WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Методика викладання народознавства у школі - Курсова робота

Методика викладання народознавства у школі - Курсова робота

розвиток української культури елінського світу, видатний український історик М. Грушевський писав про колонізацію стародавніми греками півдня України: "... вона була не тільки джерелом відомостей про східну Європу, але й джерелом, з якого йшли проміння культури вглибину східно-європейського суходолу. Було се його вікно в Європу, в культурний світ, майже одиноке в тих часах" (Історія України-Русі". -Т.1.-С.84).
Зрозуміло, що проміння елінської культури досягало передусім місцевого населення, що під різними назвами перебувало на цих землях протягом віків. Заселення півдня України грецькими колоніями почалося в VII ст. до н.е. Тоді на нашім чорноморськім та азовськім узбережжі античні греки заклали ряд торговельних факторій, що згодом розрослися в міста. Це - Тіра при гирлі Дністра (Акерман), Ольвія (біля Миколаєва), Херсонес (біля Севастополя), Пантикапей (Керч), Кремни (Бердянськ або Маріуполь). Грецька культура проникала у глибини України, яка була тоді багатим постачальником хліба для Греції.
Геродот присвятив опису України IV том своєї видатної праці, зокрема переповівши міф про войовниче плем'я амазонок, яке розгорнуло свою діяльність десь на півдні сучасної Донеччини, біля легендарного порту Кремни. Ось короткий зміст цього міфа.
Елліни вели війну з амазонками. Після переможної битви при Фермодонті повертали додому трьома кораблями, на яких знаходились і полонені амазонки. У відкритому морі амазонкам вдалося перебити усіх еллінів і захопити кораблі. Але вони не були знайомі з кораблеводінням, не вміли керувати парусами і вправлятись з веслами. Тому вони носились по хвилях і, гнані вітром, пристали нарешті до Кремнів на озері Меотида (Азовське море). Кремни, зазначив Геродот, знаходяться у землі вільних скіфів. Тут амазонки зійшли з кораблів на берег і стали знайомитись з цим краєм. Потім вони зустріли табун диких коней і приручили його. На цих конях вони їздили і грабували Скіфську землю.
Скіфи не могли зрозуміти з ким мають справу, оскільки мова та одяг амазонок були їм невідомі. Не збагнувши, звідки амазонки з'явились, вступили з ними в бій. Після якоїсь битви кілька трупів амазонок попало до рук скіфів, і таким чином з'ясувалося, що то були жінки, що справу мають з жінками. Тоді скіфи вирішили на своїй раді більше не вбивати жінок, а послати до них приблизно стільки молодих людей, скільки було амазонок. Юнакам треба було розбити табір поблизу амазонок і робити все, що будуть робити жінки; якщо амазонки поведуться агресивно, не вступати з ними у бій, а втікати. Коли ж переслідування закінчиться, то юнаки повинні були знову наблизитись і знову влаштувати табір. Скіфи бажали мати дітей від войовничих амазонок...Тільки жінки помітили, що юнаки прийшли без ворожих намірів, вони прийняли їх спокійно. Через деякий час табори об'єднались і стали жити разом. Чоловіки , однак, не змогли вивчити мови своїх дружин, тоді як жінки засвоїли мову чоловіків.
У I-II столітті нашої ери у приазовських степах з'явилось плем'я готів, яке прибуло в цей край із північної Європи. Літописець Йордан у своїй історичній праці "Готика" розповідає легенду про войовниче плем'я гунів, яке витіснили в 375 році готів з північного Приазов'я у Західну Європу. Ось короткий зміст цієї легенди.
Мисливці гунського племені , розповідає Йордан, вишукуючи одного разу дичину на березі внутрішньої Меотиди, раптом побачили перед собою оленя, який увійшов в озеро і , то ступаючи вперед, то зупиняючись, вказував мисливцям шлях. Попрямувавши за ним, мисливці пішки перейшли Меотійське озеро.
Але тільки перед ними з'явилась Скіфська земля, олень щез. Зовсім не знаючи , що крім Меотиди, існує інший світ. вражені скіфською землею, гуни вирішили , що цей шлях вказаний їм Божим провидінням. Вони повернулись до своїх одноплеменників і повідомили про багату Скіфію. Мисливці переконали своє плем'я відправитись туди шляхом, вказаним оленем.
Гуни захопили скіфів, а також алпідзурів, алцилдзурів, тункарсів і боїсків, що жили на узбережжі цієї самої Скіфії, приносячи в жертву перемозі полонених.
У древніх легендах згадуються наші приазовські землі, що деякий час були рідною землею еллінів, скіфів, а пізніше готів та гунів. Всі ці народи залишили нам спадщину, духовні і матеріальні багатства своїх культур.
Так, провідний принцип грецького життя будувати й майструвати за законами краси став характерною ознакою й українського побуту. З цього приводу мистецтвознавець і поет Євген Маланюк писав: "Чи візьмемо наші вишивки, чи наші писанки, чи наш народний стрій, чи пісню, чи хату, чи - донедавна ще мережані для волів ярма - все це просякнене панестетизмом, якого родовід не підлягає сумніву", - тобто все це містить в собі й сліди еллінського мистецтва.
Культура, створена греками, в центрі суспільства ставила Людину, цей принцип суспільного життя успадкувала й Україна та Західна Європа. Можливо український ідивідуалізм і прагнення особистої свободи коренями входять в еллінський грунт.
Готи, які перебували на початку нової ери на землях Приазов'я, також залишили нам у спадок частку своїх духовних та матеріальних надбань. Ми засвоїли від готів такі слова, як скло, котел, дошка, лев, верблюд, церква, хрест, піп, піст. Готи перші християни на цих землях. Вони творці поліхромного стилю - прикрашування металевих предметів інкрустаціями з різноколірних камінців, скла і шматків спеціальних сплавів. Врешті, їхній літописець Йордан залишив для світу опис України й Приазов'я і вищенаведену легенду.
Цікавим і корисним для учнів буде матеріал про подальшу історію Донбасу, уже пов'язану з виникненням Київської держави. У другій половині першого тисячоліття нашої ери слов'яни виходять на історичну арену. Одним із перших істориків, який відзначив появу цього сильного й мужнього народу, був Прокопій, який народився в місті Кесарії палестинській у кінці V століття. В одному з томів своєї "Історії воєн" він так писав про слов'ян, згадуючи і наш край: "За сигами осіло багато племен гунів. Країна, яка починається звідси, називається Евліссія; узбережну її частину, як і внутрішню, займають варвари впритул аж до так званого "Меотійського Болота" (Азовського моря) і річки Танаїс (Дону), яка впадає в "Болото". Саме це "Болото" вливається в Евксинський Понт (Чорне море). Народи, які тут живуть, в давнину називались кіммерійцями, тепер же звуться утигурами. Далі, на північ від них, займають землі чисельні племена антів". Анти ж, на думку видатного історика М. Грушевського, були праукраїнцями.
Давно не живуть на півдні України, у донецьких степах, ні скіфи, ні амазонки. Але інколи в розритій археологами могилі сяйне незвичайною красою золотий браслет чи пектораль як своєрідний привіт давніх могутніх народів нашим сучасникам, спадкоємцях великих культур. Цю думку в поетичній формі сформулював видатний археолог і поет Борис Мозолевський у вірші "Пролог":
Гробниці скіфськихцарів знаходяться в Геррах, до яких Бористен судоплавний.
Геродот.
Життя і смерті спивши щедрий келих,
Усі літа спаливши на
Loading...

 
 

Цікаве