WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Методика викладання народознавства у школі - Курсова робота

Методика викладання народознавства у школі - Курсова робота

техніка, гончарство, рушникарство та ін. 5. Державний лад на Україні. 6. Історія України. 7. Історія українського мистецтва. 8. Українська пісня та музика . 9. Український театр. 10. Народна освіта та наука України.
Спрямоване на формування національної свідомості підростаючого покоління, народознавство невдовзі, із згортанням українізації, вилучили зі шкільних навчальних планів, які з початком 30-тих років були переорієнтовані на формування "радянської людини", позбавленої національної свідомості, знань про свій народ, його культуру.
Відродження народознавства почалося з другої половини 80-х років, коли прогресивні вчителі почали самочинно впроваджувати цей предмат у школах. Саме тоді з'явились етнографічні куточки, в яких виставлялись на огляд школярів часто ними ж зібрані предмети народного побуту: горщики, прядки, народний одяг, вишиті рушники та ін. У позакласній роботі з'явилася така цікава форма проведення дозвілля, як вечорниці.Системний підхід до вивчення народознавства однією з перших застосувала в Україні Гнідинська школа Бориспільського району на Київщині. У програмі, яка була складена і впроваджувалась з 4- по 7- кл. під керівництвом учителя-новатора, директора Гнідинської школи В.В. Стрілько, були реалізовані інтеграційні принципи побудови народознавства як навчального предмета - це поєднання різних видів мистецтв і наук. На уроках дітьми засвоювались знання з усної народної творчості, історії, народного мистецтва, краєзнавства, народної музики; учні вивчали українську народну обрядовість, традиції в побуті і суспільному житті.
У статті "Тематика уроків народознавства" (Укр. мова і літ. в шк., 1989.- No 6) було подано зміст цих уроків. Програми інших шкіл та наукових колективів, що з'явилися пізніше, хоча й претендують називатись альтернативними, мають в основному спільну з названою програмою спрямованість на відродження призабутих народних традицій в побуті і мистецтві. Значне місце у таких програмах посідає широка і різноманітна краєзнавча тематика, яка орієнтує на дослідження культури села чи міста, де живуть школярі. В цих програмах поєднались відомості про народну культуру всієї України й окремих її регіонів. Ці програми на відміну від аналогічних документів 20-х років, звужують народознавчі студії до етнографічних відомостей, до певної суми знань з фольклору, обрядів та народного мистецтваNo.Це, до певної міри, співпадає з Франковим тлумаченням народознавства як призабутих знань минулих поколінь у сфері побуту, звичаїв, обрядів та вірувань.
Останні 5-7 років активного впровадження народознавства в навчальний процес дають підстави для деяких висновків і узагальнень щодо методологічної бази й методики його викладання.
По-перше, окреслилося саме поняття народознавства як науки про конкретний народ, про особливості побуту і трудової діяльності, національний характер, психологію, світогляд, історико- культурний досвід, здобутки в галузі навчання й виховання, суспільно- державний устрій, традиції, звичаї, витоки й особливості культури рідного краю, родовід.
По-друге, визначились основні принципи і підходи у
вихованні засобами народознавства.
Принцип історизму полягає у відповідності сформованих знань школярів про народну культуру __________________________
No Див., напр., уже названі програми Гнідинської та Сквирської шкіл, а також пропоновані Міністерством освіти: Програма факультативного курсу "Етнографія і фольклор України для загально-освітних шкіл" (Інформ. зб. Мін. освіти Української РСР, 1989.-No 15; Програми народознавства для 1-11 кл. (Інформ. зб. Мін. освіти України, 1992.-No 24; Програми з народознавства для 5-8 класів загальноосвітніх шкіл. Проект (Інформ. зб. Мін. освіти України, 1993.-No 3).
у поступальному розвитку українського суспільства від давнини до сучасності. Важливе завдання педагога - навчити дітей бачити в певних явищах народної культури відображення конкретно-історичної дійсності. На грунті історизму стає особливо помітним зростання духовних багатств українського народу, його творчої еволюції.
Принцип природовідповідності стверджує, що виховання дітей дає хороший результат тоді, коли дитина виховується в оточенні рідного, близького, природного середовища і в стосунках дитини та природи складається гармонія. Реалізація цього принципу потребує врахування багатогранної і цілісної природи дитини - не тільки її анатомічних, фізіологічних, психологічних та вікових, а й національних особливостей.
Принцип культуровідповідності полягає в тому, що школа має забезпечити оволодіння учнем народною культурою, а на цій основі - всіма національними та загальнолюдськими цінностями. Народна культура включає в себе матеріальну й духовну культуру: народне мистецтво (фольклор, музика, танці), народну мораль, основу якої становлять совість, честь, правдивість, скромність.
Принцип народності виховання полягає в тому, що дітей виховують не абстрактні положення основ наук, а знання, практичні справи, дії, які відображають матеріальне та духовне буття, історичне і культурне минуле та сучасне рідного народу, які спрямовані на розвиток його культурної духовності.
Сьогодні активно розробляється і впроважується в педагогічну практику принцип родинного співжиття, який грунтується на бережливому родинному ставленні до дитини, на плеканні її духовного світу шляхом передачі родинних традицій як у сприйманні народної культури, так і в практичному прилученні до виготовлення речей хатнього вжитку, а по можливості і мистецьких цінностей. Цей принцип спрямований на об'єднання зусиль школи й родини у вихованні дітей засобами народознавства. Тільки на основі філософії родинності, взаєморозкриття добрих починань і діянь батьків, учителів, усіх друзів школи можна досягти того, щоб талант дитини не пройшов непоміченим.
Народознавчий підхід у формуванні особистостей вимагає створення умов для комплексного впливу на школяра, глибокого знання педагогом його душі, рівня сформованості якостей характеру.
По-третє, окреслились найбільш ефективні методи роботи з народознавства. Це - бесіда, інформування, дослідження, робота з першоджерелами, збирання фольклору, складання літопису сім'ї (родоводу), села, міста, краю, держави, заслуховуються самостійно підготовлені учнями повідомлення, організовуються вікторини, екскурсії в музеї; підсумкове узагальнення проводиться у формі науково-практичних конференцій, свят народних ремесел, фольклорних фестивалів. Слід враховувати, що постійним джерелом збагачення методів і прийомів народознавства є методики наук, які увійшли до цього предмета як інтегрованого (методика викладання історії, етнографії, літератури, народного мистецтва та ін.)
По-четверте, уроки народознавства не матимуть бажаного ефекту, якщо вони не будуть поєднані з позакласною роботою. Школярі мають відвідувати гуртки декоративного мистецтва та ремесел, які віповідають видам, поширеним в даній місцевості, навчатися готуванню традиційноїукраїнської страви. Керівниками гуртків можуть бути місцеві майстри та
Loading...

 
 

Цікаве