WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПедагогіка, Сценарії виховних заходів → Живи, книжко! - Сценарій

Живи, книжко! - Сценарій


Cценарій
Живи, книжко!
(На сцені плакат "Живи, книжко!" Стіни класу, зали прикрашено ілюстраціями до відомих книжок, дитячими малюнками на книжкові теми. В супроводі маршу на сцену виходять учасники свята).
1-й учень: Тиждень книжки - зазвучало
Серед міста, як сигнал. (У селі в нас, як сигнал.
За годину місто стало, За годину село стало,)
Мов один читальний зал.
2-й учень: Всі читають урочисто - (Всі читають- і малі,
І безвусі, й вусані. І безвусі, й вусані.
Скільки мешканців у місті, Скільки мешканців в селі,
Стільки тут і читачів. Стільки тут і читачів.)
3-й учень: І з малими читачами
В хаті клопіт вечорами:
Від книжок, хоч треба спати,
їх ніяк не відірвати.
4-й учень: За той тиждень розмаїті
Полюбились так книжки,
Що кладуть донині діти
На ніч їх під подушки.
(Пісня "Книжчин тиждень". Сл. С. Маршака, муз. В. Коваленко).
Хлопчик: В нашого Олеся
Книги - найбрудніші,
Всі вони патлаті,
Порвані, горбаті.
Ну, нема на них лиця:
Без початку, без кінця.
Палітурки, як ганчірки, -
Ті книжки ридають гірко.
Дівчинка: Бився Олесь з хлопчаками,
Він розмахував книжками,
Дав Мишку до голові -
Замість книжки стало дві!
(З'являється Олесь - дуже неохайний хлопчина. Назустріч йому юрба школярів. Олесь розмахує портфелем, школярі розбігаються).
Хлопчик: Гірко "Гоголь" всім жалівсь:
Чепурун він був колись,
Хто б тепер його впізнав?
Нечупарою він став.
Дівчинка: Бідоласі "Робінзону"
Шкіру зідрано з картону.
Намальовано гарбуз.
Хлопчик: А в "Граматиці" пом'ятій
На сторінці тридцять п'ятій
Виріс раптом сажотрус.
Дівчинка: В "Географії" Петрова
Намальована корова
І написано: "Оця
Географія - моя.
Хто цю книжку візьме стиха,
Той зазнає горя й лиха".
Хлопчик: Запитали книжки люто:
Книжки-нечупари (хором): Як Олеся нам позбутись?
Дівчинка: І сказали браття Грімм:
Брати Грімм (двоє хлопчиків стоять, обнявшись, на грудях напис: "Брати Грімм. Якоб, Вільгельм"): "Ми знайдемо кращий дім!"
Хлопчик: Обдертий, некрасивий
"Задачник" буркотливий
Прошамкать ледве зміг:
Задачник: Дівчата і хлоп'ята
Калічать книг багато.
Куди нам утікати
Від Олеся й від них?
Брати Грімм: Замовкни, древній мінус!
Дівчинка: Сказали "Брати Грімм".
Брати Грімм: І більше не гніви нас
Бурчанням ти своїм!
Втечем в бібліотеку
Затишно й любо там.
Вона тут недалеко.
В ній добре буде нам!
Хлопчик: А "Хатина дядька Тома" каже:
Хатина дядечка Тома:
Я лишуся вдома,
Хоч життя моє сумне,
Кривдить Олесь і мене...
Дівчинка: Спартак гукнув:
Спартак: Ні, треба йти!
Занадто вже терпляча ти!
Дон Кіхот: Вперед!
Хлопчик і дівчинка: Їм "Дон Кіхот" кричить.
І книги вирушили вмить.
(Учні в костюмах книжок сходять зі сцени, залишаються ведучі - хлоп-чик і дівчинка. На сцені - нібито зал бібліотеки).
Хлопчик: Безпритульниці-каліки
Увійшли у зал великий.
Світять лампи над столом,
А полиці всі - за склом.
Дівчинка: Всі у шкіряній оправі
Там книжки уздовж стіни.
І, як глядачі цікаві,
Зверху дивляться вони.
(На сцені знову з'являються книжки Олеся, вони втекли від свого господаря в бібліотеку).
Хлопчик: Тут "Задачник" - необачник
Сполотнів і став шептать:
Задачник: Шість по вісім - сорок вісім.
П'ять по дев'ять - сорок п'ять.
Дівчинка: Тут "Крилов" старий в тривозі
Утекти уже хотів,
Та побачив на дорозі
Враз суворих сторожів.
("Крилов" удає, ніби, злякавшись, тікає. Книжки збиваються докупи. Заходять сторожі - п'ять хлопців, одягнених в однакові темні халати, в руках щітки, швабри, вони труть ними підлогу).
Хлопчик: Принесли вони водиці,
Стали зали прибирать.
Підмітати всі полиці,
Палітурки витирать.
Дівчинка: Як підлогу стали терти,
У кутку, біля стіни,
Купу книг брудних, подертих
Враз побачили вони.
Хлопчик: Не було у книг лиця.
Без початку, без кінця,
Палітурки, як ганчірки...
