WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Реалізація принципу індивідуального підходу в навчально-виховному процесі - Курсова робота

Реалізація принципу індивідуального підходу в навчально-виховному процесі - Курсова робота

розглядаються у разі потреби як їхні складові.
Слідом за принциповою логікою побудови сучасного навчального процесу, згідно з якою будь-яке навчання насамперед починається за допомогою пояснювально-ілюстративного методу, можна стверджувати, що традиційно перша і частково друга ланки циклу трудового навчання також починаються з подання вчителем матеріалу для сприймання і усвідомлення учнями. Рівень його складності при цьому розрахований на доступність для більшості школярів. На цьому етапі важливо викликати в учнів сильні позитивні емоції, особливо з використанням для ілюстрації дидактичної мети уроку яскравих прикладів, натуральних зразків виробів, оригінальних механізмів.
Можливості індивідуалізованості на цьому етапі обмежені фронтальною формою вивчення нового навчального матеріалу. Однак, у другій ланці під час її закріплення ці можливості значно зростають завдяки виконанню самостійних робіт (завдань і вправ). З цього починається третя ланка - застосування вивченого матеріалу. В цьому елементі урочної фази навчання перетинаються друга і третя ланки дидактичного циклу.
Індивідуалізоване трудове навчання найбільш доцільне і ефективне у третій ланці дидактичного циклу. На першій стадії третьої ланки використовуються найпростіші засоби репродукції засвоєного навчального матеріалу. Робота щодо первісного формування у більшості школярів складних розумових умінь і простих рухових навичок ведеться переважно з використанням показу дій, пояснень учителя, ілюстрованих інструкцій тощо.
Лише після досягнення первісної автоматизації рухових навичок і формування вміння застосовувати техніко-технологічні знання у типових ситуаціях можна вважати, що завершилася перша стадія третьої ланки дидактичного циклу. Важливо підкреслити, що цією стадією для більшості школярів обмежується можливий рівень їхніх досягнень у трудовому навчанні. На другій стадії третьої ланки дидактичного циклу формується готовність учнів до творчого застосування засвоєних знань і умінь.
У всіх стадіях третьої ланки постійно створюються умови для мотиваційного стимулювання діяльності учнів, а також ситуації зворотного зв'язку, контролю і самоконтролю. Саме тут зворотний зв'язок дає підґрунтя для індивідуалізації трудового навчання шляхом регулювання навчального процесу з таким розрахунком, щоб добиватися його оптимальної трудності для кожного, хто навчається.
Логіці взаємодії основних компонентів навчального процесу (дій учня; роботи вчителя; навчального матеріалу, вираженого найчастіше з допомогою дидактичних засобів у вигляді завдань, задач, запитань) у рамках дидактичного циклу відповідає групування загальних критеріїв норм трудності трудового навчання. Ця логіка відбиває взаємозв'язки основних видів діяльності учнів і вчителя.
Діяльність учнів передбачає сприймання і осмислення нового фрагменту змісту, але головне - самостійну роботу щодо виконання трудових завдань і розв'язування технічних задач. Діяльність учителя підпорядкована здійсненню таких основних функцій:
а) діагностичної функції, спрямованої на вивчення вихідного рівня і можливостей розвитку індивідуальних особливостей школярів;
б) прогностичної функції, пов'язаної з прогнозуванням можливих змін якостей і властивостей учня (груп учнів);
в) регулятивної функції, покликаної індивідуалізувати зміст діяльності школярів і добір дидактичних засобів, надання допомоги у самостійній роботі.
Вищевказане, а також вимога принципу індивідуалізації про необхідність постановки в центр дидактичного процесу учня як суб'єкта діяльності і носія різноманітних за змістом і рівнем сформованою і індивідуальних особливостей, дозволяє зробити висновок про те, що каркас досліджуваної методичної системи повинні утворювати, по-перше, склад і структура цілеспрямованої самостійної діяльності учнів і, по-друге, діяльність учителя щодо реалізації діагностичної, прогностичної і регулятивної функцій у процесі трудового навчання. Ці дві характеристики, що визначають основу методичної системи індивідуалізованого трудового навчання, в реальному процесі взаємопов'язані і взаємодіють.
Враховуючи досягнуті різноманітні рівні навченості і потенційні можливості просування учнів у навчанні, можна стверджувати, що цілеспрямована їхня діяльність на уроках повинна включати в себе складові, які відповідати б діапазону варіації їх індивідуальних показників у навчанні і створювали б умови для обґрунтованого підбору індивідуальних (групових) "зон найближчого розвитку".
ВИСНОВКИ.
Розвиток сучасної освіти позначений переходом від суб'єкт-об'єктної до суб'єкт-суб'єктної системи навчання і виховання. Цей шлях складний, тривалий, сповнений перешкод. Гальмує процес переходу на новий етап перенасиченість освіти елементами старої системи.
Однак нині у педагогічній науці яскраво заявляє про себе підхід, який забезпечуєстворення нових механізмів навчання і виховання та ґрунтується на принципах самостійності особистості, глибокої поваги до неї, врахуванні її індивідуальності.
Врахування цього підходу має суттєво гуманізувати навчально-виховний процес, наповнити його високими морально-духовними переживаннями, утвердити принципи справедливості і поваги, максимально розкрити потенційні можливості дитини, стимулювати її до особистісно розвивальної творчості.
Різною мірою до вивчення цього підходу у своїх працях зверталися вчені: В.О. Сухомлинський, Я.Ф. Чепіга, І.Д. Бех, С.І. Подмазін, О.Я. Савченко, В.Г. Кремень та ін.
Зокрема такі принципи навчання, як визнання кожного учня особистістю, принцип про відсутність бездарних дітей, принцип неповторності кожної дитини тощо лягли в основу особистісно орієнтованого навчання і виховання.
Отже, врахування індивідуальних особливостей школяра підтримують уявлення вихованця про себе як про особистість, що найперше виявляється в інших людях, - і настільки, наскільки він змінює їхнє духовне життя. За таких умов дитина усвідомлює, що вона може стати розвиненою особистістю лише через свої добропорядні вчинки. Оцінка вихованцем себе як особистості відбувається не лише з огляду на те, що означає та чи інша риса для нього, а й що вона може означати для інших, тобто дитина має навчитись відчувати людину. Якщо педагог вбачає у дитині повноцінного партнера допомагає їй знайти себе, діє творчо, відповідно до ціннісної системи особистості, то кожен із учасників спілкування обов'язково реалізує свою людяність, індивідуальність, неповторність.
Такий підхід є стрижнем стимулювання навчальної праці, воно не може бути зорієнтоване на абстрактно молодшого школяра, а спрямоване на особистість, тому спочатку вихователь повинен бачити саме людину, а вже потім учня.
Список використаної літератури.
1. Бабянський Ю.К. Победоносцев Г.П. Комплексний подход к воспитаю школьников. - 1980.
2. Терещук Г.В. Индивидуальные занятия трудового обучения. Дидактический аспект. Под ред. В.А. Полякова - М.: ИПСМ РАО, 1933. - 200 с.
3. Цетлин В.С. Доступность и трудность в обучении. - М.: Знание. 1984.-80 с.
4. Фіцула М.М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти - К.: "Академія", 2000. - 544 с.
5. Фіцула М.М. Педагогічні проблеми перевиховання учнів. - Тернопіль, 1993.
6. Терещук Г. Теоретичні засади методичної системи індивідуалізованого навчання. // Трудова підготовка в закладах освіти. 2005. - №1. с. 3-5
Loading...

 
 

Цікаве