WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Прізвисько як посягання на гідність особистості чи спосіб індивідуалізації школяра - Курсова робота

Прізвисько як посягання на гідність особистості чи спосіб індивідуалізації школяра - Курсова робота

"охоронним" ім'ям.
На думку вчених-мовознавців, частина "нерпозорих" прізвищ могло походити від слів, які ніколи й не мали предметного значення, не називали якихось предметів і понять, а були з самого початку "кличками" (ними кликали людей).
На відміну від прізвищ, прізвиська не оформлені ніякими особовими документами. Велика кількість теперішніх родових прізвищ виникла саме з колишніх прізвиськ. Напівофіційні наймення та прізвиська поступилися місцем новітнім особовим іменам десь між XIV та XVIII ст. Матераілом для творення прізвиськ були власні джерела, назви місця проживання чи походження, назви постійного заняття (професії), індивідуальні ознаки (фізичні, психічні) та інші властивості. Деякі прізвища походять від жартівливих прізвиськ людей тієї чи іншої професії, ремесла. Просторічними кличками теслярів були первісно прізвища Дубогризенко, Корощепенко; мельників - Мукосієнко, Крупидеренко, Жорноклевенко; шевців - Тягнишкура; різників - Козоріз, Козолуп; склярів - Шклобій; кушнірів - Кошкодав; паламарів - Заплюйсвічка тощо.
Ще з Козаччини прийшли до нас прізвища Козачук, Козаченко, Січовик, Кошовий, Хорунжий, Хорунженко, Довбиш, Пушкар, Пушкаренко, Гармаш, Гармащук, Гармашенко. Про часи Гетьманщини нагадують прізвища Гетьман, Сердюк (гетьманський охоронець). Назви народних месників дійшли до нашого часу в прізвищах Гайдамак, Гайдамака, Дейнека, Левенець. [5;34]
Чимало антропонімів походить від назв осіб за етнічною приналежністю: Литвин, Литвинєнко, Литвинчук (литвинами в Україні називали не лише литовців, а й білорусів), Турчин, Турченко, Турченяк, Москаль, Москаленко, Циган, Циганенко, Циганчук, Лях, Ляшенко, Чех, Чешко, Молдаван (Молдован), Волошин, Татаренко, Татарчук. Слід зауважити, що перший носій такого прізвиська не завжди належав до неукраїнського етносу. Людина, яка поверталася додому з мандрів, часто одержувала від земляків відповідне прізвисько. Згадаймо, як пояснює своє наймення кобзар із Шевченкової поеми "Гайдамаки": "Та я й не волох; так тільки - був колись у Волощині, а люди зовуть Волохом, сам не знаю за що". Прізвисько Москаль могло бути первісним найменуванням росіянина, як у п'єсі І.Котляревського "Москаль-чарівник"), але частіше так називали в народі солдатів, які відслужили в царській армії (порівняймо найменування героя поеми Т.Шевченка "Москалева
криниця")[16; 34].
Такі прізвища, як Німий, Німець (і похідні - Німенко, Німченко, Німчук), вказували на інонаціональне походження першого носія прізвища, оскільки німими в народі називали не тільки людей із вродженними каліцтвами, а й іноземців, які розмовляли незрозумілою мовою. [16; 35]
Говорячи про походження сучасних українських прізвищ, не можна оминути вуличні прізвиська. Прізвиська, у тому числі й спадкові, - особливість сільського народного антропонімікону. В українських селах вуличні прізвиська були, набагато вживанаші, ніж так звані паспортні яких іноді ніхто і не знав. Окремі дослідники зазначають, що навіть у документах кінця ХІХ ст. користувалися ними, інакше неможливо було розібратися,
про кого йдеться [7; 23]. Показово, що навіть офіційне закріплення прізвищ не змогло витіснити вуличні прізвиська, які дожили до нашого часу. Багато з них перетворились в офіційні прізвища [5; 34]. Мешканці багатьох українських сіл, крім прізвища, мають вуличне прізвисько, яке нерідко є більш уживаним серед односельців. Паралельне побутування офіційного й вуличного прізвища - типова особливість сучасного волинського антропонімікону.
