WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → “А щоб краща була в мене хата...” (З історії української хати). - Сценарій

“А щоб краща була в мене хата...” (З історії української хати). - Сценарій


Cценарій
Тема:
"А щоб краща була в мене хата..." (З історії української хати).
Мета: Розкрити давню історію та символіку людського житла як сімейного вогнища.
Обладнання: Ілюстрації картин з інтер'єрами та елементами хати, фотографі, записи пісень про хату.
Хід уроку
Вчитель: Діти уважно послухайте пісню і скажіть, якій темі буде присвячено наш сьогоднішній урок.
(Звучить пісня "Рідна хата")
Так, сьогодні розмова піде про українську хату. Мета уроку - розкрити давню історію та символіку людського житла. Девізом уроку будуть слова Василя Симоненка.
"За тобою завше будуть мандрувати очі материнські і білява хата". Адже де би ми не були, ніколи не забуваємо про рідну домівку і завжди повертаємось до неї.
Пташки повертаються з вирію, в'ють собі гніздечка, звірі риють нори, а людина будує домівку - в'є своє родинне гніздо. У народі кажуть, що чоловік за життя повинне збудувати дім, посадити дерево, виростити дитину.
Дім збудувати не великий, не багатий, але свій. В українській пісні співається.
Збудуй хати, збудуй хату з лободи,
Збудуй хату з лободи, з лободи, з лободи,
А в чужую не веди, не веди.
А ось як співали дівчата своїм нареченим:
Чужа хата, чужа хата - не своя,
Чужа хата не своя, не своя, не своя,
Як свекруха лихая, лихая.
У цьому є частина правди - тільки у власній оселі почуваєшся повноправним господарем. Ось чому. Створюючи нову сім'ю, молоде подружжя дбає про власну оселю. Рідна домівка - це колиска нашого наод
Учень: - А чому хату називають колискою? Хата й справді є колискою. Адже в хаті твориться доля: в ній народжуються, живуть і вмирають, щоб поступитися місцем прийдешнім поколінням. З хати пішли в світ такі велетні, як Тарас Шевченко. Григорій Сковорода, Леся Українка. Рідна домівка для них - незгасна обитель роду людського.
Вчитель: Сьогодні багато з нас живуть в просторих, світлих квартирах, але в давнину всі люди будували самі собі хату.
На будівництво йшло багато часу, більше року. І була хата не цегляною, а деревною чи глиняною. Спочатку треба було навозити з лісу дерева. Потім усі рідні. Близькі, сусіди допомагали будувати житло.
- А що знаєте ви, діти про породи дерев, які придатні для будівництва житла?
- Які секрети треба знати щоб, дерево було пригідним для роботи?
Учень: - Найкращі для будівництва хати дерева, які росли повільно, рівно і високо, їхні шари були дрібними і тому уклались дуже густо. Таке дерево тверде, як залізо.
Важливе значення мала також і пора року, в якій зрубували дерева. Найкращою порою для рубання вважалися три зимові місяці - грудень. Січень, лютий, бо в цей час воно найтвердіше, найміцніше.
Зовсім не рубали дерев на будову в літні місяці, оскільки в цей час по дереву кружляють соки, які роблять його крихким. Не вживали для будівництва житла дерева, які виростали на місці, де колись стояла церква, бо міг хтось померти з родини.
Після того, як на всіх деревах були обрубані гілки, газда збирав толоку для зведення свого дому.
Досвідчені газди пізнавали по звукові, чи дерево здорове, чи порожняве. Коли при ударі сокирою "дзвенить", значить воно здорове, а коли, глухо гуде", то воно псується.
Вчитель: - Діти, хто з вас знає прикмети про хату?
Учениця: - Н е свисти у хаті, бо когось висвещиш.
- Коли закладаєш фундамент на хату, то треба класти на покуті або н 4 кути гроші (щоб велися завжди) вовну (щоб було тепло), жито (для довголіття).
- Не можна починати будуватися у високосний рік, бо хата спустіє.
