WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Реалізація принципу індивідуального підходу в навчально-виховному процесі - Курсова робота

Реалізація принципу індивідуального підходу в навчально-виховному процесі - Курсова робота

передавання - від динамізму, толерантності й піддатливості. Реалізований у такий спосіб педагогічний процес є ефективний, тому що спонукає учнів до самостійного й добровільного навчання, враховуючи їхні здібності й захоплення, бажання й потреби. Такий навчально-виховний процес є найбільш гуманний проти інших, бо забезпечує пристосування педагогічних впливів до сталих індивідуальних рис особистості кожного учня. Якщо зазначені впливи вдосконалюють при цьому змінні якості особистості, то створюються умови для її оптимального розвитку.
У традиційній педагогіці прийнято вважати, що всі риси особистості( як ті, що визначають її спрямованість, так і ті, що забезпечують її інструментами реалізації цієї спрямованості) піддаються формуванню. Традиційна школа протягом століть з необгрунтованою впевненістю силкується трактування учня як об'єкт абсолютно пластичний. Через брак знань про сталі індивідуальні риси особистості молодшого школяра вчителі цікавляться перед усім знаннями( а вони входять до числа змінних рис особистості).
При цьому відбувається неприховане нівелювання особистостей: а) усі учні трактуються однаково: б) усім учням подається та сама інформація; в) перед усіма учнями ставляться однакові вимоги; г) від усіх учнів вимагаються однакові вимоги; д) до всіх учнів стосуються однакові стимули. Це спричиняє появу в більшості нудьги, небажання вчитися, а то й відрази до навчання. Натомість педагогічні впливи, узгоджені зі сталими індивідуальними рисами особистості учня, викликає у нього задоволення і схвалення. Вони спонукають його діяти добровільно, охоче, без жодного примусу, реалізуючи внутрішні потреби і переконання. До цього додаються почуття самореалізації, емоційне піднесення, ентузіазм. Стимули, які враховують сталі індивідуальні риси особистості, - це найефективніший спосіб заохочення людей до запланованих дій; результати ж цих дій перевищують сподівання.
Концепція сталих індивідуальних рис особистості школяра відкривають добрі перспективи для гуманістичної педагогічної практики, оскільки дає змогу педагогам: визначає внутрішні педагогічні чинники, які обумовлюють розвиток школяра; вивільнити творчі можливості сталим індивідуальним рисам його особистості; найбільш придатні для даного учня визначають його адаптаційні здатності. Від того, на якому рівні буде сформовано світогляд особистості, залежить характер її дій, вчинків, мотивів діяльності, поведінки. Саме в цьому полягає взаємозв'язок свідомості особистості з її чуттєвою (емоційною) сферою, моральністю людини, що мотивується її свідомістю, а також підкріплюється вольовими якостями. Такий взаємозв'язок має передбачити і зміст виховання, який зумовлюється її ціллю. Ця підструктура системи виховання спрямована на розв'язання цілей виховання, які ми класифікували на основі трьох галузей: когнітивної - інтелектуальне виховання, афективної - моральне виховання, психомоторно-регулятивної -формування вольових якостей і фізичне загартування.
Інтелектуальне виховання спрямоване на розвиток інтелектуальної культури особистості, пізнавальних мотивів, навичок мислительної діяльності, культури мислення, раціональної організації навчальної праці.
Вищою формою відображення об'єктивної реальності є мислення, яке, на відміну від чуттєвого відображення, дає можливість людині пізнати сутність, закономірні зв'язки в природі і суспільстві і, завдяки цьому, правильно будувати свою практичну діяльність. Причому суспільна практика сама виступає важливим джерелом мислення, всієї пізнавальної діяльності людини, основним критерієм її істинності.
Інтелектуальний розвиток людини здійснюється в процесі її взаємодії з природою і суспільством. У ході інтелектуального розвитку відбуваються зміни в змісті і формах мислення. Наприклад, у дитини на ранньому етапі її життя, до засвоєння нею активної мови, виявляється елементарне наочно дійове мислення, потім формується наочно-образне, мовне, розмірковуюче мислення.
У процесі розвитку молодшого школяра збагачується її чуттєвий досвід, розширюється розумовий кругозір, чому сприяють сім'я, позашкільні заклад, і саме навчання в школі.
Результатом мислительної діяльності людей є знання. Знання - знаряддя мислення, один із критеріїв активності виховного впливу. Засвоєння основ знань, накопичених людством, значною мірою здійснюється в системі народної освіти, шляхом наслідування досвіду старших поколінь, самоосвіти. В процесі набуття знань у школяра формуються погляди, ставлення, ідеали.
Основною базою для розумового виховання є навчальні дисципліни, різні форми позакласної і позашкільної виховної роботи, які є продовженням навчальної діяльності. Висхідною і зв'язуючою ланкою навчально-пізнавальної діяльності школярів є народознавство, на основі якої реалізується народознавчий підхід до виховного процесу. Учні засвоюють культурно-історичний шлях рідного та інших народів. Багатогранність організаційно-педагогічних форм, спрямованих на вдосконалення розумового виховання учнів, становить три основні групи.
Перша група - форми роботи, спрямовані на виховання свідомого ставлення школярів до учіння, раціональну організацію їхньої навчальної праці, озброєння навичками самостійного набуття знань.
Друга група - форми навчально-освітньої діяльності, спрямовані на розвиток творчих здібностей, пізнавальної активності учнів.
Третя група - форми навчально-освітньої діяльності, спрямованої на розвиток індивідуальних інтересів, здібностей, нахилів, талантів.
На основі цих груп прогнозується діяльність школярів навчально-пізнавального характеру,
Звичайно, навчити - це дати учням знання, сформувати в них уміння і навички. Однак цього замало. Необхідно виховувати в нихпотребу, мотив, позитивне ставлення до набуття цих знань, вироблення умінь і навичок. Це вже моральний аспект виховання. Навчальна мотивація, тобто бажання, прагнення вчитися, виступає важливою умовою здобуття освіти. Коли вчитися повинні всі, тоді перед педагогом постає проблема - не лише дати знання, а й виховати потяг до них, сформувати позитивну установку, ставлення.
Мотивація - це виникнення активності людини для задоволення відповідної потреби. Шляхи стимулювання мотивації навчання такі:
- заінтересовувати учня в засвоєнні нових дій і понять через зв'язок їх з уже закладеними в нього трудовою мотивацією і мотивацією навчання.
- забезпечити "проблемну включеність" учня через стимулювання потреби в орієнтуванні, новизні.
- підтримувати новизну не лише внаслідок засвоєння тієї чи іншої виконавчої діяльності, а також контролю, корекції й оцінки.
Завдяки самооцінці своїх сталих індивідуальних рис особистості учень може: глибше пізнати свою особистість; розумову свою поведінку; емпатично розуміти інших людей; осягати вищий рівень своєї самосвідомості; сприймати себе; самореалізуватися; вірити в свої можливості, в успішність своїх дій; виробляти стратегію особистого життя, напрям навчання.
РОЗДІЛ ІІ. ШЛЯХИ ТА ЗАСОБИ РЕАЛІЗАЦІЇ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПІДХОДУ.
2.1. ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПІДХОДУ В ПРОЦЕСІ ТРУДОВОГО НАВЧАННЯ.
Трудове навчання, як і процес навчання будь-якого іншого шкільного предмета, складається з учіння - дії учнів на засвоєння навчального матеріалу научіння - дії вчителя, спрямовані на перетворення і подачу учням навчального матеріалу для засвоєння. 3 метою індивідуалізації научіння повинно бути таким, при якому оптимізується
Loading...

 
 

Цікаве