WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Проблеми вивчення у школі творчості українських письменників східної діаспори - Реферат

Проблеми вивчення у школі творчості українських письменників східної діаспори - Реферат

і тиранія, якої ще світ не знав. Це темна, як ніч, холодна, мов кам'яний мур, і безжалісна, прикрита зовнішньою доброзичливістю, сила, що зазіхає на всі краї. Росія - це найтяжче рабство, це невблаганна жорстокість і лукавство"8.
На Кавказі він учителював, брав участь у революційних подіях. Працював журналістом у газеті "Терек" та в інших періодичних виданнях, виступав як публіцист, захищаючи знедолені Російською імперією малі народи.
Перша книжка П. Капельгородського - збірка поезій "Відгуки життя" (1907) - була надихана революційними поривами душі молодого письменника, ненавистю до тоталітарної царської системи. Перебуваючи на Північному Кавказі, він надрукував ряд оповідань про життя народу, про сподівання на кращу долю. Трагедійна повість "Аш хаду" ("Я стверджую", 1917) - перший прозовий твір письменника про минуле ногайського народу.
Роман "Шурган" (1932) є одним із вершинних творчих здобутків П. Капельгородського. Події, які в ньому розгортаються, пов'язані з громадянською війною на Північному Кавказі. У творі йдеться про одну з найтрагічніших сторінок громадянської війни на Терщині й Кубані - боротьбу Північно-кавказької армії з денікінцями та її останню страдницьку путь до загибелі в кизляро-астраханських пісках. У романі показана бурхлива і складна війна кавказьких народів за незалежність, вибір позиції у громадянській війні заможного і бідного козацтва. Письменник чесно відтворив не тільки масовий героїзм по обидва боки барикад, а й показав трагедію людських втрат, людські жертви, покладені на вівтар кривавої революції.
Найяскравіше ставлення до революції, до проблем життєвого вибору в жорстокому класовому двобої показано письменником на прикладі головного героя Гаврила Рогожина, який в дечому нагадує шолоховського Меліхова з "Тихого Дону".
Критики попередніх десятиліть роман "Шурган" порівнювали із "Залізним потоком" О. Сера-фимовича, "Ходіннями по муках" О. Толстого та "Вершниками" Ю. Яновського. Ці твори, на думку дослідників, об'єднувала палка віра в революцію, в її позитивне перетворююче начало. Говорилося навіть про риси романтизму в зображенні позитивних героїв, про їхній прометеїзм...Та сьогодні така оцінка "Шургану" вимагає певної корекції з поправкою на нове бачення революції та її несамовитих ідей. Письменник писав роман у кінці 20-х років, коли владою вже було засуджено пошуки М. Хвильового змісту й форми для нової української літератури, коли більшість письменників або замовчали, або переходили на позиції вузькокласових оцінок суспільних та художніх явищ. Разом із тим сьогоднішньому читачеві в романі розкриються деякі причини сучасних міжнаціональних конфліктів на Північному Кавказі (Ічкерія), прагнення відродження козацької автономії (Дон, Кубань), трагедія українства в міжнаціональних конфліктах.
Трагічно обірвалося життя Пилипа Капельгородського. Відомого українського письменника, надзвичайно популярного в 30-х роках, було в березні 1938 року арештовано, а через два місяці як ворога народу розстріляно.
Серед частини українських письменників Кубані поширилась тенденція до вживання так званої "мішаної мови", або "козацької мови", коли від автора текст подавався російською мовою, а дійові особи, як правило, вихідці з народних низів, говорили українською. Такий мовний конгломерат почали вживати письменники М. Кані-вецький, І. Косинов та інші ще в кінці минулого століття. Є продовжувачі такої традиції й сьогодні, серед них - письменник-гуморист Валентин Федорович9.
