WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Тарас Шевченко - провісник долі України - Сценарій

Тарас Шевченко - провісник долі України - Сценарій

вірну дружину,
Як безталанную свою Вкраїну!
Роби, що хочеш з темним зо мною,
Тільки не кидай, в пекло з тобою
Пошкандибаю...
I ведучий. І перший період заслання був важкий, а другий на півострові
Мангишлак видавався справжнім пеклом. З 1850 по 1857 рік Тарас Григорович не написав жодного вірша. Зате малював. "В киргизьких степах Шевченко зріс як художник, і його сепії та акварелі, вивезені звідти, незрівнянно вищі за академічні картини періоду до заслання. Але треба сказати, що іскринку, яка розгорілась під південним сонцем, Шевченко підхопив в українських степах...", - уже в XX ст. скаже Маріетта Шагінян.
II ведучий. Як неможливе без повітря фізичне існування людини, так
само немислиме без сонця правди й волі буття її духу. Така одна з найзаповітніших істин, сповідуваних Шевченком. Правда і воля для нього" - добро найкращеє в світі! Боротьбі проти їхніх антиподів присвятив поет усе своє життя: "Кругом неправда і неволя, народ замучений мовчить," - з болем і гнівом сповіщав він, але майже водночас із щирою вірою пророчив: "Стане правда, стане воля!"
І ведучий. Із срамоти, із німоти
Ти знову мене виводиш, доле,
Скажи, куди тепер іти.
Після смерті Миколи І усі чекали змін, маніфестів, амністій. Вони справді були, і їхню дволику суть ми добре знаємо тепер, але тоді усі сподівалися на краще. Та новий "освічений государ" добре знався на творчості Шевченка, надто пам'ятав убивчі рядки сатиричної поеми "Сон", а тому клопотання друзів про помилування поета обернулися лише неприємностями для тих, хто за нього просив. І лише 2 серпня 1857 року залишив свою замкнуту тюрму, висловивши велику радість, що пройшов "похмурий, тернистий шлях, не зрадивши себе, не поганьбивши своєї людської гідності. Уже в Нижньому Новгороді він змушений був затриматися на півроку: в'їзд до Москви був заказаний. "Тепер я в Нижнім Новгороді, на волі, - на такій золі, як собака прив'язі," - писав він другові, актору М.С. Щепкіну.
II ведучий. Муза зігрівала змучене серце, дарувала радість творчості. Щасливий з цього Шевченко звертається до Пресвяте Богородиці.
...Ридаю,
Молю, ридаючи: пошли
Подай душі убогій силу,
Щоб огненно заговорила,
Щоб словом пламенем взялось,
Те слово Боже і кадило,
Кадило істини.
I ведучий. Свічка його життя догорала. Мрії про одруження, розраду в сім'ї, хатину над Дніпром залишились ілюзіями. Фізично знищений, поет відчував, що недалекий кінець. У німій, холодній майстерні-келії, в будинку Академії мистецтв він пішов із життя. Було це 10 березня 1861 р. Але лишилися його заповіти-мрії тобі, нам, українському народові. Хор виконує "Заповіт".
II ведучий. Багато чого змінилося з часу Шевченкового, та, на жаль, не тільки на краще. До руйнівного плину часу додалися руйнівні людські дії. Особливо двадцятий вік, за словами Довженка, "помстився, погуляв по слідах і дев'ятнадцятого, і сімнадцятого, і одинадцятого". Політичний обскурантизм і державне дикунство й сьогодні довели до того, що могили знищують, пам'ятники культури руйнують.
І ведуча. І на Січі мудрий німець
Картопельку садить,
А ви її купуєте;
їсте на здоров'я
Та славите Запорожжя.
А чиєю кров'ю
Ота земля напоєна,
Що картоплю родить, -
Вам байдуже. Аби добра
Була для городу!