Учень: - Коли входять перший раз у нову хату, то беруть із собою хліб, скатерку, рушник... За охоронців хати вважають ластівку або лелеку...
- На межі, на роздоріжжі, на могилі, на току не можна ставити хати, бо буде зле життя в хаті.
Учениця: - Не можна ставити хату на таких місцях, де колись стався якийсь злочин, де закопане щось нечисте, бо буде страшно в хаті житися.
- На столі не можна залишати ніж, сірники, ключі, бо за образяться домашні божества.
- Як сниться піч - печаль буде.
Учень: А ще є такі прикмети, пов'язані з хатою:
- Не можна через поріг щось давати, бо посваритесь.
- Не можна викидати сміття після заходу сонця, бо будуть злидні.
- Якщо підмітати до порога, то все добро вийде з хати.
- Місце для хати вибирають проти сонця, а також там, де худоба лягає, або де мурашки сиплять мурашковину.
Вчитель: - Коли хата вже була побудована, що відбувалося далі?
Учень: - Входини були завершальним етапом будівництва хати.
Найперше пускали кота, або якусь іншу живу істоту. Далі священик окроплював святою водою всі кутки хати.
Першими заходили господар з іконою та господиня з хлібом, їхні діти.
Якщо поряд стояла стара хата, то, переходячи в нову, господар кликав із собою домівника. Після того обряду господар пригощав будівельників, сусідів. Гості заходили до хати і, знявши чоловічі шапки, вітали родину і бажали їм і дому:
"Здрастуйте вашій хаті, щоб ваша хата була багата, щоб на столі була закуска і жарена гуска".
Вчитель: - Як в наші часи почали називати входини? (новосілля).
Вчитель: У хаті кожна деталь, навіть найменша, виконувала важливу роль.
Ще на зорі своєї цивілізації, коли в людей було міфологічне ставлення до сприймання світу, він уявлявся їм в трьох світах.
Перший - небо, де живуть святі божества.
Другий - земля з її світом і з самою людиною.
Третій - під землею. Там древні предки поселили всі хвороби, лихо, смерть.
-А яким частинам світу умовно відповідає власне житло, стріха, підвальна частина? (відповіді учнів).
Учениця: Поріг, як і двері, був межею між зовнішнім світом і внутрішнім (хатним). Це символ рідного дому. Під порогом хоронили родичів, там жили предки, отже, він був межею між підземним світом і світом живої людини.
Порогові віддаються шану йдучи до вінця, вирушаючи в останню путь.
Учень: Також межею між світами було й вікно. Через вікно людина підтримувала зв'язок з небесним світом, з богами, сонцем. Через вікно в дім можуть проникати не тільки добрі духи, а й нечисті сили, особливо вночі. Для охорони від злих сил вікно оточували магічним орнаментом. Це були "очі" хати.
Учениця: Ось яка є цікава легенда про появу вікна.
Люди не вміли будувати хат аж до потопу. Після того, як сім'я Ноя почала множитися. Він побудував спочатку курінь, а пізніше й хату. Це сподобалося всім людям. І вони почали собі будувати хати, одна тільки біда: не було вікон, і там було дуже темно.
Одного разу жінка, вхопивши решето, бігала по подвір'ю й хотіла спіймати промінь сонця для освітлення хати.
Раптом з'явився ангел і прорубав сокирою в стіні отвір. Жінка плаче: "Як же я тепер тут зігріюся?"
Ангел її втішив і порадив взяти дерев'яну раму. Натягнути на неї свинячий міхур і затулити ним отвір взимку. З того часу почали будувати хати з вікнами.
І тому в народі кажуть, що вікно догосподи заглядають ангели.
Учень: Не випадково вікно асоціюється з поняттям "око". В російській мові "оконце", у вірменській "аки". І звичайно, воно часто згадується у піснях, прислів'ях та обрядах.
Як сонечко стане з-за гір виходить,
Як сонечко стане в віконце святить.
Учениця: Будучи опорою перекриття хати, вважався надійним захисником від усього злого. Це був символ міцності сім'ї. На сволоці робили часто орнаменти, написи, позначки,
Loading...

 
 

Цікаве