WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Шкільний захід, присвячений О.С. Пушкіну і Н.М. Гончаровій “А душу Твою люблю я ще більше твого лиця..." - Сценарій

Шкільний захід, присвячений О.С. Пушкіну і Н.М. Гончаровій “А душу Твою люблю я ще більше твого лиця..." - Сценарій


Сценарій
Шкільний захід, присвячений О.С. Пушкіну і Н.М. Гончаровій "А душу Твою люблю я ще більше твого лиця..."
Обладнання: портрети Н.М. Гончарової і О.С. Пушкіна, виставка творів поета, літератури про нього і про Н.М. Гончарову, на окремій полиці книга Агнії Кузнєцової "Моя Мадонна", фотографії і малюнки, плакат з рядками: "Гляделась ли ты в зеркало, и уверилась ли ты, что с твоїм лицом ничего сравнить нельзя на свете, а душу твою люблю я еще более твоего лица".
А.С. Пушкін - Н.М. Гончаровій.
Ведучі сидять за столиками, читці виходять із-за куліс.
В глибокому кріслі сидить учениця - Н.М. Гончарова, її ноги обкутує плед, в руках сімейний альбом; на задньому плані сцени - ще один стіл, на ньому портрети О.Пушкіна, Н.Гончарової.
Біля портрету О.Пушкіна стоїть ваза з квітами, біля портрету Н.Гончарової - ваза пуста.
Над столом газета "Ужели их забуду друзей моей души".
Звучить спокійна музика.
1 читець. Здравствуй, Пушкін! Просто страшно это - …
2 читець. Молодой, веселый и кудрявый -…
1 ведучий. У кожного з нас своя дорога до Пушкіна. Та і не завжди дорога: стежка іноді.
Але як важливо не збитися з неї, не загубити її, стежку, що веде до духовних вершин, до висот людської культури.
Пушкін для нас - натхненний поет і мудрий, щирий співрозмовник, чиє слово і жест мають цілющу властивість.
Через Пушкіна ми приходимо до себе.
2 ведучий. Пророк, він не підвладний ні моді, ні часу. Хвилі його поезій вже б'ються до берега ХХІ століття, і на цьому, новому березі, як і раніше, багато народу і, мабуть, навіть значно більше, ніж раніше.
3 читець. Мы любим Пушкина.
3 ведучий. З іменем Пушкіна ми живемо завжди. Але влітку він входить в нас більш повно.
Ось уже більше півтора століть ми кожен рік шанобливо згадуємо його 6-го червня в день народження великого генія.
В 2004 році 6 червня виповнюється 205 років від Дня народження О.С.Пушкіна.
4 ведучий. Інтерес до Пушкіна, його життя з роками не слабне. Тому що він - частина кожного з нас, тому що ми з ним і він з нами.
Тому такі близькі і дорогі нам і ті люди, яких любив і цінив Пушкін в своєму житті, кому присвятив свої безсмертні рядки. (на фоні музики звучать вірші Пушкіна)
5 читець. Я помню чудное мгновенье...
1 читець. Не пой, красавица при мне...
2 читець. Ты видел деву на скале…
3 читець. Не множеством картин.
Учениця. (Біля виставки книг, по ходу розповіді бере в руки потрібну книжку).
Своєю Мадонною О.С. Пушкін називав Наталію Миколаївну Гончарову, жінку, з якою він зв'язав своє життя.
Про неї написані наукові праці і мемуари, популярні очерки і емоційні есе, романи і повісті, оповідання і драми.
В багатьох художніх творах і літературних працях Наталія Миколаївна зображалась безсердечною, пустою, легковажною красунею, любителькою балів і інших світських розваг.
Багато десятиліть Наталію Гончарову вважали прямою винуватицею смерті О.Пушкіна.
Навіть прекрасна поетеса ХХ століття Марина Цвєтаєва майже через 100 років після загибелі Пушкіна опинилась серед "ворогів" Наталії Миколаївни.
Цвєтаєва писала: "Було в ній одне: красуня. Тільки красуня, просто -красуня, без корективи розуму, душі, серця, дару. Гола краса, що разила, як меч. І - вразила".
Скільки людей - серед них і друзі поета - чомусь не прислухались до Пушкіна, найголовнішого свідка на цьому нещадному суді людського поговору над дорогою для нього людиною.
Йому, генію, що вибрав її подругою життя, не вірили.
Але ж існують листи Олександра Сергійовича до дружини, в яких сказана істина про Наталію Миколаївну. Майже 60 листів, написаних Пушкіним, чоловіком і батьком, - це потік ніжності, ласкавого гумору і турботи.