ІІ ведучий. Не прийнято в ювілейні дні говорити про погане. Але чи був би радий Шевченко, коли б його вірші хвалили, та не виносили на осуд наші біди. Напевно, що ні. Від Кобзаря нам треба взяти масштабний підхід до історичної спадщини. Бо ж поставив поет "на сторожі" коло нас слово,. І треба його берегти:
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли, ніже тії коми -
Все розберіть...
Тож виконаймо і цей заповіт Тараса.
Хор виконує пісню "Реве та стогне Дніпр широкий".
І ведуча. І тепер, у вільній і незалежній Україні, ми можемо припадати до цілющих, незамулених Шевченкових джерел, до його вічно живого слова, над яким не зависає чорна тінь потрошителів з таємними інструкціями.
І ведучий. Народе мій, для всіх завжди відкритий,
Не вір, що воля з'явиться сама,
Не дай себе підступно обдурити -
Мовляв, дороги іншої нема.
II ведуча. Як знов іти до старшого нам брата
Просить своє... Й на світ весь працювать,
Не дай себе до нитки обібрати,
Зумів же вічні пута розірвать...
I ведучий. Народе мій, великий український,
Як буде в тебе воленька свята,
То й буде коровай, і мед по вінця,
Не зразу, та на вічнії літа.
II ведуча. Під дубом пророста й не гине жолудь,
Леліємо Тарасів заповіт -
Учитися хорошому чужому
Й своїм прекрасним радувати світ.
Хор виконує пісню "На високій дуже кручі..."
На високій дуже кручі.
Над самісіньким Дніпром,
Спить Шевченко в домовині
Непробудним вічним сном.
Любий сину України,
Наш Тарасе дорогий,
Тебе в світі вже немає,
Та в серцях же ти живий.
Твоя кобза ще не вмерла,
На ній струни всі дзвенять,
Та про твою вічну славу
Всі народи гомонять,
Своє слово ми здержали
Та зробили, як бажав:
Над Дніпром цим поховали,
Щоб ти вічно там лежав.
На високій дуже кручі
Скільки видно над Дніпром,
Спить Шевченко в домовині
Непробудним вічним сном.
II ведуча. Народе мій! Не вічні й зимні ночі.
В світанок вір! Під снігом вже бринить
Козацьке джерело... Нехай хлюпоче! -
З глибоких надр пробилось крізь граніт.
І ведучий. Безсмертний рід наш, браття-українці,
Могутній - із козацького коша.
І хоч дірки від куль є в нашій стінці,
Не прагне помсти праведна душа.
I ведуча. Нащадок хліборобів й мудрих зодчих,
Колись же міг півсвіту годувать.
Змети з його дороги всіх охочих
Рясні лани ізнов пограбувать
Напасників, творців голодомору,
Отих, хто волю голодом вбивав,
В колгоспнім золотім пшеничнім морі.
ІІ ведучий. Хто спину розігнути не давав,
З трибун кричав, що ми найбагатіші
(Голодний - колосочка не зірви!),
О, нас в своєму полі найвільнішім
Учили навіть сіяти з Москви!
II ведуча. Не про таку сім'ю Шевченко мріяв,
Оспівував жадану і святу.
З кобзарських віщих дум вона зоріє
У вічному колоссі, у цвіту.
І ведучий. Народе мій! Великий український,
Ти пута зняв з козацького коня.
Вже - з волею - і хліб святий, і сіль ця,
Тож зміцнюй, бережи її щодня.
II ведуча. Козацький роде - славний, а не ниций,
Не упади в тенета ложних зваб -
Й не висохнуть святі твої криниці...
Без волі ж ти на власнім полі - раб!
І ведучий. Народе мій, великий український,
Яка б солодка не була брехня,
Не вір брехні, що воля - тільки тінь це
Козацького минулого вже дня.
II ведуча. Будь пильним, мій довірливий народе!
Не раз вже потрапляв у пастку ти.
Підняти прапор - то ще не свобода.
Будь мудрим! Вір, що дійдем до мети.
Звучить у записі пісня "Шлях до Тараса" (музика М. Осадчого, слова Є. Рибчинського).
Loading...

 
 

Цікаве