WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Літературно-мистецьке свято за творчістю І. Франка «Тричі являлася мені любов» - Сценарій

Літературно-мистецьке свято за творчістю І. Франка «Тричі являлася мені любов» - Сценарій


Сценарій
Літературно-мистецьке свято за творчістю І. Франка "Тричі являлася мені любов"
Читець Тричі мені являлася любов
Одна несміла, як лілея біла,
З зітхання мрій уткана, із снов
Сріблястих, мов метелик, підлетіла.
Купав її в рожевих блисках май,
На пурпуровій хмарці вранці сіла
І бачила довкола рай і рай!
Вона була невинна, як дитина,
Пахуча, як розцвілий свіжо чай....
Ведучий. "Значний вплив на моє життя, а значить, також на мою лі-тературу мали зносини мої з жіноцтвом. Ще в гімназії я закохався в дочку одного руського священика, Ольгу Рошкевич..." (І. Франка).
Ведуча. І. Я. Франко, працюючи репетитором у сина сільського священика Михайла Рошкевича, знайомиться з його донькою Ольгою. Дівчина приваблює поета розумом, неабиякою делікатністю в поведінці, щирим поглядом великих мудрих очей.
Ведучий. Згодом поет палко закохується в Ольгу, дівчина відповідає йому взаємністю. Вони проводять багато часу разом. Франко залучає Ольгу до літературної діяльності. Врешті-решт, Франко прохає Ольгу стати її нареченою. Батькам дівчини подобається її обранець.
"Ольга Рошкевич. Ця книга була першим виявом приязні і почувань Івана Яковича до мене, її я берегла все життя, як спогади про ті світлі і бен-тежні, романтичні та пристрасні дні нашого кохання, сповідань, мрій...
У дитинстві нам, дітям священика, заборонялось бавитися з селянськими дітьми, ми мали сидіти в покоях, вчитись світських манер та опановувати різні науки, дбати, щоб личко мало білий колір, а не було спалене сонцем, як мужицьке. Що могло нас цікавити ще? Тільки Іван Якович своїми палкими розмовами про життя народу зумів нас з сестрою Михайлиною повернути обличчям до реального життя, зробив наше життя цікавим, сповненим змісту. А я не могла стямитися від щастя! Невже Господь такий милостивий до мене? Невже я буду іти пліч-о-пліч все життя з людиною, якою не просто захоплююсь, поважаю, а яку до нестями кохаю? Нещастя впало на нас раптово... Франко був заарештований "за соціалізм". В нашім домі було проведено обшук. По околиці поповзли чутки, що Іван Франко страшний злочинець. Репутація мого шанованого батька катастрофічне падала. А я стала "притчею во язицях". Боже! Ліпше б на мою голову посипались каміння, здається, його удари у мене б стало сили стерпіти. Але злі чутки, облудні плітки, наговори, мовляв: іч яка грамотна, за розумного хотіла вийти заміж - а ледь не вийшла за злочинця, - я не мала сили того винести.
А мій батько наказав мені раз і на завжди викинути з голови і ви-креслити зі свого життя Івана Яковича. Я спробувала не покоритися волі батька, твердо промовила: "Або Франко, або монастир". (Виходить)
Ведучий. Так чи міг хто встояти перед волею Михайла Рошкевича - жорстокого в поведінці, точніше, деспота, від гніву якого в хаті всі тремтіли. Спочатку Ольга находить змогу посилати листи Франку. В їх листах ще повно надії на спільне життя і щасливе майбутнє. В кожному листі рясніє від слів "кохання", "коханий", "кохана", "любимий".
Читець Хвилі щастя золотого,
Всі надії, думи, сни,
Пісні, втіхи серця мого,
Дні свободи і весни.
Все, все, що лиш завдячую
Згадці про твою любов,
Я в день нинішній желаю -
Сто раз більше - тобі знов!
Ох чи ти ще пам'ятаєш
Слово друга, світе мій?
Чи о тім коли згадаєш,
Що забрала спокій мій?
Ведуча. Час спливає, і Ольга починає боятися за своє щастя. А, може, Іван, зміниться, закине ту свою роботу, щоб тільки могли побратися.
Ведучий. Франко не зрозумів Ольги. Він не міг припустити думки, що для свого особистого щастя мав покинути свої переконання... А в домі Ольги кожен день сварки. Мати дівчини нарікає на свою долю, що нагородила її такою дочкою, на котру тепер показують пальцями і з котрої сміються горобці... А про батька вже не варто й говорити...
Ведуча. І ось одного дня в Лолині, в домі Рошкевичів, з'являється Володимир Озаркевич, син посла, громадського діяча, який зовсім не-сподівано просить у батьків руку... Ольги. Ольга довго і слухати не хотіла про Володимира. Та, зрештою, Ольга дає свою згоду і виходить заміж за Озаркевича, сподіваючись звільнитися від деспотії батька.