Сторожі ридали гірко.
Сторожі: Бідні книги, на шматки
Вас порвали хлопчаки!
Ми пошлем вас до лікарні -
Лікарі там дуже гарні.
Там вас, бідних, пожаліють,
І почистять, і зашиють.
І підклеять вас на славу,
І одягнуть у оправу!
(Кілька дітей у білих халатах, ковпаках, на обличчях - білі марлеві пов'язки, над столом імітують операцію, маніпулюють ножицями, голкою, ватою. Чути слова "головного лікаря": "тампон, перевірте тиск, скальпель" тощо. Після "операції" він звертається до залу, показуючи вилікувані книжки).
Лікар: Вийшли книги із лікарні,
Сторінки їх стали гарні,
На нові оправи вміло
Ярлики їм наліпили.
Понесли в просторі зали -
І полиці їм вказали.
Вчитель: Від своїх поганих хазяїв, які зовсім не бережуть підручників, Ісують їх, рвуть листки, кидаються ними книги сильно хворіють. І довО' Зиться їх лікувати у лікарні: чистити, клеїти, зшивати.
Кожна книжка - це мудрий, чесний друг. Вони ведуть нас у дивовижний і удовий світ, знайомлять з прекрасними людьми. Читаючи, ви і самі стаєте розумнішими, сильнішими, добрішими. То хіба ж можна залишати друга в біді? - їй можна псувати книжку? Кидати, рвати її, малювати на ній? Ні, не можна! (Вчитель дарує учням гарно написані правила користування книгою). А з вашими книжками все в порядку? Чи не хворі вони, часом? Якщо хворі ваші друзі-книжки, то швидше їм на допомогу!
(Представники класів "лікують" книги за столами, де заздалегідь приготовлено ліки: клей, папір, ножиці, нитки, голки тощо).
(Діти знову по обидва боки сцени. З'являється Олесь. Він щось шукає).
Хлопчик: У Олеся знов невдача:
Задана йому задача.
Став шукать Олесь задачник -
Загляда у кожен ящик,
Під столи, під табуретки,
Під дивани і кушетки,
У печі шука, в відрі
І у будці у дворі,
Дівчинка: Йому боляче і кривдно,
А задачника не видно.
Що робити ? Як тут буть ?
Де задачник роздобуть ?
Хоч топися - хоч в далеку
Поспішай бібліотеку.
(Не знайшовши книжки, Олесь сходить зі сцени. Через деякий час повер-тається. З'являються і його колишні підручники).
Хлопчик: У читальний зал великий
Вбіг малий хлопчина з криком,
Став питати шалапут:
Олесь: Даєте книжки ви тут?
Хлопчик: А книжки на всі лади
Закричали...
Книжки (хором): Геть іди!
(Здіймається галас, шум, гамір. Книжки проганяють Олеся, який, прикриваючись портфелем, тікає зі сцени).
(Входить хлопчик, на грудях якого аркуш паперу з написом: "Книжка про книжки").
Хлопчик: Я давно писав цю книжку
І, признатися, зрадіє,
Як на днях зустрів Олеся
По дорозі в місто Львів.
Він давно вже не дитина,
А відомий інженер.
В нього є малий хлопчина,
Славний колекціонер.
Побував у них я вдома,
В них полиця над столом.
П'ятдесят чотири томи
Там побачив я за склом.
В палітурках пречудових.
Дружно вирівнялись в ряд,
Сяють книги сина й тата,
Наче вийшли на парад.
Добре жить їм біля столу -
Хазяї їх бережуть.
І нікуди, і ніколи
Вже вони не утечуть!
(Пісня "Нам без книг ніяк не можна" (Муз. В. Шагюваленка, сл. 3. Бичко-вої. Всі сідають).
Бібліотекар: Дорогі читачі! Задумайтесь, яке місце у вашому житті зай-має цікава книжка, як її треба берегти і шанувати. Герої наших улюблених книжок поруч з нами. Вони дуже різні: розумні, хоробрі та сміливі. Вони завжди ведуть нас за собою. І так буде весь час: і дорослими станете, а з вами назавжди залишаться ваші друзі - герої улюблених книг.
СВЯТО ПИСАНКИ
(Зал прикрашений вишивками. Посередині залу на стіні образ-Божої Матері в обрамленні вишитого рушника. На столах в кошиках розкладені писанки, крашанки, баранчики, прикрашені рушниками).
Я - писанка, писана житнім вогнем,
Проціджена через вузеньку кирстку,
Мене ще леліятимуть у любистку,
Абись-те любили, любили мене.
Котитимусь легко з голодних верхів
В хустині оранжевій, у вишиванці,
Де барви, мов звуки флоярині вранці,
Глибокі, терпкі, мов не з наших віків...
Ведучий І: Сьогодні
Loading...

 
 

Цікаве