WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Методика викладання народознавства у школі - Курсова робота

Методика викладання народознавства у школі - Курсова робота

і творчий шлях Катерини Білокур)
І. Жиленко "Цар-колос" (поема про творчість К.Білокур)
Крім названих художніх творів, які містять фольклорно- етнографічні елементи, рекомендуємо вчителям скористатись 1-ю та 2-ю книгами українського історичного оповідання "Дерево пам'яті", (К.,Веселка, 1990, 1992 рр.).У цих оповіданнях відтворена наша історія від найдавніших часів до 1648 року (кн.1) і від 1648 року до початку XX-го століття (кн.2). Вчителі народознавства можуть залучати деякі з цих оповідань для розкриття тем, для активізації пізнавальної діяльності школярів та їхнього естетичного розвитку.
Щодо теоретичних і популярних праць про звичаї та обряди пропонуємо вчителям такі джерела: Булашев Г. Український народ у своїх легендах, релігійних поглядах та віруваннях: Космогонічні народні погляди та вірування.-К.,1993; Данилевський Г. Чумаки: Художньо-док. нарис: Для серед. шк. віку.-К.,1992; Костомаров М.І. Слов'янська міфологія.-К.,1994; Милорадович В. Українська відьма: Нариси з української демонології.-К.,1993; Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу : Ескіз української міфології.-К., 1992; Скуратівський В. Місяцелік: Укр. нар. календар.-К., 1992; Скуратівський В. Погостини, або дванадцять мандрівок у глибину століть.-К., 1990; Скуратівський В. Берегиня: Художні оповіді, новели.-К., 1987; Українці: народні вірування, повір'я, демонологія.-К., 1991; Шморгун Є. Ключ-трава. Науково-худож. кн.: Для середнього шкільного віку.-К., 1990.
5. ЖИТЛО Й ОДЯГ
Для опрацювання цієї теми вчитель має планувати роботу так, щоб познайомити дітей з особливостями різних регіонів України і свого краю. Зупинемось на деяких питаннях ознайомлення школярів з народною традицією побудови жител.
Перед вчителем стоїть проблема вибору способів проведення уроків на цю тему: це може бути заняття чисто інформаційного характеру, на якому за вимогою етнографічної науки буде детально розглянуто забудову садиби, зв'язок житлового будинку з господарчими спорудами, розміщення будинку відносно вулиці, орієнтацію на сторони світу, досліджено внутрішнє планування житлового приміщення (інтер'єр) та умеблювання хати. Можливий варіант, коли з використанням засобів образотворчого мистецтва, художнього слова в емоційно забарвленій формі за допомогою учнівської самодіяльності буде проведено урок з поетичною назвою "Хата моя, біла хата". Але в будь-якому випадку вчитель повинен сформувати в учнів чіткі уявлення про спільне і відмінне в українському житловому будівництві різних історико-етнографічних регіонів України і, зокрема, в Донбасі.
У пригоді тут можуть стати з уже названих джерел посібник "Культура та побут населення України" і ряд інших, а саме: Безродний П.М. Архітектурні терміни: Короткий російсько-український словник: Довідник-посібник.-К.,1993; Данилюк А.Г. Українська хата.-К., 1991; Музей народной архитектуры и быта Украинской ССР: Фотопутеводитель.-К., 1985; Самойлович В.П. Народное архитектурное творчество: По материалам Украинской ССР.-К., 1977; Супруненко В. Народини: Витоки нації, символи, вірування, звичаї та побут українців.- Запоріжжя, 1993.
З цих джерел найбільш придатними для шкіл є посібники А.Г. Данилюка і В.П. Супруненка. У них вчитель знайде цікаві факти не лише з власне етнографічного боку проблеми, але й зібрані авторами матеріали художніх та мистецтвознавчих творів. Цікавою у цьому відношенні є авторська позиція А.Г. Данилюка, яка виявляється в його праці: "... хата - це не тільки житло, а історична категорія. В її інтер'єрі, усій організації внутрішнього простору відбиваються численні українські народні традиції, символи, життєві правила, звичаї й обряди". Цього принципу він дотримується.Під цим кутом зору він розглядає традиційне житло українців майже всіх регіонів України в етнографічно-мистецькому та звичаєвому аспектах.
Безперечно, що теоретичні уявлення школярів важливо закріплювати практикою, відвідуванням музею слобожанської культури в селі Прелесному Слов'янського району. Тут учні побачать справжню відновлену хату минулого століття, повністю відповідний своєму часові її інтер'єр. Почують глибоко змістовну й емоційну розповідь відомого народознавця нашого краю, керівника цього музею під відкритим небом Олександра Івановича Шевченка. Крім хати, учні побачать подвір'я селянина з усім необхідним сільськогосподарським реманентом, кузнею, вітряком, коморою та іншими допоміжними приміщеннями.
А тепер про національний одяг українців. Як і у вивченні традиційного житла, вчителі, плануючи роботу над загальними питаннями цієї теми, розглядають на уроках особливості народного одягу нашого краю.
Як витвір народної культури одяг має довгу історію свого розвитку, досліджувану окремою галуззю етнографічної науки. Цій темі присвячуються наукові статті, монографічні дослідження. Ясна річ, вчителям народознавства важливо якнайглибше знати історію формування українського національного одягу в різних регіонах України, але при викладанні предмета потрібно прагнути не переобтяжувати заняття дрібними відомостями і великим обсягом виучуваного матеріалу. На таких уроках краще поєднувати етнографію з фольклором, з народною піснею, звертатись до вірувань, які супроводжували виготовлення та оздоблення одягу. В одній з програм ця тема подається у такому аспекті: "Одяг, пісня, танець - символи українського народу. Їх краса, складність виготовлення українського одягу, мелодійність пісні" (7 кл.). У старших класах вивчення етнічної історії формулюється вже складніше: "Народний одяг - джерело вивчення етнічної історії населення . Традиційне оформлення одягу. Особливості одягу свого регіону". Таку тематику, згідно з дидактичним принципом концентризму, необхідно з року в рік поглиблювати і розширювати. Це і пропонують програми з народознавства.
До цієї теми природньо долучатиметься і розповідь про рушники як елемент весільного вбрання і багатьох звичаїв, свят, обрядів, повідомлення про український орнамент, вишивку, головний убір та взуття.
Для детального ознайомлення з виготовленням національного вбрання рекомендуємо звернутись до таких джерел: Николаева Т.А. Украинская народная одежда: Среднее Поднепровье.-К.,1988; Косміна Т.В., Васіна З.О. Українське весільне вбрання: Комплект листівок.-К.,1989; Найден О.С. Орнамент українського народного розпису.-К.,1989; Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник.-К., 1994; Українське декоративне мистецтво: Наочні посібники: Випуски 1 і 2.-К., 1991; Український народний одяг XVII початку XIX-го ст. в акварелях Ю. Глоговського.-К., 1988.
Зауважемо, що практичне засвоєння особливостей національного одягу сьгодні доступне в будь-якому куточку Донбасу. Ще й досі у деякихродинах зберігається вишита материна чи бабусина сорочка. У багатьох школах створено куточки, де представлено вбрання минулих епох. Є там і рушники з різних регіонів України, звідки давно або й недавно приїхали на Донеччину майбутні шахтарі, робітники заводів, вчені та інші верстви населення.
Практичному засвоєнню краси народного одягу та
Loading...

 
 

Цікаве