Багатьом, дуже багатьом, в тому числі і Марині Цвєтаєвій, відповів Пушкін листом до дружини від 21 серпня 1833 року: "Гляделась ли ты в зеркало, и уверилась ли ты. Что с твоим лицом ничего сравнить нельзя на свете, а душу твою люблю я еще более твоего лица".
По правді, у Наталії Миколаївної Пушкіної був один, але наймогутніший покровитель. Він потурбувався про те, щоб камні, в неї кинуті, впали, не долетівши. Він оборонив її надійно, беззастережно і назавжди.
Щоб більше взнати про ту, котру Пушкін назвав своєю Мадонною, перелистаємо разом сторінки прекрасної повісті Агнії Кузнєцової "Моя Мадонна", в підзаголовок якої винесено:
"Справжні листи і факти".
(Далі супровід ніжної, спокійної мелодії).
1 ведучий. Йшов 1863 рік. З дерев на мокру землю повільно падало листя.
Трава, припорошена інеєм, сумно склонилась в прощальному поклоні.
Плакав вітер, безсило кидаючись у вікна петербурзької квартири Ланських, де помирала Наталія Миколаївна.
Вона лежала на ліжку з відкинутою запоною, під голубим шовковим покривалом, на високо піднятих, обшитих кружевами подушках, протягнувши вздовж тіла безсилі руки, і її біле-біле змарніле обличчя з трагічним згином лівої брови і загадковим поглядом, спрямованим тепер в невідоме для оточуючих, як і раніше, було прекрасне.
2 ведучий. Вона не вірила в те, що помирає.
Навіть приїзд всіх дітей її і Пушкіна, крім Наталії, яка знаходилась за границею не переконував в цьому.
Останні роки вона часто хворіла. Нездоровитись їй почало з судорог в ногах, точно таких, як тоді, коли вмирав Олександр Сергійович. Найменші неприємності, зв'язані з дітьми і чоловіком, Петром Петровичем Ланським, вона переживала в багато разів тяжче, ніж раніше.
3 ведучий. Почалась безсонниця. Ночами тихенько, щоб не розбудити чоловіка, вона вставала і боса, в одній сорочці прокрадалась із спальні в столову. Там кидалась на диван і вчепившись зубами в хустину, старалась заглушити зворушливі ридання. Потім вона довго стояла біля вікна, дивилась на сплячі петербурзькі будинки з темними вікнами, а на світанку йшла в свою маленьку молитовню, застелену килимом, обвішану образами, вставала на коліна і шептала:
"Боже! За що ти караєш мене?" Вона згадувала все своє життя з дитинства і до останнього дня.
Наталія Миколаївна. Ні, ніколи, нікому свідомо я не робила поганого. Може, ти, Господи, караєш мене за друге заміжжя? Але 7 років я виконувала дану собі обітницю.
А Пушкін, вмираючи, говорив носити траур за ним всього 2 роки...
3 ведучий. Лежить Наталія Миколаївна під голубим покривалом. По подушці, отороченій мереживом, розкидане її незібране темне з сивиною волосся.
Часто приходить напівзабуття. А в інші хвилини яскравим баченням проноситься минуле.
4 ведучий (з білими квітами в руках).
Москва, завірюшний лютий 1831 року, церква Великого Вознесіння на Нікітській вулиці. Вона у вінчальному платті, з довгим шлейфом; прозора фата спадає з голови, прикрашеної білими квітами, зісковзує по відкритих плечах, падає на спину. Яка вона прекрасна!
Це відчувається по захоплених поглядах рідних і знайомих, що зібралися тут. А Пушкін - той нічого не помічає, крім неї.
Зустрівся з палкими голубимиочима, її поглядом; і читає в них: Наталя Миколаївна щаслива безмежно, любов невтримну.
І в Наталії серце завмирає від щастя і якогось незрозумілого страху перед майбутнім. Вона любить Пушкіна. Вона горда тим, що він, - знаменитий російський поет - вибрав її подругою життя.
Вони обмінюються обручками. Обручка Пушкіна падає, котиться по килиму. Він поспішно нахиляється підняти її, і свіча в його лівій руці гасне, а з аналоя, який він зачепив падають хрест і Євангеліє.
Наталія Миколаївна бачить як смертельною блідістю покривається його лице. Всі помітили це, і багато хто пророкував нещасливий шлюб - і помилився.
5 ведучий. Пушкін був щасливий в сімейному життя. Відразу ж після весілля він з молодою дружиною їде на дачну квартиру в Царське Село.
Священні царсько сільські парки, в яких пройшла юність, манили поета.
Він починав нове життєве коло. І йому
Loading...

 
 

Цікаве