WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Методика викладання народознавства у школі - Курсова робота

Методика викладання народознавства у школі - Курсова робота


Курсова робота
Методика викладання народознавства у школі
З М І С Т
Вступ
1 Загальні питання вивчення народознавства у школі
2. Деякі рекомендації до вивчення історії Донбасу
3. Усна народна творчість на уроках народознавства
4. Вивчення звичаїв та обрядів
5. Житло та одяг
6. Церковна архітектура й уроки народознавства
7. Творчість народних майстрів і митців
Додатки
?
ВСТУП
Відродження духовності і створення національної школи нерозривно пов'язані з використанням народної педагогіки в навчанні та вихованні учнівської молоді.
В базові навчальні плани середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів України введено новий предмет "україно (народо-) знавство", як вибірково-обов'язковий компонент.
Школа як громадський заклад - "Колиска народу" (В.О. Сухомлинський). Основне історичне покликання школи виховувати народ, націю, продовжувати і розвивати національну освіту, культуру, мову. Формування громадянської позиції - одне з головних завдань середнього навчально-виховного закладу.
У розв'язанні цих завдань велике значення має предмет "Україно (народо-) знавство", як система цінностей та інтегративних знань про Україну та українство, як цілісність у часо-просторовій взаємозалежності.
Кожен педагог має широкі можливості для створення власної системи роботи на основі народознавчих ідей і засобів.
На жаль, є значні труднощі в роботі вчителя. Для створення виховної системи, основаної на народознавчих традиціях, потрібні відповідні знання і вміння проводити народознавчу роботу, формувати в учнів інтерес до культурно-історичної спадщини народу.
Книги відомого народознавця В. Скуратівського "Берегиня" (К.: Рад. письменник, 1987) і "Посвіт" (К. : Молодь, 1988) стали справжніми підручниками з методики народознавчої роботи. Але їх замало, та й не торкаються вони проблем регіону, краєзнавчої роботи.
Ці проблеми досліджуються у цій курсовій роботі.
?
1. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ВИВЧЕННЯ НАРОДОЗНАВСТВА В ШКОЛІ
В останні роки складовою частиною шкільної освіти стає народознавство. Метою цього предмета є ознайомлення дітей з багатствами культурно-господарської спадщини українського народу, з народними традиціями і формування в них етнічної, на цій основі, самосвідомості кращих якостей національного характеру, прагнення до відродження національної культури. Такий народознавчий підхід до формування особистості школяра має на меті удосконалення патріотичного виховання, врахування особливостей розвитку суверенної України, використання традиційного вміння та бажання українського народу працювати на благо процвітання своєї держави.
Щоб виховати справжню людину, наша вітчизняна педагогіка повертається до високорезультативного , апробованого століттями педагогічного досвіту народу. Первинність культурно-історичних традицій народу, їх діалектична єдність із загальнолюдською культурою набирають чинності вихідного принципу при визначенні змісту освіти і виховної діяльності школи.
Вперше поняття "народознавство" обгрунтував в українській науці І.Франко. У статті "Найновіші напрямки в народознавстві" видатний дослідник культури до народознавчої галузі відносив те, "що ми тавруємо назвою передсудів, забобонів і дурниць". Носієм же цих знань, вважав Франко, є не вся маса людей, що заселяє якийсь певний край, але "тільки ті нижчі верстви, що відносно найменше підпали культурним змінам, що найбільше зберегли сліди давнішніх епох розвитку".
Чи потрібно відновлювати призабуті знання народу? На це питання І.Франко відповідає ствердно, мотивуючи тим, що "пізнання народу з його мовою, звичаями, віруваннями і поглядами вчить нас любити його постійно і вчить працювати для нього послідовно й раціонально".
Термін "народознавство" використовували видатні вчені, культурні діячі минулого В.Вернадський та А. Кримський. А такі видатні педагоги, як К. Ушинський, С. Шацький, П. Блонський, А. Макаренко, В. Сухомлинський, хоча і не застосовували поняття "народознавство", але по суті розвивали його смисл, обгрунтовуючи принцип народності у вихованні учнів.
Цілеспрямоване застосування у вітчизняній педагогіці ідей і засобів народознавства досить давнє за часом і пов'язується з XVI-XVII століттями, коли Україна виборювала культурну самобутність, політичну самостійність, національну незалежність. На ці часи припадає становлення і піднесення української національної системи навчання і виховання. Україна покрилася густою мережею братських, козацьких, церковних шкіл, шкіл музики та співу й інших народних мистецтв, ремесел. У Києві відкрилася Києво-Могилянська академія, яка фактично стала першим всесвітньо відомим вузом і визначним освітнім і культурним центром в Україні. У Львові 1661 року почав діяти університет.
Відбувався бурхливий розвиток української культури: книгодрукування, красного письменства, театру, освіти, народного і професійного мистецтва та ін. Професори і випускники Києво-Могилянської академії відкривали численні школи в Україні, Росії та Білорусії, організовуючи навчально-виховний процесс на демократичних, гуманістичних принципах і використовуючи багатства народної педагогіки, засоби народознавства (в сучасному трактуванні цього терміну).
За свідченням закордонних вчених і мандрівників, які відвідали у той час Україну, майже всі її жителі (в тому числі дівчата і жінкі ) вміли читати і писати. Це була епоха національного Відродження - українського Ренесансу.
Поступово, із втратою незалежності, рівень розвитку освіти знижувався. Уряд російського царату проводив політику денаціоналізації українців, руйнував, забороняв національну систему навчання і виховання.
В школах України народознавство, як предмет, було уведено до навчальних планів в період українізації у 20-х роках XX ст. Увага до цього предмета була викликана перш за все тим, що народна освіта у ті роки почала активно орієнтуватись на зв'язок з життям. Пріоритет у навчанні здобув принцип "Методу проектів": у навчальний час учні йшли на фабрики, заводи, установи, випускали там стінгазети, влаштовували вистави і концерти, читали робітникам художню літературу. Власне для 20-x, початку 30-х років характерне опертя на краєзнавчий підхід у вивченні оточуючого світу та навчальних дисциплін.
Програми з народознавства мали кілька варіантів, які представляли історію, географію, хімію, біологію та різноманіття народних культурних традицій минулих століть. Так, за однією з програм, тематична спрямованість предмета мала такий зміст:
1. Природа рідного краю. 2. Людина, як біологічна істота. 3. Людина, як мешканець краю. 4. Людина в майбутньому. 5. Виробництво.6. Мистецтво і творчість краю. 7. Шкільне життя.
Інший варіант програми теж свідчив про широке розуміння предмета "народознавство", до якого практично було включено розділи шкільних наук з відчутною орієнтацією на територію та населення України: 1. Національне питання в програмі партії. 2. Фізична географія. 3. Економіка України.4. Побут України (матеріальна культура, народна
Loading...

 
 

Цікаве