Прихильники теорії "козацької мови" вважають, що протягом тривалого функціонування української й російської мов на землях Кубані утворилася специфічна мовна єдність. Один з прихильників такого "поєднання" мов (це при відсутності сьогодні на Кубані української школи, українського радіо й телебачення!) стверджує:
"Мови не тільки змішались, але утворили нову естетичну реальність, утворили діалект (? - В. О.), який своєрідно виражений, як ніякий інший діалект Росії"10.
Такий підхід є далеким від науковості та патріотизму. І ще одне спостереження. Прихильники мовної єдності, поборники "козацької мови", як правило, рекрутуються з україномовного середовища Кубані. Ця ситуація стала можливою перш завсе з причин значної втрати зв'язків української людності на Кубані з метрополією, відсутністю освіти українською мовою. Дуже, мабуть, непереливки нашим землякам у козацькому краї.
Варто додати, що українське письменство метрополії та західної діаспори не раз зверталось до кубанської козацької тематики. Життя наших земляків, особливо козацька демократична традиція, імпонували В'ячеславу Будзиновському, коли він писав повісті з кубанського життя "На Кавказі" і "Пригоди запорожців".
Стан українства в 20-х роках XX століття на Північному Кавказі колоритно й психологічно переконливо представлений у повісті Докії Гуменної "Ех, Кубань, Кубань".
Петро Волиняк є автором нарису "Кубань - земля українська, козача" (Буенос-Айрес, 1948).
Історія переселення українських козаків на кубанські землі відтворена в повісті Василя Чапленка "Чорноморці" (Нью-Йорк, 1957).
Олесь Панченко, в минулому співробітник українського видавництва в Краснодарі, видав у 1973 році в Лос-Анджелесі (США) нарис "Розгром українського відродження Кубані".
В образотворчому мистецтві тему Кубанського Козачого Війська розробляли художники І. Северин, С. Васильківський та ін. Композитор Г. Давидовський написав хорову сюїту "Кубань".
Отже, творчість українських письменників Кубані, поза сумнівом, є яскравою й повчальною сторінкою всієї української літератури. Поволі починає переборюватись штучний поділ української літератури на "материкову" та "діаспорну". Українська література, де б її творці не перебували, віднині постає у вітчизняному літературознавстві як єдина національна художня цілісність.
Пропонуємо длязацікавлених програму факультативних занять і курсу за вибором, за якою працюють ряд шкіл в Україні і Криму.
Основними методами вивчення курсу є лекція вчителя (або вченого з вищого навчального закладу), семінарські заняття та підсумкова учнівська конференцій, а також самостійна робота школярів.
?
Л і т е р а т у р а
1. Хроніка. Об'єднання письменників, що пишуть українською мовою // Плуг, 1928.- No 12.- С. 75.
2. Франко І. Українсько-руська (малоруська) література // Твори: В 50-ти т.- К.: Наук. думка.- Т. 41.-С. 85.
3. Русская читанка для вьісшой гимназии / Составлена Тороньским А.- Львов: В типографии Института Ставропигійского, под зарядом Стефана Гучковского, 1868.- Т. ІП.- Часть первая.- С.159.
4. Навчання провадиться за посібником В. Оліфіренка та В. Чумаченка "Козак Мамай", виданого у 1998 році Українським Культурологічним центром у м. Донецьку; за програмою В. Оліфіренка "Українська література Кубані: кінець XVIII - початок XX ст." та ін.
5. Див., наприклад, опубліковану Українською Вільною Академією Наук у США книжку: Василь Мова (Лиманський). Куліш, Байда і козаки / Супровідні статті і редакція Шевельова Ю., Чумаченка В.- Нью-Йорк, 1995. Твори Василя Мови (Лиманського) зараз готуються до видання в Краснодарі (упор. Чумаченко В.).
6. Франко І. Українці // Твори: В 50-ти т.- Т.41.-С. 189.
7. Франко І, Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р.- Т. 41.- С. 519.
8. Бурко Д. Пилип Капельгородський // Український самостійник, 1963.- Ч. 11.- С. ЗО.
9. Федорович В. Как запорожця Кубань обживали: Дуже юморная повесть.- Краснодар: Стра-да,1994.-С.71.
10. Ткаченко П. Кубанский говор.- М.: Граница, 1998.-С. 16.
Loading...

 
 

Цікаве