WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Методика викладання народознавства у школі - Курсова робота

Методика викладання народознавства у школі - Курсова робота

майстрині. Таке навчання по можливості варто поєднувати з уроками народознавства.
Крім вище названих засад, слід враховувати, що уроки народознавства може вести один вчитель, який добре знає історію краю, його культуру. Можна також розділити теми між кількома учителями- предметниками. Досвід вчителів народознавства свідчить, що треба проводити підсумкові виховні заходи по одній з вивчених тем за вибором учителя й учнів раз чи двічі на рік. Бажано закріпити у свідомості школярів ряд таких опорних понять, як "народна мораль", основу якої становить совість, гідність, чесність, правдивість, працелюбність, як "Батьківщина", "громадянин України", "патріотизм".
В процесі вивчення народознавства вихованці глибше починають відчувати, що знання про рідний народ - це пізнання себе, свого родоводу, його культури, історії, усвідомлення нерозривної єдності із попередніми поколіннями, усім народом, його духовними скарбами.
Пропонований вчителям посібник не претендує на повний і системний виклад методики народознавства у школах Донбасу, він подає рекомендації у кількох важливих, на думку автора, напрямках (темах) викладання цього предмета. З причин існування деяких факторів (недостатності посібників і методичної забезпеченості, слабкої матеріальної бази шкіл, відсутності наочності та спеціальної підготовки вчителів народознавства) переважна більшість шкіл не зможе сьогодні організувати послідовне вивчення народознавства в обсязі рекомендацій проектів програм і затверджених програм з народознавства. Тому найбільшої ефективності тут можуть принести окремі курси з різним рівнем складності виучуваного народознавчого матеріалу у середніх і старших класах. На реалізацію таких окремих курсів (історію свого краю, усної народної творчості, звичаїв та обрядів, церковної архітектури та ін.) і розрахований цей посібник. Використовуючи його та інші посібники (рекомендовані у кожному розділі), вчителі зможуть розробити календарні плани і провести вивчення окремих народознавчих курсів.
Одним з посібників, на які спрямовані методичні рекомендації, є " Таємниця духовного скарбу" (див. журнал "Донбас No 1-6, 1994 р. ). Його зміст і методичний апарат розраховані на учнів 7-11 класів, тобто на школярів, які вже мають деяке уявлення про фольклор, історію України, знайомі з географією. При певній інтерпретації матеріал посібника можна буде використати і в молодших класах.
Методика народознавства знаходиться сьогодні в активному розвитку, її методологічні основи і методика уточнюються й узгоджуються з новими завданнями, які постали перед національною школою й освітою взагалі. Інтегрований принцип побудови курсу народознавства у сполученні з принципами історизму, природовідповідності, культуровідповідності, родинного співжиття та народності відкривають широкі можливості підростаючого покоління.
Література для вчителя: Дем'янюк Т.Д. Народознавство в школі: досвід, проблеми, пошуки.-К., 1993; Ігнатенко П.Р., Руденко Ю.Д. Народознавство у школі.-К., 1990; Народознавство у дошкільному закладі.-Тернопіль. 1992; Народні скарби: Факультативні курси для 5-6 кл.-К., 1993; Стельмахович М.Г. Народна педагогіка.-К., 1985; Стельмахович М.Г. Народне дитинознавство.-К., 1991; Усатенко Т. Філософія родинності - основа української національної школи.- Освіта, 1994, 22 серпня.
2. ДЕЯКІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ ІСТОРІЇ ДОНБАСУ
Глибоке осмислення історії східного регіону України ще чекає на своїх дослідників. Учителю з народознавства необхідно переконливо довести школярам, що цей край є невід'ємною частиною незалежної України, що давня історія цих земель, культура народів, що заселяли їх у далекі віки, вплинула на культуру народу українського, стала його складовою частиною. До учнів необхідно також донести думку, що без знань історії Придінців'я та Приазов'я важко збагнути обрядово-звичаєві традиції та зміст народного мистецтва.
Досвід викладання народознавства свідчить, що звернення до історії свого краю (села, міста, району, області, історико-етнографічного регіону) краще починати з п'ятого класу, де на одному з перших занять можна розкрити з учнями тему "Історія мого рідного села (міста)". У наступних класах тема розширюється і вже стосується історії цілого району, а потім області і т.д. В сьомому класі, вивчаючи цей матеріал, можна говорити про місце своєї області або краю на історико-етнографічній карті України.
Використовуючи нарис із посібника "Таємниця духовного скарбу" в сьомому класі, можна провести урок за темою: "Історико-етнографічні регіони України. Донбас на історико-етнографічній карті України". Зміст уроку розкривають питання: 1. Поділ України на історико-етнографічні регіони: Середнє Придніпров'я, Слобожанщина, Полісся, Поділля, Карпати, Південь України. 2. Найхарактерніші особливості регіонів в одязі, вишивці (орнамент), в побуд ві житла, у прикладному мистецтві, 3. Донеччина на історико-етнографічній карті України: історія заселення Придінців'я та Приазов'я, місце запорізького козацтва та слобожанських полків в історії краю, особливості народної культури, звичаїв та обрядів.
Ми не будемо детально зупинятись на перших двох питаннях, оскільки у доступних вчителям джерелах досить детально розкривається зміст культури історико-етнографічних регіонів України. (Див.: Культура і побут населення України: Навч. посібник.-К., 1991; Українська минувшина: Ілюстрований етнографічний довідник.-К.,1994; Програма факультативного курсу "Етнографія і фольклор України для загальноосвітніх шкіл (Інформ. збірн. Міністерства народної освіти Української РСР, 1989.-No15) та ін.
Нагадаємо, що в посібнику "Таємниця духовного скарбу" (с. 12) подається матеріал про історико-етнографічне районування України й окреслюються межі Слобожанщини та Півдня України, до яких належать Донецька та Луганська області. Цей матеріал можна використати для визначення регіонів України та місця знаходження села чи міста, де живуть учні. Було б бажаним учителю разом зі школярами виговити як наочність відповідну карту, яка знаходилася б у кабінеті народознавства.
Далі зупинемось на деяких питаннях історії Донбасу та методичному забезпеченні третього питання пропонованої теми.
Перш ніж приступити до опрацювання нарису "Деякі сторінки історії... Донбасу", учнів необхідно ознайомити з далеким минулим Приазов'я та Придінців'я. Народи, які перебували на землях України, створили різноманітні культури, що увійшли складниками до нашої культури - української. Деякі вчені нараховують таких складників десять: доіндоєвропейські, індоєвропейські, праслов'янські, балканські, іранські, алтайські, античні, германські, візантійські і західно-європейські. Це різноманіття культур лягло на грунт місцевої культури, а поєднуючись із нею створювало передумови виникнення нової культурної єдності.
Донеччина є однією з найстародавніших земель. про які знайдемо свідчення у працях грецького історика Геродота, готського літописцяЙордана, а пізніше у давньоруських літописах й у "Слові о полку Ігоревім".
Оцінюючи вплив на
Loading...

 
 

Цікаве