У багатьох оселях до сволока підвішувалась колиска. Майже в кожній оселі був ткацький верстат, який стояв біля вікна.
Учениця: Дуже цікавим був інтер'єр гуцульської хати.
Стіни в середині рівно обтесані, але не білені. Житло складається з двох протилежних покоїв, у яких є завжди підлога. В одному з тих покоїв (як правило на лівому боці) мешкає сам гуцул зі своєю сім'ю, а праву половину хати тримає незаселеною для гостей.
Крім начиння для приготування їжі, ліжників, на жердці і пари, образів на стіні. Печі, у спільні гуцули більше нічого не тримають. У вітальні є образи, кахлева піч. На стіні, просто на дереві, висить зброя (топірець, пістолети). У всіх хатах є залізні клямки. Вікна малі, інколи загратовані.
Усередині дому є дуже широке ліжко, посередині стіл, а довкола стін-широкі лави. До спальні прилягає комора. Там складають святкове вбрання. Перед вікнами є досить високий ганок, аби оберегти хату від снігових заметів.
Гуцули люблять своє помешкання класти на пагорбах. При виборі місця на хату враховується, що господар мав неподалік свого житла достатньо води. Тому й усі їхні оселі розташовані під стрімкими ріками або потоками.
Вчитель: - Рідна хата! Оспівана вона в піснях, прославлена у віршах, майстерно описана у творах видатних людей.
Учень: - Німецький географ, мандруючи по Україні, приємно вражений красою сіл, помешканнями, де проживають люди. Він писав про українців; Живуть у чисто вдержаних хатах, що до тебе всміхаються. Вони не вдовольняються тим, що кожної неділі миють їх, як це роблять голландці, але ще кожних дві неділі їх білять. Тому їх хати виглядають білі, неначе свіжовибілене полотно.
Учениця: Т.Г.Шевченко відзначав, що біла хата - найвизначніша прикмета українського села:
"Хати біленькі виглядають,
Мов діти в білих сорочках
У піджмурки в яру гуляють... ("Сон")
Вчитель: - Діти, пригадайте твори художньої літератури, в яких описується традиційне житло.
Учениця: - В.Бобляк "Іванчик" (роман).
Січкариха з болем сприймає повідомлення сина про переїзд до нової хати: "Вона таки сплакнула сухими сльозами, як прощалася з належаним місцем. Гай-гай! На цих увігнутих досередини давно не мазаних стінах, мокрих восени і білих від інею зимою, бабі була знайома кожна вапняна грудочка. На печі вона вродила Олену і Іванка, тут вмерли тато. На сволоку, що роздягає стелю на дві половини, чоловік її, Антін Січкар, видряпав цвяхом, а потім чорно висмалив розпеченим шворнем день. Число і рік їх весілля. Ці знаки, ці гіркі й солодкі сліди її життя стали для баби рідними, як діти.
Учень: - О.Довженко писав: "Біла, з теплою солом'яною стріхою, порослою зеленим оксамитовим мохом архітектурна праматір пристановища людського. Незамкнена, повсякчас відкрита для всіх, без стуку в двері, без "можна", без "увійдіть" житло просте, як добре слово, й законне, немовби створили його не людські руки, а сама природа, немовби зросло воно, як плід серед зелені і квітів".
Учень: - А.Малишко:
Та де б не ходив я в далекій дорозі,
В чужій чи у ріднім краю,
Я згадую вогник у тихій тривозі,
І рідну хатину свою.
Бо дивляться вдалеч засмучені очі,
Хоч тінь там моя промайне,
Бо святиться вогник темнії ночі,
Мов кличе додому мене!
Вчитель: - Український народ - талановитий, співучий. Свою рідну домівку, власну оселю він оспівав упіснях.
Є ось пісенька Лисички з пери "Коза-Дереза", яку написав відомий український композитор М.Лисенко:
А сьогодні у неділю треба відпочити,
Свою хатку гарнесеньку треба прикрасити - 2 р.
- А щоб краща, а щоб краща
Була в мене хатка,
Треба піти у гайочок - 2 р.
Квіточок нарвати
Також є безліч народних пісень. В яких згадується хата.
"Чия то хатина"
-Чия то хатина стоять над водою,
Чия то дівчина ходить самотою.
"Коло мої хати зацвіли блавати"
- Коло мої хати зацвіли блавати,
Хтіла мене мати восени віддати.
"Садок вишневий коло хати" сл. Т.Г.Шевченка
- Садок вишневий коло хати
Хрущі над вишнями гудуть.
Плугаторі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть..
А ось яку чудову пісню співає Павло Двірський:
-Смерекова хата - батьківський поріг,
Смерекова хата на
Loading...

 
 

Цікаве