Ведучий. Шлюб Ольги з Володимиром Озаркевичем було укладено в Лолині 14 вересня 1879 року. Довго ніхто не міг зрозуміти, що змусило Озаркевича одружитися на дочці збіднілого священика, яка до того ж мала ще підупаду репутацію. Тільки потім все стало ясно. Володимир свідомо, нехтуючи своєю кар'єрою, переносячи глузування близьких, простягнув руку колишній Франковій нареченій. Простягнув із поваги і пошани до Франка. А його дім завжди був відкритий для друзів Франка.
Ведуча. Для Франка заміжжя Ольги було ударом. "А чи справді-таки Ольга його любила?" - закрадаються сумніви в душу поета.
Читець І ти лукавила зо мною!
Ах ангельські слова твої
Були лиш облеском брехні!
І ти лукавила за мною!
Ох, чи не в сні
Любились щиро ми з тобою?
І серце бідне рвесь у мні,
Що ти злукавила зо мною!..
Ведуча. Ольга з болем говорить про несправедливість Франка до неї і намагається переконати його в тому, що не фальшивила у своїх почуттях.
Читець Я не лукавила з тобою,
Клянуся правдою святою!
Я чесно думала й робила,
Та доля нас лиха слідила.
Що чиста щирість говорила,
Вона в брехню перетворила,
Аж поки нас не розлучила.
Не я лукавила з тобою,
А ви лукавство в нашім строю -
Дороги наші віддалило
І серця наші розлучило,
Та нашої любові не убило.
Ведуча. Ольга казала правду, бо любов до Франка вона пронесла в своїм палкім серці через усе життя.
Ведучий. Драма любові Ольги Рошкевич та Івана Франка - типова для минулого. Суспільство відкинуло його від себе, а її посадило біля домашнього вогнища.
Ведуча. Він сплів зі свого болю найкращі поезії. (Музика) Ведуча. Чи прихильною була доля до Франка чи ні - судити вам, але вона подарувала йому ще один шанс, надію, сподівання - його друге кохання, яким стала надзвичайно вродлива, рафінована аристократка Юзефа Дзвонковська.
Читець Явилась друга - горда княгиня,
Бліда, мов місяць, тиха та сумна,
Таємна й недоступна, мов святиня,
Мене рукою зимною вона
Відсунула й шепнула таємно:
"Мені не жить, тож: хай умру одна".
І мовчки щезла там, де вічно темно.
Ведучий. Одноповерховий будинок панів Дзвонковських, які були відомі і шановані ще при королі Сігізмунді, славився своєю гостинністю, тон серед гостей задавала тітка Юзефи Дзвонковської - Текля Бобро-вицька. Вона вперто вважала себе парижанкою, хоча їй у цьому заважало не дуже французьке ім'я. Сім'я Дзвонковських належала до польських емігрантів, тому саме в цьому будинку з часом почали збиратися ті, хто Цікавився темою польської інтелігенції, організувався гурток, до якого входило і чимало українців, серед яких був Іван Якович Франко. Юзефа Дзвонковська була окрасоюцього гуртка. Але дехто вважав, що на Юзефу мала великий вплив витончена тітка Текля, яка дивилася на деяких учасників гуртка як на звичайнісіньку голоту, хлопів.
Ведуча. На Франка Юзефа справила сильне враження. Він оцінив її критичний розум, зрозумів, що її наліт "польськості" швидко злетить, опаде, а наверх зрине людина, одне слово, Франко покохав її. Мало того, він вирішує, що після Ольги Рошкевич Юзефа - саме та жінка, яка може стати його дружиною. І ось приїзд до Дзвонковських. Розмова з Юзефою... Але вона не відповідала на його почуття. Відмова Юзефи вразила його. Він думає, що це аристократичне походження заважає їй поріднитись із ним. Він звинувачує її в цьому і надсилає їй вірша...
Читець Я й забув, що то осінь холодна,
Я й забув, що то смерті пора,
Я й забув, що ти кров благородна,
Що між нами безодня стара,
Що між нами народнії сльози,
Що побити нам зовсім не слід,
Я й забув, що столітні погрози
Відлучили від мого твій рід...
(Виходить Юзефа.)
Юзефа. "Цей вірш на мене справив прикре враження. Несправедливість його гніву змусила написати мені відповідь: "Пане, ви звинувачуєте мене в кастовості, якої і сліду немає в моїм поводженні. На основі чого ви зробили висновок про мою гордість і аристократичні капризи, може, на основі кількох, кинутих жартома фраз, які ви сприйняли серйозно?... Тож знайте, що людей, а особливо чесних, я ціную більше, ніж зірки. Щодо національності, то до українського народу, хоч його ще мало знаю, прив'язалася щиро, і вам це відомо. Ви прагнете взяти за дружину особу, яку погано знаєте, до якої не маєте довір'я - згідно з моїми переконаннями, - це є легковаження почуттями, яке не принесе нам сподіваного спокою і щастя. Сердечне вітаю пана. Юзефа". (Виходить)
Ведучий. Вона не
Loading...

 
 

Цікаве