Вуличні прізвиська, значна частина яких побутує нині в ролі офіційних прізвищ, належать до найколоритнішої групи особових найменувань волинян. Вони є своєрідною енциклопедією народного побуту, звичаїв, духовної культури. У них яскраво відбився національний характер українця, його схильність до жарту, дотепу, веселого, влучного слова. Прізвища, які походять від вуличних прізвиськ, можуть вказувати на якусь рису зовнішності або вдачі першого носія прізвиська. Наприклад: Безбородько, Білоус, Безух, Безпалько, Бородай, Дзюба, Довгань, Горбань, Мовчан, Стогній, Шумило, Червонописький (від "червоний писок"), Кривобок, Довгошия, Кирпа, Лисий, Тонконіг, Білоножко, Криворучко, Худаш, Циба, Щербань.
Певну ваду мовлення відбивала значна частина прізвиськ на -ало: Цокало, Цикало, Цмокало, Цюкало, Штокало, Шокало, Гакало.
Неприємний зовнішній вигляд мали, треба думати, люди, які одержали прізвиська Бридун, Лиховид, Паскуда. Неохайна людина могла одержати назву Грязний, Зальопаний, Нечистяк.
Очевидно, дбали про свій зовнішній вигляд перші носії прізвищ Дженджера, Чепурний, Модний, Джинджиристий, Галянт.
Руді одержували прізвиська Рудий, Рудь, Рудько, Рудень, Рудик, Рудяк, Рижий, Рижак, Руденко.
Є прізвища, що відображають якусь особливість одягу: Безпояско, Широкопояс, Кривошапка, Рябошапка, Довгопол, Сіроштан, Білоштан; характерну прикмету житла: Безверхий, Заклунний, Новохатський, Острохижа, Кривохижа, Нетудихата; особливості розташування житла, садиби: Заболотний, Загребельний, Зарудний, Луговий, Лісовий, Наріжний, Підгорний, Підгайний, Підлужний, Гайовий, Долішній, Нижник, Крайносвіт, Царинний. Новоприбулу особу могли назвати Забродою, Забігою, Зайдою, Заволокою, Придибою, Приходьком, Пришляком, Новожилом.
Прізвиська за фізичними чи психічними ознаками і властивостями надавалися двісті чи більше років тому далеким предкам тих людей, які сьогодні є носіями утворених із цих прізвиськ родових прізвищ. Немає сумніву, що сучасні прізвища, утворені від характеристичної ознаки предка, як і всі прізвища, є назвами, позбавленими будь-якого значення.
1.3. Особливості виникнення прізвиськ у шкільному середовищі.
Прізвиська виникають в невеликих замкнених колективах, де люди постійно спілкуються; там прізвисько виразно вмотивоване, воно підказане певною ситуацією й нагадує цю ситуацію постійно. Крім ситуації, це може бути зовнішність, риси характеру, поведінка, звички, мова: хтось замість "пюре" сказав "тюре"; хтось хвалився знанням німецької мови, а сказав не "der Knabe", а "диркнаб"; колега-філолог Юрій Семенович - Ю. С. - стає "юсом великим або малим" залежно від зовнішності (були колись такі літери в слов'янському алфавіті). Найдовше тримаються прізвиська, в яких переплітається кілька мотивів (і прізвище, і зовнішній вигляд, і характер). Наприклад: "Рахманінов чув, що в колі Чайковського, охочого до прізвиськ, Руперта називали "Баран у хмарах". Цим прізвиськом він був зобов'язаний своїй голові у срібних, підкручених кучериках і здатності миттю заноситися в захмарні висоти власного вимислу, плавати там з дивовижною елегантністю" (Ю. Нагибін). Це прізвисько єдине й неповторне, бо в ньому поєднані індивідуальні риси і зовнішності, іхарактеру саме цієї людини.
Як бачимо, прізвисько може бути і своєрідним визнанням належності людини до кола однодумців. Дуже точно про це сказав Ю. Тинянов: "Кожне слово забарвлюється тим середовищем, в якому воно переважно
вживається"[9; 70]. Це стосується й прізвиськ.
Місцем, де прізвиська особливо бурхливо виникають, видозмінюються і зникають, є школа, точніше IV - VII класи. У
Loading...

 
 

Цікаве