WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Методика викладання народознавства у школі - Курсова робота

Методика викладання народознавства у школі - Курсова робота

(лат. капітелюм - голівка) - верхня частина колони, пілястра чи стовпа, на яку спирається балка.
Католицький (гр. - каталікос - вселенський, всесвітній) - ознака приналежності до християнської церкви, яка визнає зверхність Апостольского Римського Престолу (після 1054 р., коли стався розкол з питань догми). Українці-католики в більшості належать до Греко-католицької Церкви (виникла відповідно до рішень Берестейського собору 1596 р.), в Україні також багато послідовників Римо-католицької Церкви.
Класицизм - (лат. кляссікус - зразковий) - мистецький стиль у європейській культурі XVII - поч. XIX ст., для якого зразком було своєрідно переосмислене мистецтво Греції і Риму часів античності. Характеризується суворістю і геометричністю форм, стриманістю оздоблення. В Україні поширений у XVII - XIX ст.
Конха (гр. конхе - раковина) - напівкупол, що служить для перекриття напівциліндричних частин (апсид, ніш та ін.).
Нава (лат. навіс - корабель) чи неф (фр.) - частина християнського храму, відокремлена колонами чи аркадою; розрізняють центральну наву (ораторіум) та бічні.
Нартекс - див. притвор.
Одигітрія (гр. - та, яка проводить) - ікона Богоматері - провідниці в дорозі, покровительки і опікунки паломників. Автором першої Одигітрії був євангеліст Лука, пізніше ця ікона була встанослена у церкві Тон Годіон (Константинополь).
Пілястра (гр. піля - стовп) - плоский, схожий на колону. виступ на поверхні стіни чи стовпа.
Портал (лат. порта - ворота) - архітектурно оформлений вхід до споруди.
Приділ - додаткове приміщення у храмі з вівтарем. У старовину його прибудовували, звідси назва.
Притвор - західна частина храму. У давнину там стояли оглашенні та розкаяні. Як правило, притвор розписаний сюжетами зі Старого Заповіту.
Ренесанс (фр. - відрождення) - епоха у розвитку культури Західної та центральної Європи у добу переходу від середньовіччя до нового часу.
Рококко (фр.) - мистецький стиль, поширений у 1-й половині XVIII ст. В основі декоративних елементів стилю - криві лінії, які нагадують раковину (звідси назва); характеризується вигадливістю та орнаментальністю.
Ротонда (лат. ротундус - круглий) - кругла чи напівкругла у плані споруда, увінчана банею і оточена розташованими вздовж стін колонами.
Сакральний - (лат. сакрі - священий) - той, що стосується релігійного культу, священий, ритуальний.
Собор - (староукр. - збір людей) - головна чи велика церква у місті; головна церква у монастирі. Соборами у Східній церкві також називають великі збори духовенства і мирян, де обговорюються важливі питання і приймаються зобов'язуючі рішення.
Фреска (італ. - фреско - свіжий) - живопис фарбами (водяними чи на вапняному молоці) на свіжій вологій штукатурці.
Фронтон (лат. фронс, фронтіс - чоло) - верхня частина фасаду будинку, портика, колонади і т.п., що являє собою трикутник, утворений схилами даху і карнизом.
Царські ворота (врата) - ворота в іконостасі між вівтарем та амвоном.
7. ТВОРЧІСТЬ НАРОДНИХ МАЙСТРІВ
Одним із напрямків народознавчої роботи є знайомство з народно-художньою образністю, вираженою у різноманітних виробах прикладного мистецтва, у народному живописі, станкових картинах, у розписах. Пізнаючи народні вироби, учні розкривають для себе і засвоюють мову символів українського орнаменту на рушниках, в одязі і прикрасах дерев'яних і кам'яних храмів та жител, відкривають для себе зміст національних кольорів українського народу - золотої ниви і голубого неба. Ця народно-художня образність стає в один ряд із засвоюваними школярами архітектурними образами Софії Київської, трибанних церков, оспіваної в усній народній творчості Савур-Могили та іншими образами- символами, без яких уявлення про Україну будуть неповними і збідненими.
Програми з народознавства орієнтують вчителів на широке ознайомлення з надбаннями прикладного мистецтва, майстрів розпису та інших видів народної творчості. Якщо в початкових класах курс ознайомлення з творами народних митців є в цілому пропедевтичним, спрямованим на ознайомлення дітей з деякими видами прикладного мистецтва, то в середніх і старших класах знання про народне мистецтво стають систематичними й охоплюють найрізноманітніші його види, а також творчі здобутки таких визначних майстрів, як Т. Пата, К. Білокур, М. Примаченко, І. Сколоздра, майстрів петриківського розпису .
Для ознайомлення вчителів з основними історичними віхами розвитку народного мистецтва пропонуємо короткий нарис.
Розвиток українських художніх промислів, декоративно-прикладного мистецтва має давню історію, яка своїм корінням сягає далекого Трипілля, орнаментики скіфського золота, грецького монументального живопису Північного Причорномор'я і здобутків Київської Русі. Літописи донесли до нас чимало відомостей про золоті розписи у храмах княжих теремів, про високий рівень давньоруських інкрустованих кругів червоного шиферу, яшми і мармуру із Київської Десятинної церкви.
На Русі також були розвинені ювелірна справа, чеканка по металу, художнє шиття, виготовлення килимів, іконопис. За свідченнями літописців сестра князя Ярослава Анна заснувала в Києві школу художнього шиття. Але монголо-татарська навала на довгий час уповільнила культурний розвиток на наших землях. І тільки в XV-XVII століттях на хвилі боротьби за національну незалежність починається відродження народного мистецтва. Зростання економічних зв'язків між окремими землями, єднання їх під час боротьби проти загарбників, спільність культурного розвитку насичували мистецтво того часу гуманістичними ідеалами, прагненням національної самобутності.
Найпоширенішими видами декоративно-ужиткового мистецтва у ті часи були кераміка, посуд різного призначення: горшки, миски, дзбанки, архітектурна кераміка - головним чином кахлі. Тоді ж розвивалось золотарство, яке вимагало від майстрів особливої вправності. Ковалі та слюсарі виробляли зброю та різні архітектурні деталі - грати, хрести, дверні навіси, замки, окуття, які наслідували народні зразки. Інтенсивного розвитку дістало ливарство - виготовлення дзвонів, гармат, саркофагів.
Розвивалось і мистецтво оздоблення скринь, крісел засобами розпису та різблення. Відомими в ті часи були виготовлені народними майстрами дарев'яні іконостаси соборів Києва, Чернігова, Суботова, Чигирина, Глухова. Славились розкішно виготовлені кахлі гетьманських палаців, декоративний розпис у будинках заможних селян і міщан. На землях Війська Запорізького народними майстрами малювались ікони та славетні "Мамаї" - картини символічногозначення, на яких зображувався козак - характерник. Викликали захоплення в іноземців козацькі пояси і тканини. Духом народних традицій була пройнята сакральна козацька архітектура, найвищим зразком якої є чудом збережений дев'ятиглавий дерев'яний Троїцький собор у Новомосковську.
На Слобожанщині у цей час народне мистецтво розвивалося на національному грунті, особливо високого розвитку досягли дерев'яна та кам'яна церковна архітектура, малярство. У хатах козаків і міщан були кахляні
Loading...

 
 

Цікаве