WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Літературно-мистецьке свято за творчістю І. Франка «Тричі являлася мені любов» - Сценарій

Літературно-мистецьке свято за творчістю І. Франка «Тричі являлася мені любов» - Сценарій

відповіла взаємністю, він страждав. Лиш потім довідався про справжню причину відмови - і в його поезії зринуть квіти неминучої розлуки...
Цвітко осіння,
Бита сльотою.
Чом тяжкий мені
жаль за тобою?
Стрівшії мельком
Тебе на своїм путі,
Чом ж не можу
Я тебе забути?
І пробери мене
Тре піт таємний,
Але втиша мене
Голос неземний:
"Ні друже, ні, не нам
снить про жизнь любу,
Буря осіння нам гране до шлюбу.
Рада б життя прожить.
Друже, при тобі,
Та вже зима біжить, що,
Може, нас зложить в
Спільному гробі".
Ведучий. Юзефа була хвора на туберкульоз. Скоріше чи пізніше хвороба мала привести її в могилу. Тому не могла стати його дружиною. Відмовила, як і всім- іншим, хто прохав її руки. Інші не знали нічого, а Франку вона сказала. Чесно і відверто. Вона зреклася від нього заради нього. Він зробив би так само... (Музика)
Ведуча. Що ж посилає Франку доля втретє- випробування чи справжню любов? На це питання, мабуть, не зміг би однозначно відповісти і сам Іван Якович.
Читець Явилась третя - жінка чи звір.
Глядиш на неї - і очам приємно,
Впивається її красою зір.
То разом страх бере, душа холоне,
І сила розпливається в простір.
Ведучий. "Фатальне для мене було те, що, вже листуючись з моєю теперішньою жінкою, я здалека пізнав одну панночку і закохався в неї. Отся любов перемучила мене дальніх 10 літ, під її впливом були написані "Маніпулянтка", "Зів'яле листя", дві п'єси в "Змарагды" і ненадрукована повість". (Із листа І. Я. Франка до А. Ю. Кримського)
Ведуча. Особа Целіни Зигмунтовської, в яку закохується Франко, зацікавила багатьох. Навколо Франка почали кружляти чутки: "Чи прав-їа, що Зигмунтовська жила в домі поета? Чи через неї з'явилося його "3ів'яле листя"?... То хто ж вона, оспівана, як ні одна до цього і після цього жінка, в кращих ліричних поезіях Франка? Хто вона, Целіна Зигмунтовська?
Ведучий. Широкому колові про Целіну Зигмунтовську вперше оповів син Франка, Тарас, у книзі "Про батька". "Пізнався - писав Тарас Франко, - Іван Якович з Целіною Зигмунтовською ще в Дрогобичі, коли та сиділа при поштовім віконці й обслуговувала публіку. Франко почував себе при ній несміливим, ні постаттю, ні красою не міг її заімпонувати. Його розуму дівчина не бачила, творів не знала і не його слави бажала, а маєтку, якого у Франка не було... Целіна вийшла заміж за поліцейського комісара, мала з ним двох дітей і швидко повдовіла".
Ведуча. Целіну виховувала її тітка. Все виховання зводилось до того, щоб вигідно вийти заміж. Майбутнє кожної порядної жінки - в кишені чоловіка. Якщо чоловік матиме гроші і добру посаду, то все буде добре. Цих настанов Целіна дотримувалася протягом свого життя.
(Виходить Целіна,)
Целіна. Видаючи кореспонденцію, я часто помічала, що мене "пасе" очима якийсь молодик. Співробітники сказали мені, що це Іван Франко, газетір чи ще щось у цьому роді, тобто людина непевних занять. Потім на мою адресу почали приходити листи від якогось невідомого. Мені подобались ті листи, гарно написані. Одного дня Франко підійшов до мого віконця й запитав, чи буде відповідь на листи невідомого? Я близько придивилась до Франка. Ні, він мені абсолютно не подобався Мені завжди подобались брюнети з синіми очима, а Франко був рудий та й прізвище мені його не сподобалось...
Він слідував за мною скрізь, як тінь. То тривало мене слово, хотів підступити ближче, годинами вистоював перед моїми вікнами... Потім він зник. Але одного дня знову з'явився на пошті у супроводі якоїсь гaрної брюнетки. Товаришки по роботі сказали, що то дружина Івана Франка. Я полегшено зітхнула: нарешті буду мати спокій...
Ведучий. Так, дійсно Іван Франко одружується з курсисткою Ольгою Хоружинською, але чи був увінчаний любов'ю той шлюб? Ні. Поет не може витравити з серця кохання до Целіни, яка раптово виїхала зі Львова. Франко пише їй листи, часто їздить у Перемишль, де на той час живе Целіна, присвячує їй свої вірші. Здається, рана ніби загоїлась, і настав довгоочікуваний спокій. Зовнішньо він, дійсно, став спокійний, тільки час від часу в його записнику з'являються вірші, подібні до цього...
Звучить вірш "Чого являєшся мені у сні".
Ведуча. Та несподівано Целіна знову з являться у Львові. Приїзд Целіни до Львова знову викликає у Франка неспокій. Біль, розпач, скарги на долю тепер сплітаються в одне ціле. Для Целіни ж він нецікавий навіть тепер. Що він, жонатий мужчина, якого обсіли діти, може дати їй? Та й, окрім того, він русин, українець. Не для неї. І Целіна виходить заміж вдруге за працівника суду - чоловіка видного та багатого. Целіна з чоловіком та дітьми оселяються в гарному будинку, повз який часто ходить у справах Франко.
Читець Ось тут моє щастя! Як низько! Як близько!
Та як же далеко навіки!
І крається серце, та висохлії сльози,
Огнем лиш повіки.
Гаряче чоло я, в долоні зціпивши,
Втікаю від тихої хати,
Мов ранений звір той тікає у нетрі,
Щоб в своїй берлозі здихати.
Ведучий. Збірка поезій "Зів'яле листя" вийшла Львові 1896 року. У передмові дозбірки Іван Франко писав: "Герой отих віршів - чоловік слабкої волі та буйної фантазії, з глибоким чуттям та мало спосібний до практичного життя".
Ведуча. Хто ж зробив з мужнього каменяра людину слабкої волі? Целіна? У чому її провина? Провини ніякої немає. Була звичайна жінка, яких повний світ. Мала свої плани, свої розрахунки. Чи винна була в тому, що її образ взяв за об'єкт свого "невиплаканого серця" Франко? Ні... то вже була така його зла доля. (Музика)
Ведучий. А хто ж була та, яка подарувала великому поетові чотирьох прекрасних дітей, яка розділила з ним всі радощі і біди його, яка зносила глузування і презирство невдоволених нею галичан і яка не заслужила жодного ліричного рядка поезії свого чоловіка?
Франко в жодних своїх спогадах не назвав її "люблю", "кохаю", вона Для нього тільки "жінка, котра була поруч...".
Ведуча. Дружина Івана Франка - Ольга Хоружинська - слобожанка із села Борки, що на Харківщині. Вона часто жила у своїх родичів Разом із старшою сестрою Антоніною в селі Тимофіївка, що біля Сум. Пізніше сестра Ольги, Антоніна, влаштовується працювати вчителькою в Сумській гімназії і забирає до себе Ольгу та молодших сестер. Опісля Антоніми вдається влаштовувати Ольгу до Харківського інституту шляхетних дівчат.
Ведучий. Знайомиться Франко зі своєю майбутньою дружиною в Києві. Ольга своєю привітністю впадає в око Франкові. Він теж їй сподобався. Поет прохає Хоружинську вийти за нього заміж, не приховуючи при цьому, що у своїй дружині він хоче бачити перш за все друга...
Ведуча. Франко від'їздить до Львова. Ольга пише йому листи ро-сійською мовою і просить вибачення, що не вміє добре говорити і писати по-українськи. Франко заспокоює її і відповідає, що якою б мовою не були написані її листи до нього, вони будуть все одно дорогі і милі для нього. "Адже ж я знаю, що Вам ніде було вивчитись української мови, то ж чого тут соромитись. Нехай червоніють ті, котрі не дають українцям вчитись на своїй рідній мові".
Ведучий. Як прийняла Ольгу Хоружинську Галичина? Спершу вда-ваною ввічливістю та чемністю. А потім на Ольгу починають сипатися звинувачення, навіть з боку друзів Франка, в непрактичності, в невмінні вести господарство, в ненавченості до бесіди, в нездатності влаштувати безтурботне життя великій людині.
Ведуча. А між тим Ольга була весь час поруч зі своїм чоловіком, му-сила виховувати чотирьох дітей, терпіти депресії, в які впадав Франко, пропускати повз вуха плітки добродійок про подружню невірність чоловіка і підставляти своє жіноче тендітне плече, коли чоловікові несила було зносити життєві труднощі та негаразди.
Ведучий. А чи хотілося б кому-небудь із заміжніх жінок почути від власного чоловіка такі слова: "З теперішньою моєю жінкою я оженився без любові, а з доктрини, що треба опинитися з українкою, і то більш освіченою, курсисткою. Певна річ, мій вибір був не архіблискучий і, мавши іншу жінку, я міг би розвинути краще і доконати більшого, ну, та дарма, судженої конем не об'їдеш". (Так писав І. Я. Франко до А. Ю. Кримського.)
Ведуча. Ольга все життя жаліла, що одружилася з Франком в травні, бо ж знала недобру прикмету, що ті, що одружуються в травні, - ніколи не матимуть щастя... (Лунає музика.)
Після смерті Франка Ольга заслабла. Це було взимку. Вона грала на піаніно... їй марилися білі коні, що мчать її, тендітну панночку з Києва до Львова, аби захистити Франка від отого божевільного світу. Ось вона, повна відчаю і болю, хоче вже спинити їх нестримний біг, та коні вихором промчались по засніженому безмежному полі, не зупиняючись...
Loading...

 
 

Цікаве